Тема 7

ФІЛОСОФСЬКА

МУДРІСТЬ

Шукати істину — і легко, і важ­ко. Адже очевидно, що ніхто не може її повністю осягнути, але кожний додає потроху до нашого пізнання природи. Із сукупності цих фактів скла­дається велична картина.

Арістотель

можливістю утвердження та реалізації всіх її форм. Необхідно враховувати, що власність, з одного боку, дає змогу людині, яка нею володіє, стати її надійним захистом, набути економічної свободи, упевненості в сучасному й майбутньому, гідно трима- тися перед будь-якою владою. У громадян- ському суспільстві, що ґрунтується на таких економічних засадах і виступає як система, головною дійовою особою є влас- ник (співвласник) засобів виробництва або грошового капіталу, акцій, інформації,

просто майна. Це свідчить про здатність власності бути могутнім стимулом діяльності.

Разом із тим власність позначена постійним прагненням при­множення. Для цього нерідко використовуються будь-які засоби й методи, у тому числі крадіжки, насильства, війни. Саме цей бік власності приніс людству неймовірні страждання та величезні руй­нування.

Творення громадянського суспільства в умовах сучасної України має спиратися на найповніше використання світового досвіду, най­ефективнішу реалізацію прогресивної ролі власності, функціонування демократичних політичних інститутів, виключаючи суспільні кон­флікти. їх розумна реалізація потребує, по-перше, законодавчого й реального закріплення права приватної власності в прояві її різних форм: змішаної, акціонерної, кооперативної, колективної власності; по-друге, гарантованого забезпечення всіх прав і свобод громадян та їхніх організацій; по-третє, створення правової держави, яка єдина спроможна захистити всі форми власності, усі права та свободи громадян, забезпечити цілісність країни та недоторканність її кор­донів, ефективний розвиток усебічних зв’язків з іншими державами та світовим співтовариством.

Ціннісний зміст ідей правової держави, або влади права, полягає в утвердженні суверенності народу як джерела й суб’єкта влади, гарантованості його свободи, у підпорядкуванні держави суспільству, пануванні закону.

З ГЛИБИНИ

# # * # .* # # ф # # «

СТОЛІТЬ

На запитання: «Чому люди подають милости- ню жебракам і не подають філософам?» — Діоген відповів: «Тому що вони знають: каліками й сліпими вони, можливо, і стануть, а от мудре- цями — ніколи».

174

При творенні правової держави керуються принаймні трьома основними принципами взаємозв’язку держави та права.

1. Верховенство права. Це означає, що право є невід’ємним над- банням людини, нації, народу, воно ніким не надається й ніким не може бути відчужене.

2. Правова відповідність закону. Будь-який закон, прийнятий дер- жавою, має бути правовим. Право містить сенс правильного, справед- ливого. Набуваючи нормативного закріплення, справедливість стає законом. Отже, закон є лише юридичною формою права.

3. Формальна рівність. Право має бути визнане як рівний для всіх вимір свободи. Принцип формальної рівності припускає лише одне — закріплення в законі однакових для всіх можливостей.

Узагальнюючи досвід виникнення й розвитку різних правових держав, можна визначити такі загальні риси:

• наявність розвиненого громадянського суспільства;

• обмеження сфери діяльності держави охороною прав і свобод людини, громадянського порядку, створення сприятливих правових умов для господарської діяльності;

• світоглядний індивідуалізм, відповідальність кожного за влас- ний добробут;

• пріоритет прав людини над законами держави;

• загальність права, його поширення на всіх громадян, усі органі- зації та установи, у тому числі на органи державної влади;

• суверенітет народу; оскільки лише народ є джерелом влади, державний суверенітет має представницький характер;

• розподіл влади держави на законодавчу, виконавчу і судову, що передбачає також відмінність їх дій на основі процедур, перед- бачених конституцією, а також певне верховенство законодавчої влади, конституційні рішення якої обов’язкові для всіх;

• у державному регулюванні відносин між громадянами пріоритет методу забо- рони над методом дозволу між громадя- нами і державою: «Дозволено все, що не заборонено законом». Метод дозволу застосовується лише щодо держави, яка зобов’язана діяти в межах дозволеного — формально зафіксованих повноважень;

• свобода і права інших людей — єдине

обмеження свободи індивіда. Правова держава не створює абсолютної свободи

індивіда. Свобода кожного закінчується Верховна Рада України, там, де порушується свобода інших; м. Київ