Тема 7 філософія політики Політика — це в кінцевому результаті форма, у якій здійснюється історія однієї нації в оточенні множини інших. О. Шпєнглер

Політика як соціальне явище має майже таку ж давню історію, як і людське суспільство. Вона виникла тоді, коли утворилися спе­цифічні суспільні управлінські інститути. Політика — це діяльність, спрямована на всезагальну організацію суспільства, узгодження ін­тересів окремих громадян і соціальних груп шляхом застосування влади як відносин керування та панування. Сутність політики: діяльність управління щодо керування, яка уособлює єдність матеріа­льної (організаційна і контрольна діяльність державних структур тощо) і духовної (теоретична діяльність, політична свідомість і т. д.) форм; усезагальне теоретичне начало, у центрі якого знаходяться інтереси груп, класів, людей тощо; влада, що являє собою особливе вольове ставлення суб’єкта до об’єкта, коли перший примушує, а другий підкоряється.

§ 1. Держава та її осмислення філософською думкою

Центральним інститутом політичної організації суспільства є держава. В її діяльності концентрується основний зміст політики. Через неї насамперед здійснюється політична влада, управління суспільством. Виражаючи волю народу, сучасна держава набула

статусу політичного центру, з яким взаємодіють усі інститути політичної системи.

Держава є невід’ємною й необхідною умовою життя людей, певним способом організації й упо- рядкування суспільства, збереження цілісності, оптимального функціонування його механізмів на засадах певних принципів і загальноприйнятних норм. Вона є знаряддям для впровадження закону й порядку в спільноті.

Державність — це міра суспільності, спосіб публічного (на відміну від приватного, сімейно- родинного чи якогось іншого) життя людей. Це

Людовік XIV владно-організована й упорядкована спільнота,

• «Держава — це я!» у _якщ урядові установи й інституції постають

цей відомий вислів на- _{носіями узг0}д_ЖЄного принципу їх життя. Вони

лежить королю Фран- , . . ^г _Ґ.

ції Людовіку XIV виконують необхідні для стабільного існування

166

громади адміністративні функції — установ- люють закони, домагаються їх дотримання, збирають податки, забезпечують порядок і без- пеку, улаштовують системи суспільного жит- тєзабезпечення, керують ними тощо.

Держава є важливим, але не єдиним спо- собом соціальної організації. Сучасними при- кладами недержавного устрою спільнот є структури громадянського суспільства, конфесійні громади, різноманітні асоціації, товариства (так званий «третій сектор»).

Тут, як і в державі, відбувається узгодження

прагнень і дій людей відповідно до певних принципів, проголошу- ються й дотримуються обов’язкові норми й настанови, досягається підпорядкування волі окремих індивідів загальній волі — робиться все те, що називають упорядкуванням.

Історично перші форми державної організації життя людей утво- рилися майже 5 тис. років тому в Стародавньому Єгипті. Приблизно із середини IV ст. до н. е. в Межиріччі виникають політичні струк- тури у вигляді міст-держав. До найдавніших держав належали також Вавилон (приблизно 2500 р. до н. е.), Стародавній Китай (понад 3 тис. років тому), Ізраїльське царство Давида (близько 1000 р. до н. е.), царство Урарту (IX ст. до н. е.), поліси міста-держави античної Греції (VII ст. до н. е.). У стародавні часи склалася й така масштабна фор- ма державного устрою суспільства та організації життя громад, як імперія. Держава Александра Македонського, Персидська та Римська імперії можуть бути визначені як спроби поширити певні спільні по-

рядки на весь тогочасний світ. Життя наших пращу- рів набуло державних ознак за часів Київської Русі.

Разом із князем була сформована боярська рада (до неї входили феодали, вище духовенство), яка ухвалю- вала закони, вирішувала проблеми війни і миру, су- дові та фінансові питання, а також віче — загальні збо- ри військового населення. На підпорядкованих йому землях князь мав своїх намісників, які здійснювали адміністративне врядування й вершили суд.

У процесі вивчення держави як найважливішого елемента політичної системи суспільства з’явилося ряд теорій щодо проблеми її виникнення. Серед них можна визначити декілька основних:

• теологічна теорія — пояснює походження дер- жави Божою волею;

Александр

Македонський

• Цар Македонії, створив найбільшу світову монархію.

Л ФІЛОСОФСЬКА Щ? МУДРІСТЬ

У політиці повільна напо­легливість завжди бере верх над неприборканою силою, ретельно розробле­ний план — над імпровізо­ваним поривом, реалізм — над романтикою.

С. Цвейг

167