їґ

ФІЛОСОФІЯ ЕКОНОМІКИ

ним працівникам, перетворення їх на співвласників і співуправителів виробництва. Тобто необхідно по- долати те відокремлення працівника від засобів ви- робництва, яке породжує приватна власність, зне- цінюючи матеріальні стимули до ефективної праці.

Зробити це можна шляхом персоніфікації власності, тобто розсередження її серед усіх працівників.

Ця позиція знаходить практичне втілення в країнах Заходу у величезній різноманітності форм участі трудящих у прибутках.

Можна визначити такі основі форми:

1. Усі наймані працівники фірми є співвласни- ками й повністю здійснюють контроль над управ- лінням фірмою.

2. Наймані працівники володіють більшою частиною капіталу й здійснюють контроль над ним.

3. Наймані працівники володіють меншою частиною капіталу фірми, рамки контролю й участі в управлінні мінімальні.

Широке поширення отримала інша форма власності найманих працівників — власність, пов’язана з пенсійними й страховими фондами. У сучасних умовах відбувається дезінтеграція прав влас­ності. Це означає, що право володіння, розпорядження й користу­вання, що раніше належало одній особі, тепер розподіляється за функціональною ознакою між широким колом осіб. Кожна з них тією чи іншою мірою стає причетною до використання спільного капіталу. Це відбувається у вигляді широкого поширення власності: акціонерної, пайової, партнерської, кооперативної тощо. Цей про­цес у своїй основі має загальну тенденцію до усуспільнення вироб­ництва, що зумовлено розвитком продуктивних сил.

Роберт Оуен

• Видатний англій­ський економіст - утопіст, який запе­речував приватну власність.

§ 5. Морально-етичні проблеми економіки

Людська духовність — це не тільки стан, який може бути сформований за якоюсь схемою або копіювання інших людей, країн. Духовність — це активний процес, який має потребу в постійному поновленні, якісному збагаченні. У процесі становлення багатовимірного еконо­міко-господарського механізму, суперечностях його функціонування, розвитку економічних систем, розмаїтті економічних теорій духов­ність не втрачає свого значення. Навпаки, вона виступає надійним захистом проти наступу прагматизму, аморалізму, «голого» практи­цизму, діловитості ринкової економіки, які наповнюють буття людини іншими смислами.

155

ФІЛОСОФСЬКА МУДРІСТЬ

Тільки діяльність є необхід­ною. Оскільки людина діє, вона тим самим вибирає єдиний образ дій через аб­солютне самовизначення й тому виступає абсолютно вільною і розумною істотою, створюючи себе.

Й. Г. Фіхте

156

більше, ніж грошова винагорода і ціна золота, витраченого на виготовлення медалі лауреата.

Сутність морального вирішення ринкових проблем полягає в їх нерозривному зв’язку з жит- тєвими інтересами й цілями людини. Розвиток зв’язку між моральним вирішенням проблем ринку і життєвими інтересами людини багато в чому за- лежить від рівня розвитку економіки, її якісного й кількісного стану. Розрізняють умови цивілізаційного й «дикого» ринку, які по-різному впливають на моральні ціннісні орієнтації. У першому випадку можна говорити про перспективу морального вибо- ру, у другому — перевага аморалізму, який одер- жав своє обґрунтування у формулі: моральним є все, що вигідно.

Вирішення моральних суперечностей можна досягти за рахунок розвитку ділової етики. Вона є системою норм соціальної відпові­дальності за поведінку людей. Це дає змогу на основі моральних критеріїв оцінити характер стосунків між керівниками й підлеглими, бідними та багатими. У бізнесі ця система норм характеризує мо­ральні критерії відносин між виробниками й споживачами, керівни­ками та співробітниками фірми (компанії), між самими фірмами, між ними та державою, суспільством.

Ділова етика містить такі принципи й норми моральної поведінки: довір’я, відповідальність, благодійницька та спонсорська діяль­ність, справедливість, відкритість відносин із партнерами. Ділова етика стверджує у сфері ринкової економіки зразки соціально-від­повідального бізнесу.

У результаті морально-етичної діяльності формується економічна культура, яка функціонує у сфері економіки. Вона є сукупністю соціальних цінностей і норм, де економіка й культура безпосередньо переплітаються, утворюючи єдине ціле. Культура «проектується» на сферу соціально-економічних відносин.

Головний сенс економічної культури — людина, яка володіє еко­номічними знаннями, соціальною зрілістю й відповідним духов­ним, морально-етичним потенціалом. Світ економічної культури — це світ матеріальних і духовних цінностей, наповнених моральним смислом.

Економічна культура охоплює тільки ті цінності, норми й потреби, які породжуються економікою й здійснюють на неї конкретний вплив. Вона орієнтована на вироблення в людей культурних нави­чок в організації своєї діяльності, уміння володіти собою й розуміти

Бенджамін Франклін • Американський по­літик, філософ, один із засновників США.