Тема 6

ського життя. Лише завдячуючи праці людина може розкрити свою людську сутність, освоювати й привласнювати предмети природи з метою задоволення своїх потреб.

При цьому треба пам’ятати, іцо саме задоволення потреб стає основою для наступної, нової потреби, нової діяльності. Тобто за­доволення певних потреб — це не одноразовий акт, а відбувається безкінечний історичний процес зростання потреб, більш складних

і суперечливих. Тому діяльність поступово ускладнюється, вима­гаючи більш досконалих знарядь праці. Завдяки цьому на зміну механічній праці приходять куля, потім двигун внутрішнього зго­рання, електрика, інформаційні технології тощо.

Процес задоволення потреб людини не обмежується лише вироб­ництвом матеріальних благ. Виробляючи матеріальні блага, удоско­налюючи засоби задоволення потреб, люди тим самим створюють сферу свого буття, розвиваючи і відтворюючи самих себе. Трудова діяльність у суспільстві, суспільне виробництво — це постійний, безперервний процес удосконалення організації людини. Під час такого процесу людина оновлюється тією ж мірою, у якій вона оновлює, розвиває та вдосконалює оточуючий її світ. Тільки в про­цесі цілеспрямованої, активної трудової професійної діяльності людина самореалізує себе як особистість.

До своєї праці та її результатів людина відноситься по-різному. Якщо поставити людям, зайнятим у бізнесі, запитання: «Для чого ви працюєте?», можна отримати три відповіді: «Я працюю заради хліба насущного»; «Я працюю, щоб створити певний товар»; «Я працюю, щоб створити кращий світ». В останній відповіді міститься головне призначення праці, яке полягає в одержанні гордості, радості, ду­ховного задоволення досягнутими результатами.

§ 3. Людина у сфері економічних відносин

У межах економічного процесу постає запитання: « Чи є еконо­мічна наука наукою про людину?» Така постановка проблеми людини визначає взаємовідносини економіки з філософією та іншими со­ціальними науками. Розуміння економічного процесу буде неповним, якщо воно не піднімається до рівня взаємодії людських індивідів.

Пояснення економічного життя суспільства через абстрактні, загальні схеми, через матеріально-цільову спрямованість економічної діяльності людини стало відходити на другий план. Економічний аналіз повинен зосередитися на внутрішніх спонукальних мотивах економічної поведінки людей, на поясненні економічних процесів, зв’язків і структур.

150

Важливе поняття «філософія економі- ж _літап/,_плг,.„, ки» — економічне буття. Воно акумулює ж»-«™«»™-»

основні форми життєдіяльності ЛЮДИНИ. ЖДГ ....

Саме вона є сукупним носієм економічної

системи загалом, відтворюючи в цілісному Заберіть від людини всю неподільному вигляді економічне життя, особисту владу над речами, Економія буття перетворює життя на матеріальним світом, усю універсальну, єдину матеріально-духовну особисту свободу в госпо- сферу, через яку людина реалізує себе як дарських актах, і ви зробите особистість. людину рабом суспільства й

Філософсько-економічна думка сучас- держави, які віднімуть у неї ності сформувала уявлення про те, що еко- право свободи думки, совіс- номічні форми буття не можуть модифіку- ті й слова, право свободи ватися як тільки зовнішні щодо людини, проживання, саме право на Трансформації, зміни, розриви соціально- життя. _МБ

економічних зв’язків проходять по «живо­му тілу» безпосереднього людського буття, життю мільйонів людей. Соціально-економічні кризи підтвердили, що форми зовнішньої організації суспільного життя стабілізуються лише тоді, коли вони здобувають внутрішню опору в бутті й мисленні людей. Іншими словами, коли вони зміцнювали своє існування реалізацією сил, здатностей, інтересів індивідів.

У сучасному світі економічні форми потрібно розглядати як форми відтворення й розвитку життя людей. Це обумовлено тим, що процес, функціонування та розвиток економіки насамперед зале­жать від життя людей, від сукупності форм їхнього самовиразу й самореалізації. Формування економічної системи означає перехід від безпосередніх економічних зв’язків між людьми до опосередко­ваних. Вони передбачають їхню індивідуальну незалежність. Під час економічної діяльності людини формуються соціально-духовні якості та властивості предметів, речей, які включені в економічну діяльність і створені нею. Виявляється здатність цих предметів бути «охоронцями» людського досвіду й культури. Це підтверджує економічне існування предметів як результатів економічної діяль­ності людини.

З проблемою людини як суб’єкта економічної діяльності тісно пов’язана проблема людини як суб’єкта економічного процесу. Якщо спочатку ми пов’язували розуміння проблем економічного процесу з діяльністю людей, то тепер стоїть завдання тлумачення їхньої діяльності як самореалізації.

Економічний процес — певна послідовність стадій, станів, моментів, подій. Ці події відбуваються в діяльності та взаємодії людей, вони

Внутрішню позицію людини в цьому технічному світі на­зивають діловитістю. Від лю­дей чекають не міркувань, а знань, ясного встановлення фактів. Усе існуюче спрямо­ване в бік правильного влаш­

тування.

К. Ясперс

утворюють «поле» зростання людських сил. А речі виявляються закріпленням, утіленням цих подій і передумовами їх відновлення. У процесі самореалізації відбувається само- пізнання людей, яке забезпечує збереження, стійкість економічного процесу. Зміна речей виявляється функцією від самозміни людей. Отже, відтворення й трансформація еконо- мічного процесу забезпечується зростанням людських сил. Предметні форми в певних економічних ситуаціях можуть знівечити сили індивідів, але не можуть їх замінити.

Людська самореалізація постійно переступає рамки функціональної організації економічного процесу, створюючи передумови для нових форм поєднання діяльності соціальних індивідів. У цьому аспекті самореалізація індивідів виявляється головним імпульсом і мотивом, які долають задану розмірність економічного процесу. Самореалі- зація як суб’єктивна орієнтація є процесом, що забезпечує постійне наповнення економіки живими людськими силами. Це «серцевина» економічного процесу, взаємодії та розвитку людських здібностей, які забезпечують пульсацію людської діяльності. Її предметні форми можливі як форми діяльності тільки при їх наповненні індивідуаль- ним «Я». Таке наповнення економічного процесу змістом людської самореалізації — умова, без якої він просто неможливий.

Самореалізація людини має предмет-

ний характер. Однак не потрібно зводити її до простого зв’язку «людина-річ» або спо- живання якихось предметів. Взаємодія ін- дивіда з предметом комунікативна, тобто в ній прямо чи приховано присутні схеми людських відносин. Проте й взаємозв’язок (комунікативність) людей може бути пря- мим чи неявним, опосередкованим. Саме у своєму предметному бутті людина пов’язана через засоби життя й діяльнос- ті з багатьма іншими людьми, у прямі кон- такти з якими вона ніколи не вступала. Ос- новне завдання людини — створити відпо- відні економічні умови для самореалізації всіх своїх можливостей.

У; ФІЛОСОФСЬКА £0 ) МУДРІСТЬ

'і ■*>

Коли говорять, що економіка поза мораллю, то щиро обманюють. Лю­дина ніде не може бути без моралі, у тому числі і в економіці. Сама еконо­міка не може обійтися без моралі, без етичних принципів, еталонного зразка поведінки.

Ю. Осипов