§ 7. Демографічні проблеми сучасного суспільства

Важливим фактором розвитку суспільства є народонаселення, постійне відтворення людей. Цю сторону природи людини вивчає ііаука демографія (від грецьк. demos — народ і ...графія — пишу). Во- на досліджує динаміку чисельності населення, міграцію, сім’ю, ЇЇ склад і розвиток, народжуваність, смертність, зайнятість, пропорції складу населення за віковими, статевими та іншими ознаками, вступ до шлюбу та розлучення тощо. Біля джерел демографії стояв англійський мислитель-економіст Т. Р. Мальтус.

Об’єкт дослідження демографії — народонаселення. Демогра- фічні відносини — це відносини, у які вступають люди в багато- гранному процесі відтворення населення. Це поняття означає ство- рення сім’ї, народження, міграцію, шлюбні відносини, відносини між поколіннями тощо.

Філософське бачення сукупності відносин між людьми полягає в тому, що демографічна система, по-перше, внутрішньо спрямована на самозбереження, самовідтворення. По-друге, це — ціліснісна, дина- мічна система, яка змінюється з історичним розвитком суспільства.

Найважливіший показник стану народонаселення — народжува- ність, який розрізняють за коефіцієнтами. Загальний коефіцієнт на- роджуваності визначається кількістю народжених на певній території за визначений період, як правило, за рік, з розрахунку на 1000 чоловік населення. Спеціальний коефіцієнт народжуваності розраховується як відношення кількості народжених до кількості жінок дітородного віку. Коефіцієнт шлюбної народжуваності показує кількість народже- них із розрахунку на 1000 заміжніх жінок, тобто кількість дітей, народжених (за рік) тисячею заміжніх жінок. Сумарний коефіцієнт народжуваності свідчить про середнє число дітей, народжених однією жінкою за весь період її життя. Це своєрідна характеристика поко- ління.

Природний приріст населення — різниця між кількістю народжених і померлих на певній території за визначений період часу, здебіль- шого, як ми вже зазначали, за рік.

Разом із коефіцієнтом народжуваності важливим показником стану демографічної системи є характеристика типу відтворення населення. Це постійне оновлення поколінь. Для того щоб кількість населення не зменшувала- ся, за підрахунками демографів, кожні 100 жі- нок (сімей) мають народити 260-270 дітей.

V ФІЛОСОФСЬКА ^ і МУДРІСТЬ ¥**

Кількість людей на Землі зростає в геометричній прогресії, тоді як обсяги придатної для обробки землі зростають лише в арифметичній прогресії.

Т. Р. Мальгус

141

протягом репродуктивного (дітородного) періоду. Дітородний період — це та частина життя жінки, протягом якого вона здатна народжувати дітей. Нині прийнято вважати, іцо цей вік становить від 15 до 50 років. Є випадки народження дітей і за цими віковими межами, але вони поодинокі.

Однак недостатньо фізично народити дитину. Важливо, якою буде ця дитина: здорового чи хворою, здатного до високого фізичного, інтелектуального й духовного розвитку чи ні. Це означає, що суспіль- ство, держава, політики, громадськість зобов’язані піклуватися про створення найбільш сприятливих умов для народження дітей.

Чому для простого відтворення населення має бути 260-270 на- роджень на кожних 100 жінок, а не 100 чи 160? Тому, що кожна сім’я, а до її складу входять чоловік і жінка, має народити як мінімум двоє дітей. Треба враховувати, що не всі народжені доростають до шлюбного віку, не всі вступають у шлюб, не в усіх сім’ях народжуються діти. Ось чому, за підрахунками демографів, має бути 260-270 на- роджень на 100 жінок. Якщо народжується більше 260-270 дітей на 100 жінок, має місце розширене відтворення населення, менше — звужене. Залежно від рівня соціального захисту матері й дитини гранична межа між простим і звуженим відтворенням може стано- вити 210 народжень на 100 жінок або на 100 сімей. Дослідниками суспільства, економістами, соціологами, політиками часто викори- стовується поняття «демографічна ситуація». Це насамперед стан таких демографічних процесів, як народжуваність і смертність, вступ до шлюбу і розлучення (шлюбність), склад і розміщення на- селення на певній території у відповідний період часу тощо.

Демографічна політика — система спеціальних заходів, спря- мованих на досягнення в майбутньому бажаного для суспільства

типу або рівня відтворення населення. Най- більш відчутно можна впливати на динамі- ку відтворення населення й на демографічну ситуацію через регулювання або через вплив з боку держави на рівень народжу- ваності.

Від чого залежить рівень народжуваності (у державі, певному регіоні, населеному пункті)? Можна визначити десятки факто- рів. Найважливіші серед них:

• демографічний — ураховується наяв- ність відповідної пропорції співвідношення чоловіків і жінок на певній території;

ФІЛОСОФСЬКА

МУДРІСТЬ

Для того щоб люди могли жити узгоджено й допомага­ти один одному, необхідно, щоб вони поступилися своїм природним правом і зобо­в’язалися один одному не робити нічого, що може за­шкодити іншому.

Б. Спіноза

142

СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ

• економічний — ідеться про рівень економічного розвитку дер­жави, регіону, сім’ї;

• медичний — береться до уваги рівень здоров’я чоловіків і жінок, наявність відповідних медичних закладів, генетичних консультацій тощо;

• соціальний — визначається рівень і умови життя людей, наяв­ність системи охорони здоров’я населення, житла, дитячих дошкіль­них закладів, шкіл, розвинутої інфраструктури суспільства;

• правовий — розглядається рівень певного законодавчого за­хисту сім’ї, матері та дитини;

• психологічний — аналізуються особливості ставлення чоловіків і жінок — потенційних батьків до норми народжуваності в сім’ї з урахуванням особливостей їхньої психіки, ситуації в сім’ї;

• етичний — береться до уваги ставлення батьків до дітей, до кіль­кості їх у сім’ї, на наявність чи відсутність допомоги з боку бабусь і ді­дусів у догляді та вихованні внуків, вирішення інших питань, що спираються не тільки на почуття, а й на відповідні норми моралі;

• екологічний — ураховується стан навколишнього середовища, який безпосередньо впливає на рівень народжуваності в тому чи іншо­му регіоні;

• тип культури, традиції — добре відомо, що в Азії та деяких інших регіонах світу вважається нормою, коли в сім’ї народжується 6-8-10 дітей. Водночас у великих європейських містах, зокрема в Києві, норма — одна-дві дитини.

Названі фактори не є однорядними або однопорядковими. Окремі з них мають інтегративний характер, наприклад соціаль­ний, психологічний, етичний, екологічний. Вони взаємопов’язані й виокремлювати їх можна лише умовно, технологічно.

Забезпечення кількісно великої нації — дуже важливе й складне питання. Найрозумніший і гуманістичний шлях створення як у ме­жах держави, так і за її межами умов для розширення й відтворення сім’ї — це розвиток економіки, спрямованої на максимальне задово­лення потреб людини, а також турбота про охорону здоров’я людей та збереження навколишнього середовища. Реалізація цих завдань вимагає серйозного філософського й політичного виміру проблеми.

1. Назвіть джерела та рушійні сили суспільного процесу.

2. У чому полягає специфіка соціального пізнання та його основні філософські засади?

143