§ 6. Сім’я і суспільство

Важливу роль у розвитку суспільства відіграє сім’я. Аналізування її сутності та пошуки оптимальних засобів її створення й збережен- ня здійснюються ще з часів Платона. Проте й сьогодні проблема не лише не вирішена, а залишається однією з найважливіших.

«Сім’я — це форма спілкування», — писав Арістотель у своїй праці «Політика». Є досить багато й інших визначень. Однак необхідно звернути увагу насамперед на те, що її виникнення і розвиток зумовлені особливостями природи людини. Арістотель зазначав, що необхідність спонукає поєднуватися попарно тих, хто не може існувати один без одного, — жінку й чоловіка з метою продовження роду. Це поєднання зумовлюється не свідомим рішенням, а зале- жить від природного прагнення (притаманного й іншим живим істотам і рослинам), залишити після себе іншу, подібну собі істоту.

Сім’я — це одна з найважливіших форм організації життя людей, яка має фундаментальне значення як для індивіда, осо- бистості, так і для суспільства. Сім’я — це така спільність людей, основою якої є шлюбний союз, родинні зв’язки, різноманітні взає- мини між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми, між самими дітьми, між іншими членами сім’ї, які живуть разом і спільно ведуть господарство. Широко відоме визначення сім’ї як «клітини» (осередок) суспільства. Спільність господарства, економічна об’єд- наність дійсно є важливою складовою сім’ї. Проте економічні інте- реси й стосунки не вичерпують усього багатства сімейних зв’язків.

У сучасних умовах у розвинутих країнах, коли чоловік і жінка досягають високого рівня економічної незалежності, еконо- мічні зв’язки перестають бути провідною стороною життя сім’ї. Інакше не було б так багато розлучень. Добре відомі ви- падки, коли до шлюбу вступають люди, здатні самостійно забезпечити економічну сторону свого життя.

Життя сім "і — це дуже складні й різ- номанітні процеси або сторони життя людини: біологічні, економічні, моральні, правові, психологічні, естетичні, релігійні тощо. На цій підставі сім’я здатна викону- вати такі функції.

Рембрандт. Повернення По-перше, сім’я дає змогу створити най-

блудного сина. 1668-1669 рр. більш оптимальні умови для відтворення

ФІЛОСОФСЬКА

МУДРІСТЬ

людини: народження дитини, догляду за нею, виховання, навчання. Сім’я здійснює своєрідне накопичення, перерозподіл і пе- редання наступним поколінням досвіду,

знань, навичок найнеобхідніших форм тру- ^{ов язки людини} Д'^ляться дової діяльності, взаємодії з навколишнім ^начотиР^и види, на о ов язки середовищем, спілкування і співпраці з ін- ^пеР^еД самим собою; перед

шими людьми. Це найдосконаліша форма ^{сім єю}’ ^перед державою, пе-

ґ оед ІНШИМИ людьми.

ведення власного господарства, побуту, ^{н м м}

відпочинку (з досить чітким розподілом ^Г' ^В' ^ф' ^Гегель

функцій, прав і обов’язків). Сильні й здорові члени сім’ї працюють, малих і немічних доглядають, допомагають їм, підтримують їх мате­ріально й духовно.

По-друге, сім’я дає змогу задовольнити значну частину фізичних і духовних потреб людини. Це найнадійніший духовний притулок особи. Англійці кажуть: «Мій дім — моя фортеця». Сім’я, дім — це те місце, те коло особистісно значимих людей, де кожного з нас чекають, люблять, готові зрозуміти й допомогти. Це місце, де є однодумці, друзі, де панують взаємоповага, взаємна моральна й правова відповідаль­ність. Це певна сукупність людей, які живуть одне для одного, котрі віддають своє життя одне одному й життя яких не просто спільне, а значною мірою єдине. Чоловік і дружина живуть одним життям. Діти — це істотна частина життя матері та батька. Життя батьків — це істотна частина життя дітей, причому і матеріального, і економіч­ного, і духовного.

По-третє, сім’я — це не тільки досконала форма організації спіль­ного життя людей, а один із найвагоміших вимірів життя особи, у якому вона реалізує дуже важливі особистісні якості. Так, осо­бистість може реалізувати свої потенційні можливості й задатки у сфері матеріального виробництва, у науці, мистецтві, підприєм­ництві тощо. Але бути добрим чоловіком чи жінкою, дбайливим бать­ком чи мамою, дідом чи бабусею, бути хорошим сином, онуком, братом — це теж особистісні якості й важливі складові життя лю­дини. І людина, природно, прагне до цього. Нормальна людина не може жити, не усвідомлюючи себе в таких якостях. А тому сім’я — це не тільки суспільна, а й особистісна цінність.

Без сім’ї, сімейного, родинного життя особа не може повного мірою реалізувати свою природу, особистісні якості й не може бути повного мірою щасливою.

Сім’я — історична форма організації життя людей. Її форми та функції змінюються з розвитком виробництва, техніки, технології, суспільних відносин, культури в цілому. Сімейні відносини — це

Ю. Карольсфельд. Ной проклинає Хама. Гравюра XVIII cm.

складова суспільних відносин, а роз- виток сім’ї — одна з найважливіших складових розвитку суспільства, його культури.

Щодо історичних етапів розвитку сім’ї, то є принаймні дві точки зору. Біль- шість фахівців уважає, іцо на ранніх ета- пах розвитку суспільства існував групо- вий иілюб, де однією сім’єю жили група чоловіків і група жінок (полігамна сім’я). Пізніше сформувався парний шлюб і, від- повідно, виникла парна сім’я (моногамна сім ’я).

Тут важливо зазначити, що дослі- дження історичних форм розвитку сім’ї — це дуже складне питання. Якихось безпосередніх даних про форми сім’ї в прадавні часи немає. Певна частина науковців уважає, що вже із самого початку існування виду Homo sapiens сім’я була парною. Рід спочатку вівся по материнській лінії (матріархат), а пізніше, з розвитком знарядь праці, технології, виробництва, з розподілом праці між чоловіками й жінками, виникненням приватної власності, появою такої функції сім’ї, як накопичення певних благ, багатства й переда- вання його спадкоємцям, виникає рід по батьківській лінії (патріархат ).

Як відомо, тривалий час відносини в суспільстві між членами різних спільнот людей визначались їхнім майновим статусом, володінням власністю. У зв’язку з цим і характер внутрішньо- сімейних зв’язків значною мірою характеризувався наявністю приватної власності, матеріальною вигодою. Звідси шлюби «за

розрахунками», «любов» за гроші тощо.

Ш ФІЛОСОФСЬКА ³ Р°^{звитком} суспільства, зростанням

' економічної незалежності чоловіків і жі-

ШГ ^ нок такі кон’юнктурні внутрішньосімей-

• * •••••••• _СТОСу_НКИ поступаються місцем істин-

но людським, заснованих на коханні, повазі й високих духовних цінностях. Це дає змогу стверджувати, що сім’я прогре- сує як в економічному, так і в мораль- ному та. правовому аспектах. Сім’я все більше перетворюється в інститут гармо- нійного поєднання чоловіка, жінки та їхніх дітей.

Людство завжди мало по­требу в моральних ідеалах, які допомагала б йому зна­ходити вірний шлях і в най­кращий спосіб використати свої сили.

А. Швейцер

140