§ 5. Нації, національності та народи в системі суспільства та суспільних відносин

Важлива роль у життєдіяльності суспільства належить соціально - етнічним спільнотам. Різноманітні соціально-етнічні спільноти як суб’єкти суспільних, зокрема національних і міжнаціональних від­носин, надають їм особливої своєрідності, неповторності, збагачуючи загальний процес розвитку суспільного буття, соціуму в цілому.

У загальному вигляді етносуспільні відносини можна характери­зувати як відносини людей, які належать до різних соціально-етнічних спільнот, тобто більш-менш стійких історично сформованих угру­повань людей. Етносуспільні процеси мають глобальний характер. Вони, зокрема, зумовлюються тією обставиною, що більшість соціа­льно-етнічних спільнот (а їх у сучасному світі нараховується понад чотирьох тисяч) проживають у багатонаціональних державах. Усе це суттєво актуалізує глибоке вивчення як історичних тенденцій, так і сучасних складних і суперечливих процесів розвитку націй, народів, етнічних спільнот, національно-культурного буття як необхідної умови його гармонізації та гуманізації.

Особливе місце в сучасному соціально-філософському пізнанні займає нація. Передумовою її становлення є народність — соціаль­но-етнічна спільнота людей, що характеризується спільністю тери­торії, єдиною мовою (разом з існуванням різних діалектів племен, що входять у народність), елементами єдиної культури. Кожна на­родність має також свій побутовий спосіб (уклад) життя, свої види господарської діяльності, свої обряди, традиції. Народності утво­рювалися на основі розкладу первісного устрою й заміни його ра­бовласницьким (наприклад, у Стародавніх Греції, Римі та Єгипті). Також на базі переходу від первісного до феодального суспільства в тих країнах, яким рабовласницький лад не був властивий (напри­клад, в Україні, Росії).

Суб’єктом суспільного розвитку є також народ. Ще Гегель зазна­чав, що «поступальний рух світу відбувається лише завдяки діяль­ності величезних мас і стає помітним лише за досить значної суми створеного», тобто завдяки активній діяльності народних мас.

Поняття «народ» багатозначне. У широкому розумінні народ — це все населення тієї чи іншої країни (це поняття демографічне). В ін­шому розумінні — етносоціальному — це термін, що означає різні форми етнічних чи етносоціальних спільностей людей (плем’я, на­родність, нація тощо). Зрештою, це і соціальна спільність, яка включає на різних етапах історії ті групи і верстви, які за своїм об’єктивним становищем здатні вирішувати завдання розвитку суспільства.

І. Рєпін. Запорожці пишуть лист турецькому султану. 1880-1891 рр.

територіально-мовною та економічною єдністю, яка далі під впли­вом інтеграційних і міграційних процесів виявляє себе неоднозначно, часто втрачаючи своє визначальне значення, хоч і не зникає.

Отже, нація — це надзвичайно складний динамічний організм, який перебуває в безкінечному русі та розвитку. Ті чи інші ознаки нації певного мірою «працюють» на різних етапах її розвитку. Так, на етапі становлення нації особливо важливу роль відіграють такі її ознаки, як територіально-мовна та економічна єдність. У процесі подальшого розвитку, зокрема міграційних процесів, можливі відга­луження нації — діаспора; у цьому разі зазначені вище ознаки нації вже не відіграють такої суттєвої ролі, як у період її становлення. Посилюється значення різноманітних чинників, складових націо­нальної самосвідомості, зокрема таких видових ознак, як гуманіс­тична спрямованість їхньої життєдіяльності та цивілізованість.

У розвитку соціально-етнічних спільнот — націй, національних і міжнаціональних відносин — спостерігаються дві взаємопов’язані тенденції. Перша — це етнічна диференціація, тобто процес виок­ремлення, відособлення тієї чи іншої соціально-етнічної спільноти. Вона відображає її прагнення до утвердження національної неза­лежності, суверенітету. Друга тенденція — це інтеграція, яка перед­бачає знищення національних відмінностей, розвиток, розширення зв’язків між різними націями, соціально-етнічними спільнотами, поглиблення економічних, культурних відносин між народами.

Зазначені тенденції відображають об’єктивний процес розвитку етносуспільних відносин; вони спрямовані на задоволення багато­гранних потреб того чи іншого народу, а також сприяють прогресу етносуспільного буття, оскільки ведуть до внутрішнього саморозвитку нації, самореалізації її потенціалу, до взаємозбагачення соціально- етнічних спільнот.

Соціально-етнічні спільноти як суб’єкти суспільних відносин реалі­зують багатогранні потреби та інтереси в процесі розвитку націо­нального буття. Це — сукупність реальних, об’єктивно існуючих зв’язків, відносин, форм спілкування людей. Вони відбуваються в про­цесі освоєння ними сфери національного, міжнаціонального, загаль­нолюдського, що є реальним процесом життєдіяльності національних спільнот, етнічних індивідуальностей, спрямованих на задоволення своїх інтересів і потреб.

Разом із тим етнонаціональне, або національно-суспільне буття, — це процес індивідуальної самореалізації національно-культурних цін­ностей. Він відбувається на основі свідомої самодетермінації й посідає надзвичайно важливе місце в реалізації національного та соціокуль- турного потенціалу особистості й суспільства.