§ 3. Об’єктивне та суб’єктивне в соціально-історичному процесі

із самого .початку вписано в контекст відносин не з усім Космосом, а безпосередньо з тією територією, на якій розташоване те чи інше конкретне суспільство. Воно є насамперед спільним життям людей, які активно взаємодіють між собою, у результаті чого між ними вини­кають певні відносини. З часом вони набувають стійкого характеру й саме суспільство постає як сукупність суспільних відносин.

Ці відносини багато в чому мають об’єктивний характер, оскільки виникають на основі об’єктивних потреб людей та об’єктивних умов їх існування. Вони формуються разом із розвитком умов їхнього життя та діяльності. Не абсолютизуючи визначальної ролі системи суспільних відносин, зауважимо, що в кінцевому рахунку вона прямо чи опосередковано обумовлює зміст і спрямованість діяльності та поведінки людей. Отже, системоутворюючими факторами існування й розвитку суспільства є діяльність людей та їхні суспільні відносини. Діяльність є основою всього соціального й специфічним способом існування суспільства. Разом із тим будь-яка діяльність опосередко­вується тими чи іншими суспільними відносинами.

Об’єктивна сторона. Діяльність людей та їхні суспільні відно­сини є основним змістом їхнього суспільного буття як реального процесу їхнього суспільного життя. У суспільному бутті виокремлю­ється об’єктивна сторона — те, що існує поза й незалежно від свідо­мості та волі людей. До неї належать умови природного середовища, фізіологічні потреби людей, стан матеріаль-

ного виробництва, соціальної структури й Ма. ФІЛОСОФСЬКА

політичної системи суспільства тощо. Для ф?! •# МУДРІСТЬ

кожного покоління людей це об’єктивна 'V*¹ ••••••••••••••••

даність, у якій відбувається суспільне життя. Окрім світу від Бога, є ще і

Суб’єктивна сторона суспільного буття світ від людини. Увесь світ людей — це їхня свідомість і воля. Однак навколо нас — це світ, утво- потрібно зауважити, що до свідомості й волі рений людьми, і сучасника- поняття «буття» застосовується тільки в ми, і попередніми поколін- тому розумінні, що вони є, існують. Свідо- нями. Ми говоримо їхніми мість людей як атрибут суспільного життя є словами, думаємо їхніми не безпосереднє суспільне буття, а його думками, обговорюємо ус- мисленнєве відображення — ідеальна копія, падковані від них проблеми, виражена в поглядах і теоріях людей про живемо залишеним ними явища й процеси суспільного життя. їхнім побутом, оточені при-

Питання про співвідношення суспільного родою, котра вже зовсім не буття людей як реального процесу їхнього та, де не ступала нога люди- суспільного життя та їхньої суспільної ни. На всьому знак, вплив, свідомості — одна з основних методологіч- робота людини, них проблем соціальної філософії. Розу- Й. Г. Фіхте

Ч. Тевенін. Штурм Бастилії. 1793р.

міння суспільної свідомості як відображення суспільного буття вказує на об’єктивний бік його розвитку і разом із тим на його похідний, вторинний характер. Такий підхід дає змогу пояснити розвиток суспільної свідомості з позицій соціального детермінізму. Це означає визначити об’єктивні й суб’єктивні причини тих чи інших проявів суспільної свідомості. Об’єктивні причини укорінені в умовах суспільного бу ття людей, суб’єктивні — в особливостях їхньої мисленнєвої (інтелектуально-духовної) діяльності.

Принцип соціального детермінізму акцентує увагу на ролі мате­ріального виробництва в розвитку суспільства, якому відводиться першочергове значення. Дійсно, матеріальне виробництво створює необхідні умови економічного забезпечення в процесі функціону­вання соціальної та духовної сфер життя суспільства, що безпосе­редньо обумовлює розвиток соціальної структури суспільства. Вона обумовлена суспільним розподілом праці, а також економічними відносинами власності на засоби виробництва й розподілу матеріаль­них благ. Це обумовило поділ людей на професійні й соціальні групи за видами діяльності.

Суспільне виробництво в широкому розумінні не тільки об’єк­тивне, а й суб’єктивне. Воно є виробництвом усіх форм спілкування між людьми і самої людини, і тому не тотожне всьому суспільству. Адже в ньому здійснюються не тільки виробничі, а й інші види ді­яльності, різного роду суспільні відносини (політичні, моральні, релігійні тощо), а також багатоманітні форми міжособистісного спілкування людей. Крім того, суспільство — це предметний світ матеріальної і духовної культури. Усі ці явища займають своє місце в суспільстві як певному соціальному організмі — соціумі — і відіграють свою роль у його функціонуванні та розвитку.

132