Тема 5

няються в несвідоме, звідки вони знову й знову прориваються, руйнуючи систему норм і заборон цивілізації, у «над Я» (свідоме). Перепоною інстинкту агресії є надбання духовної культури.

У концепції соціальної дії одержали свій подальший розвиток принципові положення соціопсихології (М. Вебер, Т. Парсонс). Соціа­льна дія завжди особистісна й осмислена, вона пов’язує діючу осо­бу з іншими суб’єктами. М. Вебер уважав, що соціальна філософія, яку він характеризував як теоретичну соціологію, повинна вивчати насамперед поведінку та діяльність людей. Основні положення йо­го соціально-філософських поглядів були покладені в основу ство­реної ним теорії соціальної дії. За М. Вебером, соціальна філософія покликана досліджувати відносини всіх сфер людської діяльності — економічної, правової, моральної, релігійної та ін. Суспільство по­стає як взаємодія особистостей і соціальних груп на основі узгод­ження їхніх інтересів, мови, релігії, моралі.

Соціальні дії становлять систему свідомої, осмисленої взаємодії людей. У ній кожна людина враховує вплив своїх дій на інших лю­дей та їхню відповідну реакцію. Проте соціолог повинен розібрати­ся не тільки в змісті, а й у мотивах дій людей, заснованих на тих чи інших духовних цінностях. Іншими словами, необхідно осмислити, зрозуміти зміст духовного світу суб’єктів соціальної дії. Осмислив­ши це, соціологія постає як розуміюча.

У своїй розуміючій соціології мислитель виходить із того, що розуміння соціальних дій і внутрішнього світу суб’єктів може бути як логічним (осмисленим за допомогою понять), так і чисто емоційно- психологічним. В останньому випадку розуміння досягається шляхом «вживання», «входження» соціального у внутрішній світ суб’єкта соціальної дії. Цей процес називається співпереживанням (емпа- тією). І перший, і другий рівні розуміння соціальних дій, з яких складається суспільне життя людей, відіграють свою роль і призна­чення.

З позицій своїх міркувань філософ запропонував вирішення про­блеми цінностей: вони є установкою тієї чи іншої історичної епохи, є властивим для епохи спрямуванням інтересу. Тобто підкреслюється земна, соціально-історична природа цінностей. Разом із тим соціальний філософ сам виходить із певної системи цінностей, які повинен ураховувати під час своїх досліджень.

Важливе місце в соціальній філософії М. Вебера займає концепція ідеальних типів. Під цим поняттям розуміється певна ідеальна модель того, що найбільш корисно для людини, об’єктивно відповідає її інтересам у певний момент і взагалі в сучасну епоху. У ролі ідеаль­них типів можуть виступати моральні, політичні, релігійні та інші

128

СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ

цінності, а також установки і дії людей, правила й норми поведінки, традиції, які з них випливають. Ідеальні типи немовби характеризу- ють сутність оптимальних суспільних станів: влади, міжособистіс- ного спілкування, індивідуальної групової свідомості. Через це вони є своєрідними орієнтирами й критеріями. Виходячи з них, необхідно вносити зміни в духовне, політичне й матеріальне життя людей. Ідеальні типи сприяють внесенню доцільності в мислення і поведінку людей, організовують суспільне життя.

В історичному процесі, переконаний М. Вебер, зростає ступінь осмисленості та раціональності дій людей (на прикладі розвитку капіталізму). Значно зростає соціальна роль науки, яка є найбільш «чистим» утіленням принципу раціональності. Правова держава, функціонування якої цілком базується на раціональній взаємодії ін- тересів громадян, які підкоряються закону, загальнозначимим по- літичним і моральним цінностям, також є проявом раціональності.

Теорію функціонування суспільства як цілісної системи розробив Т. Парсонс. У своїй основній праці «Структура соціальної дії» він виступив за аналітичний реалізм у дослідженні суспільства. Це означало, що система теоретичних понять повинна більш або менш правильно відображати риси реального світу або процеси, що відбу- ваються в ньому.

У рамках функціональної теорії соціальної організації Т. Парсонс визначає чотири рівні організації соціальних систем.

Перший — це окремі людські індивіди, які взаємодіють між собою відповідно до своїх соціальних ролей. Тут Т. Парсонс услід за М. Вебе- ром розвиває теорію соціальної дії, яка становить основний зміст

його вчення про суспільство.

Другий — це колективи, у які організовуються ін- дивіди згідно зі своїми соціальними ролями.

Третій — це соціальні інститути, до яких можна віднести освіту, політику, право, мистецтво і т. д.

Четвертий рівень — це суспільство як цілісна система, що створюється в процесі взаємодії індиві- дів, колективів і соціальних інститутів на основі певної системи цінностей.

З позицій загальної соціальної теорії можна пояс- нити процеси, що відбуваються в окремих сферах суспільного життя. Прагнення іти від аналізу діяль- ності людей до розгляду суспільних відносин між ними й функціонування соціальних інститутів сприяло більш глибокому дослідженню суспільства саме як цілісної системи.

9. Філософія, 11 кл. 129

Толкот Парсонс • Американський соціолог, один із го­ловних представ­ників структурно- функціонального аналізу в соціології.