Тема 5

Соціальна філософія розглядає також взаємодію різних суспільств. У цьому випадку її предметом є історичний процес у цілому, взаємо­дія об’єктивних і суб’єктивних сторін його розвитку.

Увагу соціальної філософії привертає практична діяльність людей та їхні суспільні відносини. Адже саме в процесі виробничо-еконо­мічної, духовної, соціально-політичної, наукової, моральної, естетичної діяльності люди вступають у виробничі, сімейно-побутові, політичні та інші відносини. Саме вони в сукупності утворюють структуру суспільства. У рамках суспільних відносин людей реалізуються всі види їхньої практичної діяльності, створюються державні, економічні, моральні та інші соціальні інститути, розвивається культура суспіль­ства.

Отже, різні види діяльності людей та їхніх суспільних відносин становлять розвиток суспільства. Це вихідні начала й основні фактори становлення, функціонування й розвитку будь-якого суспільства. Саме тому вони є предметом уваги й вивчення соціальної філософії.

§ 2. Закономірне, стихійне і випадкове в соціальній історії

Соціальна філософія як теоретично сформована система філо­софських поглядів на існування і розвиток суспільства виникла у 20-40-х роках XIX ст. Проте її проблематика починає формува­тися ще в епоху античності. Наприклад, у «Державі» Платона вчення про суспільство розроблено в тісному зв’язку з теорією ідей. В епоху Середньовіччя суспільство розглядається як «Град Земний» (на відміну від «Граду Божого»). У Новий час Т. Гоббс і Дж. Локк розробляють концепцію суспільного договору й відповідно договір­ну концепцію держави. В епоху Просвітництва Ж.-Ж. Руссо висуває

концепцію нового суспільного договору.

ФІЛОСОФСЬКД Позитивізм (О. Конт, Г. Спенсер) з його орі-

0. ) МУДРІСТЬ єнтацією на наукове знання сприяв виок-

1®* ремленню з філософії специфічної науки

Оскільки я не міг змінити те, ^ПР° суспільство соціології. Мислителі

що поза мною, тому вирішив філософії життя і феноменологія привели

змінити те, що в мені. Я за- Д® становлення соціології повсякденності,

своїв вищу мораль і замість яка вивчає процес життя в суспільстві,

того, щоб займатися речами Людина як єдність природного й пси- поза мною, займаюся со- хологічного, як практично діюча істота, що

бою. символізує себе в продуктах своєї діяль-

Й. Г. Фіхге пості, спонукала появу ряду можливих

126

філософських підходів до розуміння суспільства: натуралістичний, психологічний, діяльний, праксеологічний тощо.

Філософський підхід «від природи до суспільства» становить основу натуралістичних концепцій суспільства. У них наголошується на особливій, детермінуючій ролі географічних (клімат, ресурси корис- них копалин, флора і фауна) і демографічних (населення) факторів, біології людини, що розглядається з позицій дарвінізму і генетики. Нині багато натуралістичних концепцій становлять хіба що істо- ричний інтерес. Однак натуралістична концепція соціобіології ставить важливе завдання синтезу природних і суспільних наук. Шляхи реалізації цього завдання пов’язуються з вивченням еволю- ційно-генетичних передумов поведінки людини. Уважається, що гени й культура еволюціонують разом, тобто має місце генно-куль- турна еволюція. Соціобіологи дивляться на суспільство очима біологів, вони хочуть побачити в соціальному біологічне. Проте соціальне не є біологічним.

В основу психологізму в соціології (у програмі соціопсихологізму) покладено переконання, що в суспільному житті люди володіють лише тими властивостями, які випливають із законів природи людини й можуть бути до них зведені. Соціопсихологія конструює суспільство за образом і подібністю індивіда, а сам індивід розгля- дає ізольовано від суспільних умов (наприклад, матеріального виробництва). До того ж психологія тісно пов’язує феномени, які вона вивчає, з фізіологією організму. Тому вона, як правило, шукає

детермінанту психологічного у фізіологічному.

Саме психічне соціопсихологія розуміє дуже вузько, як те, що постійно перебуває в «обіймах» фізіологічного. Проте психофізіологічне не пояс- нює феномени культури й соціальної практики.

Інстинктивізм, насамперед фрейдизм, виявився найбільш впливовим напрямом соціопсихології, значення якого й нині велике. Він убачає витоки соціального в інстинктах людини. Кількість інстинктів, як зазначають дослідники, становить від кількох до 15 тисяч. Для 3. Фрейда головним є інстинкт життя — Ерос та інстинкт смерті —

Танатос. Боротьба цих інстинктів на фоні гіпер- сексуальності людини знаходиться в основі соціа- льного буття. Релігія, мораль, соціальні почуття покликані послабити занадто сильний інстинкт агресивності людини. Суть агресії в тому, що соціа- льно й морально несприятливі імпульси витіс-

Макс Вебер

• Видатний німецький мислитель-філософ, економіст, історик, «батько соціології і політики».