Тема 4

ПІЗНАННЯ ТА ЙОГО ОСНОВНІ ФОРМИ

Існують чотири способи досягнення мудрості, або наукового, істинного знання: 1) осягнення самоочевидних істин; 2) чуттєвий досвід;

3) знання, яке одержуємо із спілкування з іншими людьми; 4) читання хороших книжок.

Р. Декарт

Проблема пізнання є однією з найважливіших у філософії разом із проблемами сутності буття, людини й суспільства. Теорія пізнання, або гносеологія (від грецьк. дпохи — пізнання і... логія) — це розділ філософії, що вивчає природу й закономірності пізнавальної діяль­ності людини, її творчі можливості та здібності; передумови, засоби та форми пізнання, а також відношення знання до дійсності, закони функціонування, умови й критерії його істинності.

Пізнання охоплює знання й засоби його отримання. Предметом пізнання можуть бути явища матеріального світу і свідомості, явища, об’єкти, процеси. Засобами пізнання можуть бути речі й процеси природного або штучного походження, органи чуттів, прилади, спостереження, експеримент, мислення в поняттях та інтуїція. Методи пізнання покликані забезпечити перехід від пізнання до знання і його носія — людини.

§ 1. Сутність пізнання

Кожна людина від природи прагне до пізнання. Засоби пізнання — відчуття, сприйняття, уявлення, мислення, рівень їх відповідності до того, що пізнається, відмежування істинного знання від ілюзорного, правди від обману тощо — з давніх часів досліджувалось у контексті різних філософських систем. Теорія пізнання є загальна теорія, що пояснює природу пізнавальної діяльності людини, у якій би галузі науки, мистецтва або житейської практики вона не здійснювалася. Кожна філософська система, незалежно від історичного часу її ви­никнення, обов’язково включала пізнавальну (гносеологічну) проблематику.

Людство завжди прагнуло до здобуття нових знань. Оволодіння таємницями буття є виявом найвищих спрямувань творчої актив­ності розуму, який є гордістю людини й людства. На довгому й тер­нистому шляху пізнання було відкрито величезну кількість фактів, властивостей і законів природи, суспільного життя, самої людини, створювалися наукові картини світу. Розвиток наукового знання від­бувався одночасно з розвитком виробництва, мистецтва, художньої творчості. Знання утворює складну систему — соціальну пам’ять, багатства її передаються з покоління в покоління, від народу до