ТЕМА З

Отже, як рівень суспільної свідомості, буденна свідомість не за- лишається незмінною. Зміни, що відбуваються в ній, усе більше пов’язані з виведенням її змісту за межі панівних догм, вузькості, тільки чуттєвих аспектів свідомості, фіксації лише зовнішньої сторони суспільно-практичної діяльності людей. Важливо, щоб буденна свідомість як компонент структури суспільної свідомості максимально повно відходила від неправильного, ілюзорного, спотвореного відображення об’єктивної дійсності, переводилась у сферу відповідності її суспільному буттю, досконалого знання, наповнювалась елементами загальнолюдських цінностей.

§ 7. Світогляд, ідеологія і суспільна психологія

Важливими елементами структури суспільної свідомості висту- пають суспільна психологія, світогляд та ідеологія. Сутність світогляду розглядають у вступі до курсу «Філософія». Суспільна психологія — це сукупність поглядів, почуттів, емоцій, настроїв, звичок, традицій, звичаїв, що виникають у людей під впливом безпосередніх умов їхньої життєдіяльності через призму їхніх повсякденних інтересів.

Суспільна психологія виступає як безпосередня реакція на умо- ви життя людини, є першим ступенем чуттєвого сприйняття всієї багатогранності суспільного буття. Вона — важлива умова станов- лення духовної культури людини, а ідеологія перетворюється на рушійну силу, лише проникаючи у сферу психології. Як первинна

сфера суспільної творчості, специфічний її пласт, психологія відображає об’єктивну дійсність, як правило, суперечливо. Тому часто вона виступає як стихійна, консервативна основа збереження й закріплення пережитків, негативних стереоти- пів минулого у свідомості людей. Однак, хоча в суспільній психології досить вагомий елемент стихійності, зводити її винятково до сфери сти- хійного регулювання невиправдано.

Сутність розвитку суспільної свідомості полягає в суперечливому переході суспільної психології в ідеологію, спонукаючи тим самим до якісних змін у ній (суспільній свідомості). Якщо суспільна психологія постає як чуттєва сторона духовних цінностей людини, суспільної свідомості, безпосе- редньо відображає буття людей, як правило, у сти- хійній, несистематизованій формі, не фіксуючи

98

Карл Мангейм • Німецький філо­соф і соціолог, роз­робник теорії ідео­логії.

глибинних, а лише зовнішні сторони людської діяльності, то ідео­логія — це сукупність ідей, поглядів, що в систематизованій, логічно стрункій формі відображає соціально-економічні умови життя людей. Ідеологія виступає як вищий науково-теоретичний рівень духовних цінностей.

У сучасних умовах докорінних змін, що відбуваються у світі, зокрема у сфері духовних процесів, важливим є переосмислення змісту й ролі ідеології в духовному житті суспільства. Нова якість сучасного розуміння ідеології полягає в тому, що ми маємо пам’ятати: жодна ідеологія не повинна набувати характеру дер­жавної, офіційної, примусової, мати монополістичний характер, а виходити з ідейного плюралізму, суперництва різних ідеологій. Старий зміст ідеологічних принципів багато в чому був пов’язаний з ідеологічним диктатом, духовним насиллям над особистістю, ма­ніпулюванням її свідомістю, мало залишав місця для своєрідності індивідуальних проявів людей. А тому найважливіше завдання нової ідеології полягає в утвердженні духу суверенності та неза­лежності ідейних, ідеологічних орієнтацій особистості, свободи визначення світоглядних ідеалів, що заперечує нав’язування будь- яких поглядів. Конструктивна ідеологія має адекватно відтворюва­ти буття, ґрунтуючись не на ідеологемах, а на ідеалах гуманізму, вільної ідейної орієнтації та плюралізму, суспільної свідомості, не допускаючи ідеологізації суспільного життя.

При всіх відмінностях між соціальною психологією та ідеологі­єю їх формування має здійснюватися в органічній єдності, оскіль­ки межа між ними дуже відносна й передбачає взаємопроникнення їх одна в одну. А тому в розвитку суспільної свідомості необхідним є врахування особливостей функціонування як психологічних, так і ідеологічних чинників, оскільки прорахунки в цій сфері здатні призвести до незворотних негативних процесів у становленні в лю­дей духовної культури.

1. Охарактеризуйте поняття душа і дух.

2. Чому філософію називають «свідомістю вголос»?

3. У чому суть соціобіологічних передумов виникнення свідомості?

4. Розкрийте сутність рефлексії та її значення у функціонуванні сві­домості.

5. Чим є, на вашу думку, ідеальне?

7. У чому полягає взаємозв’язок мислення і мови. Яка їх роль у роз­витку інтелектуальних здібностей людини?

8. Що таке розсудливість і чим вона відрізняється від розуму?

9. Охарактеризуйте сутність і зміст суспільної психології та ідеології, їх взаємозв’язок і роль у свідомості.

апам’ятайте

/ Психіка, свідомість, дух, душа, мова, несвідоме, відобра­ження, ідеальне, самосвідомість, онтогенез, філогенез, мис­лення, пам’ять.

Спосіб буття людини у світі завжди передбачає наявність свідо­мості, яка охоплює всі види людської діяльності. Свідомість як суб’єктивна реальність виступає трансформованою в ідеальний план діяльністю, узагальненим досвідом матеріально-предмет­ного перетворення світу людиною, фактом її теоретичної і прак­тичної взаємодії, ставленням до світу. Багатовимірність людини й суспільства породжує різноманітність форм існування свідо­мості. Спосіб буття людини у світі завжди передбачає наявність свідомості, яка «пронизує» людську діяльність, оскільки є необ­хідною умовою її організації й відтворення.

Радимо прочитати:

Анисимов С.Ф. Духовные ценности: производство и потребление. — М., 1998.

Кон И.С. В поисках себя: личность и её самосознание. — М., 1983. Проблема сознания в современной западной философии. — М., 1989. Тайны сознания и бессознательного. — Минск, 1998.

100