§ 4. Свідомість, мова, розум

«Тільки людина, — зазначав Арістотель, — з усіх живих істот володіє мовою». Дійсно, тварини повідомляють одна одній певну інформацію. Наприклад, шимпанзе можуть передати кілька десятків звуків, у дельфінів існує складна система сигналізації, бджоли мають особливу сигнальну систему (комбінація різних фігур), за допомогою якої повідомляють рою про місце й шляхи до джерела їжі. Проте ці засоби сигналізації мають принципову відмінність від людської мови,

90

ФІЛОСОФСЬКЕ РОЗУМІННЯ ДУШІ, СВІДОМОСТІ ТА РОЗУМУ

ФІЛОСОФСЬКА МУДРІСТЬ

Свідомість Є, З ОДНОГО боку, усвідомленням предмета, а з іншого — усвідомленням са­мої себе: свідомість того, що для неї є істинним, усвідом­лення свого знання про це.

Г. В. Ф. Гегель

яка слугує засобом вираження суб’єктив- ного стану, потребою щось повідомити.

Сутність мови виявляється у функціях як засобу спілкування і як знаряддя мис- лення. Мова — це діяльність, сам процес спілкування, обміну думками, почуттями, побажаннями і т. п. Мова — це система змістовних, залежних форм: кожне слово має багато значень. Завдяки мові думки, емоції окремих людей перетворюються з їхнього надбання в суспільне. Конден- суючи в собі духовні цінності суспільства,

виступаючи матеріальною формою конденсації й зберігання ідеаль- них моментів людської свідомості, мова виконує роль механізму соціальної спадкоємності.

Думки та почуття виражаються в діях, вчинках людини, у тому, що і як вона робить. Якими б засобами не виражалися думки, вони в кінцевому рахунку набувають словесної форми. Це особливе місце мови серед усіх комунікативних систем викликане її зв’язком із мис- ленням, яке виробляє зміст усіх повідомлень, що передаються засо- бами будь-якої знакової системи. Саме за допомогою мови (письмо- вої та усної) думки людей передаються на величезні відстані, пере- ходять з одного покоління в інше.

Зрозуміла за змістом і чітка за формою, думка

виражається в дохідливій і послідовній мові.

Проте що означає сприйняти й зрозуміти вислов- лену думку? Сама по собі вона нематеріальна, її не можна сприйняти органами чуттів. Вираз «люди обмінюються думками через мову» не треба розу- міти буквально. Той, хто слухає і сприймає мате- ріальне вираження слів (звуки) у їх зв’язку, усві- домлює те, що ними передається як думка. Це усвідомлення залежить від рівня культури того, хто слухає, читає. Взаєморозуміння приходить лише в тому випадку, якщо в мозку того, хто слухає, виникають уявлення й думки, тотожні тим, які висловлює той, хто говорить.

Слово має магічну силу. Знаменитий Езоп гово- рив, що «мова — це найкраще й найгірше у світі — за допомогою слова ми несемо як добро, так і зло.

Воно — знаряддя, за допомогою якого можна по- ранити й навіть убити».

Езоп

• Видатний да­вньогрецький мис­литель, майстер слова й мистецтва впливу на людей.

91

людства, завдяки їй визначаються соціальні, стичні, естетичні ідеали. Здатність до цілепо- кладання — специфіка людської свідомості, її кардинальна характеристика. В основі ці- льової діяльності — незадоволеність світом і потреба змінити його, надати йому форм, необхідних для людини та суспільства.

Людська думка здатна не тільки відобра- жати існуюче, а й відриватися від нього, створюючи у свідомості ілюзорні, фантастич- ні уявлення. Думка може рухатись і за гото- вими шаблонами й прокладати нові шляхи, тобто має здатність до новаторства, твор- чості.

За способом розумової діяльності свідомість особистості можна поділити на два основних типи: розсудливість і розум. ІДе Геракліт уважав, що тільки розум може сприймати природу в її всезагаль- ності, русі й взаємозв’язках. Для Сократа розсудливість — серед- ній, характерний для багатьох рівень мислення, здатність узгоджу- вати внутрішні правила із зовнішньою діяльністю. Платон був упевнений, що розум — це здатність споглядати суще в поняттях, а розсудливість достатня для буденного застосування в практичній діяльності. В Арістотеля розсудливість виявляє себе в окремих науках, а розум орієнтований на серце, він мислитель. М. Кузан- ський стверджував: сутність розсудливості — абстрактність. Розсудливість, що діє за певними правилами, уважав Б. Спіноза,

є духовним автоматом, а розум слугує вищим регулятором суспільного життя й діяльності людини, спрямований на все- загальне благо.

І. Кант визначив розсудливість як пізнавальну здатність, яка дає можливість осягати загальне в предметах. Це орієнто- вана на досягнення практичних цілей здат- ність мислити завдяки поняттям за певними правилами. Потім з’являється скептицизм, коли розсудливість, усвідомивши себе, критикує свої догми, але ще з досить обмежених позицій. Третій, найвищий етап — розум, який володіє самостійністю

й завдяки постійній самоперевірці має ® ^Гойя-^{( ои} Р⁰³У^МУ народжує тенденції до самоудосконалення. чудовиськ. 1797 р.

ФІЛОСОФСЬКА

МУДРІСТЬ

Істинна ідея не вимагає дозволу: вона мало турбу­ється про те, визнається її право чи ні. Християнство не мало потреби ні у сво­боді друку, ні у свободі зібрань, щоб підкорити світ.

Є Ренан