ФІЛОСОФСЬКЕ
РОЗУМІННЯ ДУШІ, СВІДОМОСТІ ТА РОЗУМУ
Учення
біологів, фізіологів, антропологів,
особливо еволюційна
теорія
Ч.
Дарвіна,
утвердили в науці думку, що свідомість
виникла
завдяки
цільовій дії. Вона відіграла головну
роль на початкових ета-
пах
становлення суспільства. Цілеспрямована
діяльність забезпечує
якісно
новий рівень адаптації до середовища
— соціальну
адаптацію.
Підпорядкована
законам суспільного буття людей,
цілеспрямована
діяльність
не фіксувалась у генах, а залежала від
законів функціону-
вання
мозку, здатного до нових форм відображення.
Увага акценту-
ється
на основних біологічних передумовах,
які забезпечили перехід
до
свідомості як вищої форми відображення:
унікальний людський
мозок;
вільні передні кінцівки в поєднанні з
прямоходінням; особлива
будова
гортані, придатна для виразної мови.
Прямоходіння як головну
ознаку
в життєдіяльності закріплює праця, яка
потребує вивільнення
руки
для виконання нових складних операцій.
Такий
чітко визначений, логічний підхід не
завжди переконував
у
розкритті таємниці походження людини.
Відкидаючи теологічну
концепцію
(свідомість є результатом творчості
Бога),
сумніваючись
у
натурфілософській1
(еволюційній), трудовій
(марксистській)
концепціях
свідомості, людська допитливість
знаходить інші пояс-
нення
її виникнення. З’являються переконання
про її привнесення
з
вищих, позаземних цивілізацій (уфологічна2
концепція). Останнім
часом
з’явилося твердження, що свідомість
— наслідок радіоактив-
ного
випромінювання, яке стало активним
у
результаті розлому земної кори в
Африці
(саме
там знайдені стоянки первісної
людини).
Завдяки мутаціям людинопо-
дібні
мавпи втратили біологічні (тварин-
ні)
здатності адаптації до навколишнього
середовища
й змушені були звернутися
до
знарядь праці (радіологічна
концепція).
Однак
проблема виникнення, станов-
лення
Homo
sapiens
залишається
відкри-
тою,
до кінця не розгаданою. Її складність
у
системності (комплексності).
Свідомість
неможлива
без соціальності,
праці, мови,
ФІЛОСОФСЬКА
МУДРІСТЬ
Мало
мати сильний розум, головне вміти його
застосовувати. У
великих
душах є як великі пороки, так і великі
добродіяння. Той, хто йде дуже
повільно, може пройти значно далі від
того, хто біжить і віддаляється від
цього шляху.
Р.
Декарт§ 3. Походження і сутність свідомості
2 Уфологічна (від англ. ufologu — неопізнаний літаючий об’єкт і... логія) — сфера знань про НЛО і пов’язані з ним явища.
87
але
й вони неможливі без свідомості. Одне
не може існувати без іншого — у розумінні
цього ключ до вирішення проблеми. Тобто
свідомість, соціальність, мова, праця
виникають постадійно
(ієрархія черговості), а не
разом.
Вирішити проблему взаємозв’язку цих
факторів можна через поєднання
антропологічного, символічного й
соціального підходів.
Становлення
Ношо sapiens
—
системний процес, у якому біологічні,
культурні та суспільні зміни
взаємодоповнювані. Людина — істота
колективна, діє на основі комунікації
й кооперації. Разом із тим становлення
колективності (соціальний феномен)
неможливе без антропологічних
трансформацій: прямоходіння, звільнення
верхніх кінцівок, створення знарядь
праці тощо. Людина — істота мисляча.
Проте формування її мисленнєвих
здатностей неможливе без універсального
знаково-інформаційного комунікативного
засобу — мови, в основі виникнення якої
є знову-таки біологічні механізми
перенесення актів артикуляції з
гортані до рота (язикові мускули).
Людина — істота знаково-символічна,
а найближчою умовою існування й
реалізації знаково-символічних
можливостей є мова. Це підкреслює роль
соціальності в онтогенезі*:
для формування повноцінної людської
істоти, яка володіє мовою і здатна до
її відтворення, необхідні соціальні
зв’язки, їх відсутність закриває для
індивіда можливість перспективи стати
людиною.
Отже,
антропологічне,
знаково-символічне й соціальне
включаються одне в одне, взаемотрансформуються
і взаємоперетворюються. Необхідною
умовою природно-історичного формування
розумно мислячої, солідарно діючої
людини є субстанційність праці,
соціальність мови, свідомість, які
не виводяться одне з одного, а є
рівноцінними, рівновеликими,
формуються разом через процес
безперервного упорядкування, прогресивного
ускладнення. Для цього потрібна адекватна
антропологічна теорія, яка можлива як
теорія одночасної єдності біологічного,
соціального й гуманітарного, у чому й
полягає велика складність її вирішення.
Основною
суперечністю еволюційиої теорії Дарвіна
є проблема механізму перетворення
інстинктивно-рефлекторної
поведінки тварин
у соціально-свідомі
дії людини. Спроба перескочити цю прірву
за допомогою поняття «діяльність тварин
за допомогою знарядь» успіху не має,
оскільки така діяльність спостерігається
на стадії гомінід2,
передбачає наявність цілеспрямованої,
результативної, спільної праці, яка
неприйнятна для тваринного царства.
2 Гомініди — родина ряду приматів.
ЯВ
. - ;®і;
ФІЛОСОФСЬКЕ
РОЗУМІННЯ ДУІЛ1, СВІДОМОСТІ ТА РОЗУМУ
Еволюція
розвитку людини за теорією Ч. Дарвіна
Австралопітек
Зинджантроп Пітекантроп Homo
sapiens
Не
існує також точної відповіді на
запитання, чи є мислення архаїчних
гомінід тваринним,
чи воно — людсько-розумне.
У груповому житті рельєфно виявляються
як риси егоїзму
(сильні інстинкти самозбереження
індивіда), так і не менш сильні
альтруїстичні
інстинкти
збереження потомства, одноплемінників
(колективні форми турботи про дітей,
жінок тощо). Якщо це так, то контур
соціальності прямолінійно не виводиться
ні з егоїзму, ні з альтруїзму.
Становлення соціальності пов’язане
з логікою взаємодії групового цілого
— спільності.
Людина
— істота общинна, колективна, усуспільнена,
поза ними вона перебуває тільки в
природному стані. Общинно- суспільний
спосіб існування архаїчного предка
людини обумовив формування механізму
переробки й збереження колективного
досвіду. Загибель індивіда не вела до
загибелі плодів його зусиль.
У
давньогрецькій філософії визначали
три види Л духу людини. Перший вид —
псюхе
— душа як
СТОЛІТЬ
така.
Вона подібна до тіла, це його двійник
і образ, але позбавлений матеріальності.
Псюхе — початок життя і джерело руху
тіла. Вона залишає тіло після смерті й
переміщається в
Аїд
(царство мертвих). Другий вид духу —
тюмос.
Це
ефективно-вольова частина духу. Третій
вид — ноос
— розум. Псюхе (душа) розлите по всьому
тілу, тюмос знаходиться в грудях, ноос
— у діафрагмі. Богам і людям властиві
всі три види духовності, тваринам —
тільки два перших.
89
