Mr особлива філософська дисципліна і філософ-

11. кий напрям, у центрі якого — проблематика подіти. Поставлено завдання: на основі даних с иеціальних, окремих наук про людину — біології, фізіології, психології, соціології тощо — створити про мої цілісне уявлення.

П українській філософії антропологічна про- блематика чітко вирізнилася в епоху Відроджен- ий і в епоху Реформації. Видатний мислитель XVII сг. П. Могила виокремлював три можливі ГТІІІІМ людського життя — тілесний, душевний і духовний. Тілесний стан властивий для тих, хто шукає прибуток, задоволення й радощі, забираю- чи їх в інших. Душевний стан означає жити за за- пої і; і м и свого серця, а також за божественними за- м >плми. А духовний стан характерний для тих, хто коліє сам зазнати шкоди, ніж зашкодити іншим.

()собливе місце займає людина у «філософії серця» Г. Сковороди, який утверджує домінантні напрями вітчизняної світоглядної ментальності,

їх суть — у «сродності» людини всьому світу, орієнтованість на неповторність особистісного існування. Головними в людини є не лише теоретичні пізнавальні здібності, а емоційно-вольове єство її духу, серця, з якого виростає і думка, і прагнення, і відчуття.

Філософські вчення про людину спрямовані на осягнення цілісності людини, на вироблення власних засобів її пізнання і самопізнання, і і за їх допомогою на виявлення гідного місця вільної людини у світі.

Художник невідомий. Петро Могила. XIX ст.

• Український мисли­тель і теолог, захис­ник православної віри, засновник Києво-Мо- гилянської академії.

§ 2. Багатовимірність людини

11. пні, коли людина усвідомлює себе творцем, коли вона набула відчуття величі за свої попередні, сьогоднішні й майбутні досягнення, потрібно враховувати життєві основи її буття. Тому вирішення проблеми людини вимагає різних підходів до її виміру.

Природне (біологічне) є виразом анатомічних, фізіологічних, генетичних явищ, а також нервових, мозкових, електрохімічних і деяких інших процесів людського організму.

Свідоме (психічне) — це внутрішній духовно-душевний світ людини, свідомі й несвідомі процеси, воля, мислення, переживання, нам’ять, характер, темперамент тощо.

Кожний аспект окремо не розкриває феномену людини в її ці­лісності. Якщо людина — розумна істота, то чим в такому випадку

63

мети, як відповідати на по­ставлені запитання, особливо на таке: «У чому полягає при­значення людини взагалі й якими способами вона може швидше всього його досягти?»

Г. Й. Фіхтє

є мислення: чи підкоряється воно ли- ше біологічним закономірностям, чи

• Алегорія подвійної сут­ності людини: природної і со­ціальної.

64