Тема 1

в різних масштабах: властивості простору не завжди і не скрізь є однаковими й незмінними. У створеній ним неевклідовій геометрії через точку, узяту поза прямою, можна провести не одну (як у Евкліда), а без- ліч прямих, які з нею не пересікаються. Б. Ріман ство- рив ще одну неевклідову геометрію. У ній через точку, узяту поза прямою, не можна провести жодної прямої, яка з нею пересікається. В Евкліда сума кутів трикутника дорівнює 180°, у М. Лобачевського — менше 180°, а у Б. Рімана — більше 180°. Ці пара- доксальні положення мають сенс, якщо геометрич- ні фігури намалювати не на площині, а, наприклад, на поверхні сфери.

Теорія відносності А. Ейнштейна розкрила кон- кретні зв’язки простору і часу з рухом матерії, конкретизувавши ці зв’язки строго математично в певних законах. Спеціальна теорія відносності

ґрунтується на принципі відносності руху й законі постійної швид- кості світла. Загальна теорія відносності стосується властивостей простору і часу у зв’язку з гравітацією: гравітаційні явища розгля- даються як викривлення простору і часу.

Вираженням зв’язку простору і часу з рухом матерії є виявлений теорією відносності факт, що одночасність подій не абсолютна, а від­носна. Тобто кожна система має своє теперішнє, своє минуле і май­бутнє. Відстань між тілами, що знаходяться в просторі, неоднакова в різних інерційних системах. Із зростанням швидкості довжина тіла скорочується. У світі немає єдиної довжини тіла: вона змінюється залежно від системи відліку. Подібно до цього проміжок часу між якими-небудь подіями неоднаковий у різних матеріальних систе­мах — із зростанням швидкості він зменшується. Така зміна протяжності тіл і часових проміжків, пов’язаних із швидкістю руху, свідчить про внутрішню єдність простору і часу.

Простір і час абсолютні, але оскільки це форми буття, матерії, яка знаходиться в постійному русі, то кожний рівень, форма руху матерії характеризується своєю просторово-часовою структурою.

Крім розглянутих особливостей людського виміру буття, не менший інтерес становлять біологічний і соціальний виміри про­стору і часу.

Біологічний час незворотний. Як і фізичний, він виявляє тісний зв’язок із біологічним простором. Змістовність часу й простору тут зростає, як і їх роль у формуванні біологічних процесів. Фізичні час і простір — це вимір діяльності людини в природних макропро-

Микола

Лобачевський

• Видатний ро­сійський матема­тик-мислитель, творець неевклі- дової геометрії.

ФІЛОСОФСЬКЕ РОЗУМІННЯ СВІТУ: БУТТЯ, МАТЕРІЯ

('оціальні час і простір охоплюють най- мижливіші сфери буття людей — їхній су- Іі’гктнвний світ, соціальні зв’язки, історичну і а культурну творчість тощо. Не фізичний (астрономічно-календарний), а суспільні члс і простір регулюють цілеспрямовану діяльність людини, її духовний світ. Соці- іі7і і.і і і час і простір — це внутрішня «міра

цгсах, що має велике значення для коорди- нації нідносин людини і суспільства.

ФІЛОСОФСЬКА

МУДРІСТЬ

Отже, усе наше достоїнство в мисленні. Ось у чому наша велич, а не в просторі і часі, яких ми не можемо запов­нити. Будемо намагатися мислити так, як належить, — у цьому основа моралі.

у цииІV1 у іиии ІУіикУЬиіІ.

•цілості» соціально-історичних спільнот —

к ласу, нації, народності тощо, відносин між ^Б- ^Паск

ними, засобів побудови структур соціального

буття, власного досвіду соціальних суб’єктів, людства в цілому.

Прискорення історичного розвитку немовби ущільнює соціаль- нії і і час і простір: за одиницю календарного часу відбувається багато різних подій. Це значною мірою стосується окремого індивіда: чим більше проблем і завдань стоять перед ним, тим більш насиченим, багатшим є його життя, тим більше він може зробити, досягти,

1. I корити.

Важлива функція соціальних часу і простору полягає в створенні і а збереженні національної культури. Соціальний час «пронизує» нптвори культури та мистецтва, знаряддя виробництва, переходи і потенціальної форми в актуальну через діяльність наступних по­колінь.

Соціальний час «вимірюється» такими «одиницями», як істо­рична епоха, життя конкретної нації, покоління, індивіда. Він — цілісність минулого, теперішнього й майбутнього. Соціальний час плине з різною швидкістю: чим більше людей залучається до істо­ричної діяльності, тим швидшим виявляється хід історії, зміна соціального простору і часу.

Соціальний, «людський», час як носій гуманістичних тенденцій, культурних детермінант людського спілкування не тільки між інди- м ідами, а й між державами, народами все більше охоплює буття людства. «Людський» час — це також провідник впливу загально­людських цінностей на розвиток людини, підвищення рівня її духовності, гуманізму, культури.

Простір і час — нескінченні. Істинна нескінченність — це процес, якісна багатоманітність, яка містить нескінченність простору і часу, єдність протилежностей, передбачає постійний вихід за межі ііого кінцевого продовження.

57

\і) авдання

1. У чому полягає зміст поняття буття?

2. Як формувались уявлення про буття в процесі розвитку філософії?

3. Охарактеризуйте фундаментальні властивості буття світу,

4. Що таке перша і друга природа і як вони пов’язані з буттям людини?

5. Визначте, чим є матеріальне і чим є духовне буття.

6. Проаналізуйте вислів: «Час — це простір для розвитку особистості».

7. У чому полягає єдність матерії, руху, простору і часу?

8. Що таке мікро- та макросвіт і як вони пов’язані з матеріальним

9. Охарактеризуйте й визначте відмінність між геоцентричною системою Платона й геліоцентричною системою М. Коперника.

10. Філософська класика. Прокоментуйте слова давньогрецького філософа Парменіда: «Ніколи не може бути доведено, що неіснуюче існує. Адже неможливо ні пізнати, ні виразити небуття: воно незбагненне».

гія, дійсність, реальність, існування, простір, час,

рух, матерія, небуття, суще, форма, субстрат, біологічний

і соціальний час, вічність.

Усе, що нас оточує, є буття. На кожному рівні структурної орга- нізації матерії виявляються свої особливості у взаємодії її об’єк- тів, свої специфічні форми просторової організації і руху часових процесів. Хоча простір, час і рух є такі ж загальні й абстрактні по- няття, як і матерія, це не виключає специфічних умов взаємовід- ношень у матеріальних системах різних видів. В ієрархії систем ми виокремлюємо насамперед мікросвіт, макросвіт і мегасвіт. Прогресивний розвиток суспільства нерозривно пов’язаний із розкриттям сутності властивостей і форм буття, їх культурно- практичним опануванням.

Радимо прочитати:

Рассел Б. Философский словарь разума, материи и морали. — К., 1996.

Табачковський В. Г. Проблеми буття / філософія. — К., 2001.

Зимбардо Ф., БойдДж. Парадокс времени. — СПб., 2010.

буттям?

58