14.2.2. Суб'єктивні маркетингові ризики

До суб'єктивних маркетингових ризиків відносяться такі види ризиків, які визначаються особливостями діяльності служби маркетингу підприємства: Серед них можна виділити:

1. Ризики отримання недостовірних результатів ринкових досліджень чи неадекватних ситуацій на ринку, які спричиняються:

недоліками при виборі напрямків досліджень ринку;

недоліками методик збору маркетингової інформації, а також неправильним їх застосуванням;

недоліками методів аналізу маркетингової інформації, їх неправильним застосуванням;

помилками при інтерпретації отриманих результатів.

2. Ризики прийняття і реалізації неадекватних стратегічних маркетингових рішень:

пов'язані з визначенням місії і цілей підприємства;

пов'язані з визначенням основних напрямків його розвитку;

пов'язані з номенклатурною політикою.

3. Ризики розробки і реалізації комплексу маркетингу, неадекватного ринковим умовам і особливостям підприємства:

товарної стратегії;

цінової стратегії;

збутової стратегії;

комунікаційної стратегії (стратегії стимулювання).

До основних суб'єктивних факторів ризику слід віднести:

кваліфікацію і досвід керівників, фахівців і робітників (загальні і у вибраній галузі діяльності відповідно до профілю підприємства)

освіту і систему перепідготовки кадрів; розподіл кадрів за віком;

мотивацію праці та ступінь узгодженості інтересів власників, керівників і робітників;

структуру управління, її гнучкість;

систему управління якістю; трудову і технологічну дисципліну;

стан обладнання; використовувані технології;

ступінь резервування виробничих потужностей і виробничих площ, їх гнучкість;

місце розташування підприємства, наближеність до транспортних вузлів і джерел сировини і комплектуючих;

форму господарювання і форму власності;

фінансову стійкість;

забезпеченість ресурсами;

імідж підприємства в очах економічних контрагентів і широких кіл громадськості тощо.

Суб'єктивні ризики є керованими, їх дію і негативні наслідки можна мінімізувати шляхом підвищення кваліфікації кадрів служби маркетингу, залученням до її роботи досвідчених фахівців, вивченням попереднього досвіду діяльності, ретельним контролем за ходом маркетингової діяльності тощо.

14.3. Принципи управління ризиком

Управління ризиком має забезпечити оптимальне для підприємця співвідношення результатів економічної діяльності та ризику, яким вона обтяжена. Необхідною умовою розв'язання проблеми ризику є чітке усвідомлення цілей діяльності фірми. Виходячи з конкретних цілей, слід здійснювати збирання, обробку та аналіз інформації про зовнішнє середовище, про внутрішні показники фінансової, виробничої, комерційної діяльності фірми в минулому та в поточному періоді, а також прогнози щодо майбутнього. Управління ризиком у широкому сенсі — це процес виявлення J й оцінювання ризиків, а також вибір методів та інструментів управління для оптимізації ризику. Це необхідність використовувати в управлінській діяльності різноманітні підходи, процеси, заходи, які дають змогу певною мірою (наскільки це можливо) прогнозувати можливість настання ризикованих подій та домагатися зниження ступеня ризику до допустимих меж. Необхідно визначити основні принципи процесу управління ризиками :

1. принцип максимізації, який передбачає прагнення найширшого аналізу можливих причин і чинників виникнення ризику, тобто цей принцип наголошує необхідність зведення рівня невизначеності до мінімуму.

2. принцип мінімізації означає, що управлінці намагаються звести до мінімуму, по-перше, спектр можливих ризиків, та, по-друге, мінімізувати рівень впливу ризику на свою діяльність.

3. принцип адекватності реакції полягає в необхідності адекватно та швидко реагувати на зміни, які можуть призвести до виникнення ризику.

4. принцип прийняття — управлінці (підприємці) можуть прийняти на себе лише обґрунтований ризик.