18.Дайте характеристику екзестыц-гуманіст парадигми у консультир и психотерапии. Экзистенциально – гуманистическая психотерапия – это глубинная жизнеизменяющая терапия, позволяющая сделать жизнь более осознанной. Этот подход рассматривает жизнь человека в целом, то, как он живет свою жизнь. Экзистенциальный подход как любой глубинный подход предполагает, что обрезание симптома не ведет к излечению, а реальные изменения возможны только при работе с глубинным содержанием. Психотерапевт и клиент являются попутчиками в экзистенцильном подходе и терапия строиться не на теории, а на взаимоотношениях. Отличительным признаком подлинной жизнеизменяющей психотерапии является постановка во главу угла работы с сопротивлением и неизбежность феноменов переноса и контрпереноса и многое другое. Основные техники, используемые при проведении программы: индивидуальная работа, работа в групповом процессе, супервизорская практика; дидактическое обучение; теоретические дискуссии; структурированные упражнения; демонстрация работы ведущих и участников программы с разбором; запись на видео камеру сессий с анализом работы и др. 

Гуманистическая парадигма	Экзистенциальная парадигма.
взгляд на детерминанты развития личности
Человеку присуща некая внутренняя сила – тенденция к самоактуализации, направляющая его развитие в сторону наиболее полного раскрытия, разворачивания заложенных в нем возможностей, сил, способностей.	Такой силы нет. Человек творит самого себя, и он есть лишь то, что сам из себя делает.
отношение к социуму, единицы анализа.
В качестве единицы анализа выступает отдельно взятая личность с присущими ей потенциями.	Предметом практической работы является не столько личность клиента, сколько экзистенциальные проблемы, порожденные ее взаимодействием с миром.
сфера этики, проблемы добра и зла.
Природе человека присуще изначальное добро, а источник зла лежит вне природы человека, где-то во внешней реальности	Человек не расположен априори к добру или злу. Он выбирает или то, или другое, а те самым и творит и то, и другое. Он открыт и тому и другому.

20. Запропонуйте прийоми «розумійочого» та «директивного» спілкування у роботі консультанта. Розуміюче спілкування - це цілеспрямована взаємодія, орієнтована на розуміння співрозмовника і прояв поваги до його особистості у формі неоцінних реакцій на його висловлення й емоційні стани. Прийоми розуміючого спілкування сприяють встановленню і розвитку контакту, позитивних взаємин, вивченню особистісних особливостей співрозмовника, з'ясуванню його точки зору по обговорюваній проблемі і т.д. Ці прийоми часто називають спілкуванням, орієнтованим на співрозмовника, діагностичним спілкуванням чи технікою рефлексивного спілкування.

У психологічній літературі найбільш вживаним терміном для позначення розуміючого спілкування можна вважати "рефлексивне спілкування". У психологічному плані воно означає наступне: "При взаємодії зі співрозмовником я, як дзеркало, "відбиваю" його думки і почуття, прагнучи обміркувати і зрозуміти їх його очима без всякого оцінювання".

Директивне спілкування - це цілеспрямована взаємодія, орієнтована на надання прямого психологічного впливу на людину для досягнення своїх цілей і складається з реакцій, що виражають власні оцінки, погляди, прагнення і цілі.

22.Запропонуйте ситуації ефективного застосування когнітивних психотехнік.

Системный подход: консультирование — система психотехнических действий.

Психотехники- действия над психикой психическими средствами -> сознательное использование своей психики для действия на другого человека

Системный подход: способ для изучения чего-либо. Феномены и явления рассматриваются группами, которые взаимодействуют и делают что-либо вместе. Характеристика каждого элемента не сводима к характеристике системы.

Консультирование- не одна техника, а система психотехник

 

Элементы внутри системы также складываются в подсистемы:

 

·          подсистема «Психотехнические действия» - система действий, которые осуществляются в процессе консультирования. Их можно разграничить на:

 

Базисные психотехники:

В консультировании нет ничего такого, чего нет в реальной жизни. Все, что есть в жизни, применяется в консультировании. Используются все виды человеческой деятельности. Та деятельность, на основе которой консультирование строится, является базисной психотехникой. Школы различаются тем, какая деятельность лежит в основе контакта и консультирования.

 

Специальные психотехники:

Приемы и методики, которые специально сконструированы или модифицированы для использования в психотерапии. Напр. измененный псих. эксперимент. Цель – создавать условия для перемен.

 

Мировоззренческие психотехники:

Ответ на экзистенциальные вопросы. Идеология, лежащая в основе работы психотерапевта. Эти психотехники - зона, ракурс поиска ответа. Мировоззрение превращается в психотехнику за счет того, что приобретает силу. Мировоззрение должно быть личностным, опытным знанием консультанта. Консультант превращает мировоззрение в активное психотехническое действие, когда оно становится его личностным опытным знанием. Это переживание истинности этого мировоззрения. Далее необходимо создать гармоничную психотехническую систему, где базисные психотехники будут в гармонии с мировоззрением. Мировоззрению также придает силу действия то, в каких формулировках оно выражается. Они должны приобрести такой вид, когда они будут максимально воздействующими и эффективными, будут входить в сознание клиента. Это процесс поиска открытых или раскрывающих формул, образов. При этом они не должны упроститься, они должны сохранять свою глубину и запоминаться клиентом. В этом поиске также заключается мастерство консультанта.

 

·          подсистема «Психотехнические эффекты»

 

Это психологические новообразования, рождающиеся в процессе психотерапии. Это слитные многоуровневые новообразования, которые имеют качество самодвижения. Приобретенное новое качество, раз возникнув в психике, продолжает свое действие. В результате действия системы психотехник человек приобретает новые функциональные органы.

Процессуальные эффекты —умения и навыки, которые обретают клиенты в процессе психотерапии и без которых дальнейшее осуществление психотерапии невозможно. Возникают в начале консультирования. в беатотерапии - ведение дневника.

Результирующие эффекты — реализация главного запроса клиента, на что конкретно он жаловался. 1.      По ходу консультирования запросы меняются. Можно достичь этого эффекта быстро- симптом снят, но он вернется. Нужно показать быстро, чтобы была вера в достижения результата, но чтобы симптом не вернулся, нужно добраться до ядерных эффектов.

Ядерные эффекты — глубинные психологические новообразования. Преображение внутреннего мира. 

Экзистенциальные эффекты— изменение отношения человека к миру и к самому себе. Способность клиента нового переживания себя и жизни.

21. Запропонуйте Прийоми активного слухання:

1. Кивання головою і використання вигуків «Ага» «Угу». Застосування цього прийому несе послання клієнту: «Я ще тут і я Вас слухаю». Можна використовувати слово «Так».

2. Питання-відлуння. Наприклад:

Клієнт: «У мене поганий настрій…»

Консультант: «У Вас поганий настрій?»

Основне, у використовуванні цього прийому,– не перестаратися, інакше може статися як в одному анекдоті:

Клієнт: «Мені не дають спокою думки про смерть».

Консультант: «Думки про смерть…»

Клієнт: «Мені хочеться померти».

Консультант: «Хочеться померти…»

Клієнт: «І я думаю про смерть навіть зараз».

Консультант: «Смерть зараз…»

Клієнт виплигує у вікно, знизу роздається звук його тіла, що впало на асфальт – «бум».

Консультант: «Бум…»

1. Дослівне повторення основних положень, висловлених клієнтом. Повторенню висловлювань повинні передувати увідні фрази типу: «Наскільки я Вас зрозумів…», «Ви вважаєте, що…».

Наприклад:

Клієнт: «Я кожного разу злюся, але вона все одно пересолює мені вечерю.

Консультант: «Якщо я правильно зрозумів, Ви кожен раз злитеся, але вона все одно пересолює Вам вечерю».

23.Визначте умови ефективності корекційного впливу. При складанні психокорекційної програми необхідно враховувати наступні моменти:

• чітко формулювати цілі корекційної роботи;

• визначити коло завдань, які конкретизують цілі корекційної роботи;

• вибрати стратегію і тактику проведення корекційної роботи;

• чітко визначити форми роботи (індивідуальна, групова або змішана) з клієнтом;

• відібрати методики і техніки корекційної роботи;

• визначити загальний час, необхідний для реалізації всієї корекційної програми;

• визначити частоту необхідних зустрічей (щоденно, 1 раз на тиждень, 2 рази на тиждень, 1 раз в два тижні і т.д.);

• визначити тривалість кожного корекційного заняття (від 10-15 хв на початку корекційної програми до 1,5-2 год на заключному етапі);

• розробити корекційну програму і визначити зміст корекційних занять;

• планувати форми участі інших осіб у роботі (при роботі з сім'єю - підключення родичів, значущих дорослих і т.д.);

• реалізувати корекційну програму (необхідно передбачити контроль динаміки ходу корекційної роботи, можливості внесення доповнень і змін до програми);

• підготувати необхідні матеріали та обладнання.

По завершенні корекційних заходів складається психологічне або психолого-педагогічне висновок про цілі, завдання та результати реалізованої корекційної програми з оцінкою її ефективності.

Ефективність корекційного впливу може бути оцінена з точки зору:

а) вирішення реальних труднощів розвитку;

б) постановки цілей і завдань корекційної програми.

Необхідно пам'ятати, що ефекти корекційної роботи виявляються впродовж досить тривалого часового інтервалу: в процесі роботи, до моменту завершення і т.д. Так, корекційна програма може не претендувати на повне вирішення труднощів розвитку, а ставити більш вузьку мету в обмеженому тимчасовому інтервалі.

Оцінка ефективності корекції може змінюватися в залежності від того, хто її оцінює, оскільки позиція учасника корекційного процесу в значній мірі визначає підсумкову оцінку її успішності.

Корекційні заняття повинні проводитися не менше 1 разу на тиждень тривалістю 1-1,5 ч. Інтенсивність корекційної програми визначається не тільки тривалістю часу занять, а й насиченістю їх змісту, різноманітністю використовуваних ігор, вправ, методів, технік, а також мірою активної участі в заняттях самого клієнта.

На успішність корекційної роботи впливає пролонгованістькорекційного впливу. Навіть після завершення корекційної роботи бажані контакти з клієнтом з метою з'ясування особливостей поведінки, збереження колишніх або виникнення нових проблем у спілкуванні, поведінці та розвитку. Бажано здійснювати контроль і спостереження кожного випадку хоча б протягом 1-2 місяців після завершення корекційних заходів.

Ефективність корекційних програм суттєво залежить від часу здійснення впливу. Чим раніше виявлено відхилення і порушення в розвитку, ніж раніше розпочато корекційна робота, тим більша ймовірність успішного вирішення труднощі розвитку.

Фактори, що визначають ефективність психокорекції

1. Очікування клієнта.

2. Значення для клієнта звільнення від наявних проблем.

3. Характер проблем клієнта.

4. Готовність клієнта до співпраці.

5. Очікування психолога, що здійснює корекційні заходи.

6. Професійний і особистісний досвід психолога.

7. Специфічне вплив конкретних методів психокорекції.