Лекція 12.

Тема: Теорії походження живих організмів на нашій планеті.

План:

1. Еволюція, як наука .

2. Теорія креаціонізму. Її особливості та види.

3. Еволюційні дослідження Карла Ліннея, Жана Батиста Ламарка.

4. Теорія Великого Вибуху.

5. Космологізм, як теорія походження живого. Головні космологічні теорії походження живих організмів на нашій планеті.

1. Еволюція, як наука напрямки та методи наукових досліджень.

Еволюція – це процес поступового прогресивного пристосувального, незворотного та історичного розвитку живої природи результатом якої є величезна різноманітність видів адаптованість до середовища існування та складність у будові багатьох із них.

Розділ біології, що вивчає еволюцію має назву еволюційне вчення. Ц е наука про чинники, механізми, загальні закономірності, та наслідки еволюції. Суть даного вчення полягає у тму. Що існуючі нині види походять від тих, що існували раніше, при цьому даний історичний процес у високоорганізованих тварин та рослин є доволі складними, та спеціалізованими та відтворюються впродовж мільйонів років. Тому реальність еволюційних процесіівнеобхідно доводити, а хід та періодичність відтворювати у штучних умовах. На сьогоднішній день є декілька найбільших поширених теорії походження та розвитку життя на нашій планеті, які перебувають у постійній взаємодії, певною мірою суперечать одна одній або взаємодоповнюють.

2. Теорія креаціонізму. Її особливості та види.

Креаціонізм – це науково-теологічна теорія походження живого згідно із якою усе на нашій планеті створено Богом. Дана теорія притаманна для усіх світових релігій. Вона широко використовується у філософії та біології. Теорія креаціонізму поділяється на декілька видів: класичний креаціонізм, пантеїзм, прогресивний креаціонізм, барамінтологія.

Згідно із класичним креаціонізмом усе живе було створено Богом та розвивається за Його безпосередньої участі, пантеїстичний напрямок вказує, що Бог наче розчиняється у своєму творінні, а прогресивний креаціонізм взаємопов'язують із геологічними дослідженнями на нашій планеті.

Креаціонізм можна розглядати як теорію староземельну та молодоземельну креаціоністські гіпотези.

Креаціонізм «молодої Землі» (англ. Young Earth Creationism) спирається на буквальне розуміння історичної хронології світу, Землі і людства, викладеної у Біблії. Згідно з Книгою Буття, Бог створив Землю та живі істоти на ній протягом шести днів. Час, що минув від цього акту творення до сьогодення, також вираховується через буквальне тлумачення священних текстів (наприклад, у 1650 р. англіканський архієпископ Джеймс Ашер підрахував, що Бог створив світ у жовтні 4004 р. до Р. Х.). Інші методики підрахунків дають дещо інші цифри, але загалом проміжок часу від створення світу до сьогодення, описаний Біблією, не виходить за межі десяти тисяч років.

Прибічники цього напрямку не визнають еволюції і заперечують дані сучасної науки щодо датування геологічних структур та викопних біологічних об'єктів, знайдених на Землі. Викопні рештки вимерлих біологічних видів, сліди динозаврів тощо можуть інтерпретуватися як залишки від тварин, знищених Всесвітнім Потопом. Сучасні наземні хребетні тварини вважаються нащадками тварин, врятованих від Потопу у Ноєвому ковчезі. Їх сучасне різноманіття було закладено ще під час акту творення, згодом тварини могли дещо змінюватися у процесі пристосування до різних природних умов, змішування між собою та мутацій.

Креаціонізм «старої Землі» (англ. Old Earth Creationism) тлумачить біблійні тексти про створення світу не в буквальному, а в метафоричному сенсі. Наприклад, кожен із шести «днів», за які був створений світ, може бути «днем» для Господа, а за людськими мірками відповідати мільйонам чи мільярдам років.

«Доби» творіння та «рамочна» інтерпретація. Таблиця, що іллюструє «рамочну» інтерпретацію «днів творіння»

Створення Царств Створення Володарів Царств

День 1: Світло День 4: Світила

День 2: Небо і води День 5: Птахи і риби

День 3: Земля і рослинність День 6: Наземні істоти, Людина

Цар-Творець

День 7: Відпочинок Творця.

Єврейське слово, що перекладається у книзі Буття як «день», може вживатися і в ширшому значенні, позначаючи проміжок часу, який не обов'язково дорівнює 24 годинам (порівняйте з українським словом доба). Існують спроби інтерпретувати події з кожної «доби» творіння як відповідні до певних подій у космологічній, геологічній та біологічній історії за даними науки: наприклад, до Великого Вибуху, виникнення зірок, планет, океанів і континентів, виходу живих істот з моря на суходіл тощо (так званий Day-Age Creationism).

Згідно з «рамочною» інтерпретацією (Framework interpretation), шість «днів» творіння розглядаються не у хронологічному порядку, а в логічному: дні 1, 2 та 3 описують створення «царств», а дні 4, 5 та 6 — створення «володарів» цих трьох царств.

Барамінологія — одна з креаціоністських концепцій, згідно з якою серед живих істот виділяють «створені роди» (англ. created kinds), відокремлені від інших за своїм походженням. Класифікаційні групи в рамках такої концепції називають барамінами[1]. Термін «барамін» утворено з комбінації двох івритських слів, що означають «творити» та «рід» (в самому івриті така комбінація не вживається). Прихильники барамінології вважають, що шляхом еволюції від спільних предків могли розвинутися деякі близько споріднені біологічні види (наприклад, коні, осли та зебри[2]), однак заперечують таку можливість для віддаленіших видів. Таким чином, макроеволюція визнається можливою лише у досить вузьких межах. Основне різноманіття живої природи на Землі при такому підході виявляється закладеним вже на етапі творіння (або Ноєвого ковчегу), а еволюція — відповідальною лише за появу дрібніших різновидів живих істот.

В рамках барамінології виділяють такі класифікаційні групи[3]:

Голобарамін — ціла група, що походить від спільних предків і тому є генетично спорідненою - наприклад, різні види морських черепах[2]. Людство (включаючи усі людські раси) входить до окремого голобараміну, оскільки, на думку прихильників барамінології, воно було створено окремо і не може мати спільних предків з жодними тваринами.

Монобарамін — класифікаційна одиниця, яку виділяють в рамках голобараміну. Наприклад, собаки можуть розглядатися як монобарамін в рамках голобараміну, до якого разом із собаками входять також вовки та інші види з родини собачих.

Апобарамін — група, що об'єднує будь-яку кількість голобарамінів. Наприклад, усі тварини разом утворюють апобарамін, оскільки, на думку барамінологів, вони не походять від єдиного першоствореного роду.

Полібарамін — група, яка складається з частин різних голобарамінів. Наприклад, сучасні ссавці Північної Америки можуть розглядатися як полібарамін.

Аргументуючи таку класифікацію, барамінологи використовують аналогію із садом, занесеним товстим шаром снігу, з-під якого стирчать окремі гілки. Розкопуючи цей сніг, можна виявити, що деякі з цих гілок належать одному дереву, а інші, навіть розташовані досить близько одна до одної, насправді відгалужуються від різних дерев.

Згідно з еволюційною теорією, відокремлення одних «створених родів» від інших є штучним, оскільки усі живі істоти на Землі пов'язані спільним походженням (тобто усі разом, у термінах барамінології, утворюють спільний «голобарамін»). Сучасна еволюційна біологія не визнає наукової цінності барамінологічної класифікації, а саму барамінологію, як і інші креаціоністські теорії, вважає псевдонаукою