Запах сечі

Запах сечі специфічний для різних видів тварин. Інтенсивність запаху залежить від концентрованості сечі: при олігурії запах сечі більш насичений, різкий, при поліурії – сеча майже без запаху. Запах сечі може бути викликаний не лише паталогічними продуктами, але і хімічними складовими раціону та деякими медичними препаратами (запах м’яти при введенні ментолу, запах фіалок при введенні скіпідару).

Запахи сечі, викликані паталогічними процесами

Різкий аміачний запах сечі ВРХ, ДРХ і м’ясоїдних – аміачне бродіння у сечовому міхурі (параліч та парез сечового міхура, уроцистит, непрохідність уретри).

Запах ацетону, кислий запах – у жуйних ознака кетозу, ацидозу рубця, також може виникати при родовому парезі. У м’ясоїдних – при порушенні структури раціону (дефіциті вуглеводів), цукровому діабеті, лістеріозі.

Гнилісний, трупний запах – процеси гниття у сечовому міхурі, сечових шляхах, розкладання гною або крові (розпад пухлин, гангренозні процеси, цистити, виразки сечового міхура).

Запах калу – існування пухірно – ректального свища.

Відносна густина сечі

Питома маса сечі (густина) залежить від розчинених у ній речовин і характеризує відношення маси розчинених речовин та маси води. Найбільший вплив на густину чинить концентрація сечовини: чим більша концентрація сечовини, тим більша її густина. Також густина може змінюватись у залежності від кількості води, виведеними з організму поза нирками: з каловими масами при проносах, з блювотними масами, з випотом, а також від наявності набряків, коли вода виходить з крові у тканини. Густина сечі обернено пропорційно залежить від об’єму діурезу: чим більший діурез, тим менша густина сечі. Однак при цукровому діабеті спостерігається збільшення густини на фоні поліурії, що викликане виділенням глюкози з сечею.

Оцінювати показники густини сечі необхідно з урахуванням даних про кількість води, що надійшла та виділилась, температури, стану ендокринної системи, стану серцево – судинної системи тощо.

Для характеристики змін питомої маси сечі використовують поняття: ізостенурія, гіперстенурія, гіпостенурія, - відповідно: нормальна, підвищена, понижена.

Зміни густини сечі

Гіперстенурія – підвищення густини сечі:

• обмежений прийом рідини;

• важкі м’язові навантаження;

• надмірне потовиділення;

• дегідратація;

• гіперпротеїнемія;

• підвищення температури тіла;

• накопичення рідини у плевральній або черевній порожнині;

• олігурія, анурія;

• нефрози;

• збільшення вазопресину;

• цукровий діабет;

• гіпотеріоз.

Гіпостенурія – зниження густини сечі:

• надмірне введення рідини в організм;

• інтерстиціальний нефрит;

• пієліт;

• нецукровий діабет (дефіцит антидіуретичного гормону);

• психогенна поліурія;

• розсмоктування набряків (хороша прогностична ознака при лікуванні набрякового синдрому)

В окремих випадках за показниками питомої маси кислої сечі можна визначити приблизний вміст щільних складників: дві останні цифри показника питомої маси множать на коефіцієнт 2,33 і отримують масу (у грамах) щільних речовин в 1 літрі. Наприклад, питома маса кислої сечі становить 1,015, тоді: 15 ^х 2,33 = 34,95 г/л.