Ферментурія

Ферментурія – підвищечіне виділення ферментів з сечею. Кінцева сеча містить до 40 різноманітних ферментів. Деякі ферменти є нормальними складовими сечі (амілаза, уропепсин), інші з’являються у сечі при ураженні клубочкового фільтру, канальцевого епітелію сечових шляхів, передміхурової залози. Головним джерелом ферментів у загальному аналізі сечі – клітини канальцевого епітелію, які при злущенні руйнуються і виділяють ферменти, частина ферментів реабсорбуються, частина руйнується, а частина виділяється з сечею. Деякі ферменти, такі як амілаза, фільтруються через нирковий фільтр. Рівень ферментів у сечі залежить як від ураження клубочкового фільтру (потрапляння ферментів з крові), так і від ступеня ушкодження канальцевого епітелію (дистрофія, некробіоз). На активність ферментів у сечі впливає ряд зовнішніх чинників (тривалість зберігання, доступ кисню, світло, температура, хімічна чистота посуду, у якому зберігають сечу), величина рН тощо. За умов бактеріоурії слід враховувати активність бактеріальних ферментів та можливість впливу бактерій на метаболіти сечі.

У ветеринарній лабораторній діагностиці найчастіше досліджують активність амілази сечі, однак розширення спектру ферментів, що визначаються у сечі може надати додаткову важливу інформацію про клінічний стан тварини.

Лактатдегідрогеназа сечі

Лактатдегідрогеназа – фермент, що у невеликих концентраціях присутній у крові здорових тварин, у сечі виявляють лише сліди даного ферменту, - через відносно великі розміри майже не проходить через нирковий фільтр, однак при захворюваннях нирок його активність у сечі може зростати у 3 – 6 разів. Визначення активності ЛДГ практикується досить рідко, оскільки кисле середовище сечі (особливо у м’ясоїдних), сечовина, коротко ланцюгові пептиди інгібують активність ферменту, тому слід використовувати спеціальні субстратно – буферні суміші, а інформативна цінність даного показника досить невисока, діагностику захворювань ., вказаних нижче можна проводити більш доступними методами.

Причини підвищення активності ЛДГ у сечі:

• хронічний гломерулонефрит (переважно ЛДГ₁, ЛДГ₂);

• пієлонефрит (ЛДГ₄, ЛДГ₅);

• системний червоний вовчак з ураженням нирок;

• діабетичний нефросклероз;

• канальцевий некроз;

• виражена гіпертензія;

• пухлини нирок і сечового міхура.

Амілаза сечі тварин

Амілаза – узагальнена назва групи ферментів, що здійснюють гідроліз глікозидних зв’язків у крохмалі, глікогені тощо. Продукується амілаза різними залозами: слинними, підшлунковою, залозистими клітинами тонкого кишечника, печінкою. Існують певні розбіжності у поглядах ветеринарних фахівців щодо можливості використання показників активності амілази у сечі тварин. На думку більшості вчених, амілолітична активність сечі тварин дуже низька, оскільки основною формою амілази крові тварин (на відміну від людини) є кишкова амілаза, яка інактивується у нефронах і тому у сечі можуть виявлятись лише сліди активного ферменту, тому, на думку інших, амілолітична активність сечі – важливий діагностичний тест.

Амілолітична активність сечі здорових тварин: собаки – 153 – 160 ОД/л; коти – 85 – 90 Од/л.

Причини підвищення активності амілази у сечі:

• панкреатит;

• жовчокам’яна хвороба;

• захворювання слинних залоз (свині);

• алергічні захворювання шкіри (собаки, коти, хутрові звірі);

• себорея;

• холецистит;

• гіперацидний гастрит;

• гельмінтози.

Причини зменшення активності амілази у сечі:

• застійні явища у нирках;

• нефрити, нефрози;

• сечокам’яна хвороба нирок.

Слід ще раз нагадати, що інтерпретувати результати дослідження активності амілази у тварин, на відміну від людини, необхідно з обережністю, найдостовірніші результати можна одержати, провівши аналіз добової проби сечі.