Визначення канальцевої реабсорбції

Ще одним показником, що характеризує функціональну здатність нирок, є канальцева реабсорбція(КР) – це різниця між ШКФ та хвилинним діурезом(Д) у процентах до ШКФ:

КР = [(ШКФ – Д)/ШКФ]^.100%. У нормі КР коливається в межах 95 -99% ШКФ.

Зниження реабсорбції спостерігають при форсованому діурезі (введенні сечогінних лікарських засобів). Найбільше зниження КР спостерігають у хворих нецукровим діабетом (зменшенні секреції вазопресину), стійке зменшення реабсорбції води (нижче 95%) спостерігають при первинній та вторинній зморщеній нирці і хронічних пієлонефритах, при різних формах пієлонефриту, КР знижується раніше за ШКФ, при гломерулонефритах – навпаки. У більшості випадків одночасно із зменшенням реабсорбції води виявляють порушення концентруючої функції нирок (збільшення концентрації продуктів залишкового азоту), тому з практичною метою достатньо визначення вмісту залишкового азоту. Підвищення КР можливе при нефритах, нефротичному синдромі.

Гній у сечі

Гній у сечі – піурія – може проявлятись від слідів помутніння до дифузного помутніння гнійного осаду. Піурія може виникати при всіх запальних процесах сечостатевих шляхів. Для встановлення локалізації запального процесу користуються пробою трьох посудин. Якщо гній з’являється лише у першій посудині – запальний процес локалізований в уретрі, якщо муть виявляють у першій і другій посудині, то гній може походити з сечового міхура, сечоводів, нирок, якщо ж перша порція сечі прозора, а у другій присутній гній, можна говорити про запалення передміхурової залози.

Причини появи гною у сечі:

• пієлонефрит;

• цистит;

• туберкульоз нирок;

• сечокам’яна хвороба;

• гідронефроз;

• інфекції нирок, уретри, сечового міхура;

• ендометрит, ендометріози;

• захворювання передміхурової залози.

Пієлонефроз супроводжується масивною піурією, яка за умов непрохідності сечоводів може зникати, що супроводжується підвищенням температури, лихоманкою, загальним погіршенням стану.

Індикан у сечі

Індикан (калійна сіль ефіру сульфатної кислоти та індоксилу) – продукт гниття білків (точніше продукт розпаду амінокислоти триптофану), при дії кислот розпадається на сульфатну кислоту та індоксил. Індоксил легко окислюється, утворюється індиго (пігмент синього кольору), - домішки індиго надають сечі фіолетове, червоне або буре забарвлення.

Індикан у слідових кількостях виявляють у сечі здорових тварин. У великих кількостях його виявляють при посилених процесах гниття і бродіння у кишечнику травоїдних, особливо у коней. При порушенні перетравлення білків у тонкому кишковику, триптофан з іншими амінокислотами, які не всмокталися у кров, потрапляє у товстий кишечник, де на нього діють ферменти мікроорганізмів. Індольний радикал не розщеплюється ферментами бактерій і перетворюється у індикан, який всмоктується у кров воротної системи, потрапляє у печінку, де окислюється до індоксилу і приєднується до сульфатної (або глюкуронової) кислоти. Індоксилсірчана кислота або її калієва сіль виділяється з сечею.

У здорової ВРХ у сечі міститься 2,4 мг/100мл, при токсемії досягає 2,6 мг/100мл. Упродовж зимово - стійлового та весняного періоду у високопродуктивних корів кількість індикану у сечі коливається від 2,19 до 4, 39 мг/100мл, а у окремих випадках ще вища. Кількість індикану зростає до кінця стійлового періоду. У весняний період зростання вмісту індикану у сечі обумовлене вітамінно – мінеральною недостатністю. У цей період спостерігається зниження функцій ШКТ і посилення гнилісних процесів. Із збільшенням частки перетравного протеїну та зменшенням соковитих кормів кількість індикану зростає.

У вагітних самок шлунково – кишковий тракт знаходиться у гіпотонічному стані, що супроводжується збільшенням виділення індикану з сечею. Так, у корів у перші місяці тільності концентрація індикану у сечі була 2,66 мг/100 мл, починаючи з п’ятого місяця тільності його концентрація зростає з 3 до 7 мг/100 мл. У телят місячного віку вміст індикану досягає 0,24 мг/100мл, до 6 місяців зростає більш, ніж вдвічі – 0,7, у період від 6 місяців до 2 років – 1,85, а у тварин більш старшого віку – 2,4 мг/100 мл.

Причини збільшення індикану в сечі:

• молодняк жуйних: потрапляння молока або молозива у рубець;

• диспепсія;

• кишкова непрохідність, інвагінація, гострий катар тонкого кишечника;

• гнійний плеврит;

• різке послаблення перистальтики кишечника;

• гельмінтні інвазії;

• ензимопатії ШКТ;

• сепсис і абсцеси у внутрішніх органах (найчастіше у коней);

• інтенсивна білкова годівля за дефіциту соковитих кормів;

• останній триместр вагітності;

• молодняк у період інтенсивного росту;

• кетоз.

Причини зменшення індикану сечі:

• інфекційний енцефаломієліт;

• тривалі проноси;

• ниркова недостатність, уремія, ураження паренхіми нирок (за умов збільшення його вмісту у крові).

Індикан у сечі виявляють за допомогою концентрованої хлоридної кислоти та хлороформу, пробою з хлороцтовою кислотою (проба Йолеса), пробою з ацетатом свинцю (проба Обермейера), пробою з перманганатом калію (проба Яффе).