Жовчні пігменти та жовчні кислоти у сечі

У сечі можуть знаходитись два види жовчних пігментів – білірубін та уробіліноген. Білірубін надає сечі інтенсивно – жовтого забарвлення, при відстоюванні сеча набуває зеленкуватого забарвлення.

У сечі може знаходитись лише прямий (зв’язаний, кон’югований, проведений) білірубін. У здорових тварин сеча містить незначну кількість білірубіну, яку звичайними лабораторними методами не виявляють, тому позитивну реакцію на білірубін (проба Франка, Розіна, Фуше) називають білірубінурією. Непрямий білірубін відсутній у сечі, навіть при його високій концентрації у крові, - це пояснюється тим, що він погано розчиняється у воді і не проникає через нирковий фільтр. Непрямий білірубін потрапляє у печінку, де відбувається реакція кон’югації – зв’язування з глюкуроновою кислотою і утворення прямого або зв’язаного білірубіну, який добре розчинний у воді і у складі жовчі виділяється у кишечник.

Причини білірубінурії

• паренхіматозні ураження печінки: гепатит, гепатоз, цироз (паренхіматозна жовтяниця);

• непрохідність (обтурація) жовчних шляхів: жовчнокам’яна хвороба, спазм, ехінококоз (механічна жовтяниця);

• метастазування у печінку;

• травми печінки;

• інфекційний енцефаломієліт коней;

• крупозна пневмонія;

• кровоплямистий тиф.

Для виявлення білірубіну у сечі різних видів тварин слід враховувати особливості біохімічного складу,- так для сечі ВРХ використовують пробу Франка, для коней – пробу Флоренса. Слід зазначити, що у сечі здорових коней якісна реакція на білірубін часто буває позитивною на рівні «+».

Зразки сечі для визначення білірубіну слід зберігати у темному приміщенні, не допускаючи потрапляння сонячного випромінювання

Уробіліноген утворюється із прямого білірубіну у кишечнику під дією мікрофлори кишечника, основна маса уробіліногену через воротну систему потрапляє у печінку, де повністю розщеплюється, тому у сечі здорових тварин білірубін і уробіліноген відсутні. Уробіліноген у прямій кишці перетворюється у стеркобіліноген, який виводиться з калом. На повітрі стеркобіліноген і уробіліноген окислюються і перетворюються відповідно на: стеркобілін та уробілін.

Причини уробіліногенурії

• гемоліз різної етіології (бабезіоз, отруєння важкими металами, ядами) – гемолітична жовтяниця;

• кровотечі внутрішніх органів (перфоративні виразки ШКТ, легеневі крововиливи, розрив матки тощо);

• пневмонії;

• геморагічний діатез;

• паренхіматозна жовтяниця (гепатит, цироз);

• жовчна коліка;

• ниркова коліка;

• холецистит;

• ентероколіт, інвагінація кишечника.

Повна відсутність уробіліногену у сечі на фоні збільшення білірубіну у крові – ознака механічної (під печінкової жовтяниці)

Визначення жовчних пігментів у сечі для диференційної діагностики жовтяниць

Жовчні пігменти у сечі	Вид жовтяниці
	Гемолітична	М еханічна	Паренхіматозна
Білірубін	N
Уробіліноген			α
Стеркобіліноген у калі			N

Примітка: - вміст пігменту відповідно підвищений або знижений, N – вміст пігменту в нормі (не виявляються загальноприйнятими методиками, --^_ повна відсутність пігменту; α - варіабельні значення.