Сеча – біологічна рідина, що утворюється у результаті очистки крові нирками, містить кінцеві та проміжні продукти обміну, характеризує як функціональну діяльність нирок, так і стан метаболізму в цілому. Аналіз сечі є частиною загальних діагностичних досліджень тварин, особливу важливість має для тварин з проблемами сечостатевої системи. Перевагами аналізу сечі є те, що він відносно дешевий і дає важливу інформацію про різноманітні системні захворювання.

Важливе значення для інтерпретації результатів біохімічного аналізу сечі має методика відбору та час зберігання біоматеріалу, при нехтуванні правилами відбору можуть бути одержані результати, які не відображають клінічний чи фізіологічний стан тварини.

Відбір сечі здійснюють за допомогою декількох методик:

• фізіологічне сечовиділення вранці до годівлі та напування, акт сечовиділення стимулюється масажем сечового міхура (через пряму кишку – у великих тварин, через черевну стінку – у дрібних), шкіри нижче соромітних губ – у самок та препуція – у самців;

• цистоцентез або пункція сечового міхура, особливо поширена при відборі сечі дрібних м’ясоїдних тварин, процедура мало травматична, дозволяє уникнути похибок так званої «першої порції сечі»;

• катетеризація – метод відбору шляхом введення катетера у сечовий міхур або у нирку, однак дана методика є травматичною, спряженою з ятрогенними гематурією, гемоглобінурією, виникненням запалення, слід мати на увазі, що відбирати сечу катетером, що знаходиться в організмі тварини не рекомендується.

Умови зберігання та доставки сечі до лабораторії: тривале зберігання сечі за кімнатної температури призводить до змін фізико – хімічних властивостей сечі, руйнуванню клітин і розмноженню бактерій, тому відбирати сечу необхідно відразу у той посуд, у якому її буде доставлено до лабораторії, найкраще у спеціальні пластикові посудини з герметичними кришками, бажано стерильні, у випадку проведення бактеріологічного аналізу – остання умова обов’язкова. Сеча може зберігатись 1,5 – 3 год холодильнику (без заморожування!). Для аналізу відбирають 200 мл сечі (у дрібних тварин менше), консервування сечі небажане, однак у окремих випадках допускається додавання консервантів, якщо сечу необхідно доставляти у лабораторію з господарства. Найчастіше використовують такі консерванти, як: тимол, толуол, хлороформ, 40% формальдегід. При застосуванні консервантів слід враховувати, що вони також можуть спотворювати результати досліджень.

Фактори, що впливають на точність результату: Фактори, що завищують результат:

• рівень глюкози: діуретики, кортикостероїди, нікотинова кислота;

• уміст кетонових тіл: препарати ацетилсаліцилової кислоти, амінокислота метіонін;

• кількість еритроцитів: антикоагулянти, ацетилсаліцилова кислота, індометацин, антибіотики, рентгеноконтрасні препарати;

• кількість лейкоцитів: ампіцилін, канаміцин, ацетилсаліцилова кислота, солі Феруму;

• утворення кристалів: препарати, що мають крайні значення рН, за цих умов буферна ємність сечі (переважно фосфатна буферна система) вичерпується, що призводить до кристалізації;

• більшість показників: концентрування сечі, що виникає при дегідратації, викликаної набряками, тривалими проносами, гормональними патологіями.

Фактори, що занижують результат:

• рівень глюкози: аскорбінова кислота, тетрациклін, ртутні діуретини;

• кількість еритроцитів, лейкоцитів, епітелію: тривале зберігання (більше трьох годин) призводить до руйнування 50% клітин;

• більшість показників: споживання рідини перед відбором – розведення сечі.

Про можливі артефакти, що можуть впливати на величину конкретних показників буде розглянуто нижче.

Фізичні показникиі сечі

Об’єм сечі – надзвичайно важливий показник для характеристики водно – сольового обміну та функціональної здатності нирок. Для оцінки виділення сечі використовують добовий об’єм сечі. Об’єм сечі може коливатись у залежності від фізіологічного стану тварини, фізичного навантаження, складу раціону, клінічного стану. За даними В.І. Левченка та співавтор., (2004 р.) добовий об’єм сечі у різних видів тварин такий: ВРХ – 6 – 25 л, коні – 3 – 10, вівці, кози – 0,5 – 2, свині – 2 – 6, собаки – 0,04 – 0,25 (малі породи), 0,1 – 2 (крупні породи), коти – 0,1 – 0,2 л.

За певних патологічних станів виникають розлади сечоутворення та сечовиділення.

Розлади сечоутворення та сечовиділення

Розлади сечоутворення:

• поліурія (поліурія – полідіпсія);

• олігурія;

• ніктурія;

• анурія

Розлади акту сечовиділення:

(дизурія)

• полакіурія;

• олігакіурія;

• ішурія;

• странгурія;

• енурез

Поліурія – збільшення добового об’єму сечі, виникає як наслідок надмірного споживання соковитих кормів та (або) води чи як наслідок певних відхилень у функціональній здатності нирок: збільшення клубочкової фільтрації та зменшення реабсорбції первинної сечі. У іноземній літературі зустрічається поняття поліурії – полідіпсії (pu-pd) – збільшення виділення сечі і витрат води на фоні підвищеної потреби у питній воді.

Причини поліурії (поліурії – полідипсії):

• згодовування великої кількості соковитих кормів, надмірне споживання води;

• корми з високим вмістом солі і вкрай низьким вмістом білка (у м’ясоїдних тварин);

• стрес, нервове збудження;

• гіперосмолярність крові;

• ятрогенні фактори: діуретики, кортикостероїди, тироксин, протисудомні препарати, аміноглікозиди тощо;

• ураження паренхіми нирок: нефросклероз, хронічний нефрит, пієлонефрит;

• патології ендокринної системи: цукровий діабет (у м’ясоїдних), синдром Фанконі, зменшення антидіуретичного гормону (центральний нецукровий діабет), порушення чутливості ниркових канальців до дії антидіуретичного гормону на фоні нормальної функції гіпоталамусу та гіпофізу (нефрогенний нецукровий діабет), гіперадренокортикоз, гіпоадренокортикоз, гіпертіреоз, акромегалія, синдром Кушинга;

• печінкова недостатність;

• постуретральна обструкція;

• істинна поліцитемія;

• гіперкальціємія;

• гіпонатріємія, гіпокаліємія.

Олігурія – зменшення виділення сечі за добу.