9. Зв'язок ксв та репутації компанії.

Покращення репутаційного менеджментуза результа¬тами отримання реального сталого публічного визнання, зміцнення позицій власного бренду та й загалом іміджу компанії. Так, наприклад, у щорічному переліку «The Fortune Global 500» журналу FortuneInternational найбільш поважних компаній, одним із 8-ми показників для визначення їх діяльності (нарі¬вні з інноваційністю, фінансовою розважливістю, професійним рівнем працівників тощо) є соціальна відповідальність. Саме завдяки КСВ компанії спроможні демонструвати свою діяльність як «корпоративні громадяни». Ефект від впровадження соціально-відповідальної політики проявляється у створенні позитивного іміджу, підвищенні репутації та гудвілу, встановленні міцних зв'язків із цільовими аудиторіями. Хоча формування позитивного іміджу на засадах корпоративної соціальної відповідальності – це процес неперервний, який потребує значних грошових коштів, переваги, які отримує підприємство в результаті є достатньо вагомими. Так, наприклад, при ефективному вкладанні грошових коштів у соціальний розвиток персоналу, підприємство забезпечує залучення і утримання висококваліфікованих кадрів, підвищує продуктивність праці, збільшує обсяги продажів, максимізує прибуток.[5]Витрачаючи кошти на екологічну безпеку та соціальний розвиток громадськості, підприємство залучається підтримкою органів державної та місцевої влади, а також інших цільових аудиторій (що гарантує довгострокову успішну діяльність). Але слід пам'ятати, що корпоративна соціальна відповідальність орієнтована на перспективу і ті кошти, що підприємство на неї витрачає, повернуться лише згодом, проте у збільшеному обсязі.

10. Внутрішнє і зовнішнє середовище ксв. Концепція заінтересованих сторін.

Принцип дотримання корпоративної соціальної відповідальності, позиціонування і поводження організації як відповідального «корпоративного громадянина» має бути закладений саме у її культурі. Таким чином, корпоративна соціальна відповідальність стає однією з сутнісних характеристик корпоративної культури, уособлює засадничі принципи діяльності організації, її ставлення до середовища функціонування, до основних груп «стейкхолдерів».

Корпоративна соціальна відповідальність спрямовується як на внутрішнє, так і на зовнішнє середовище організації.

Серед проявів КСВ на внутрішнє середовище організації – по суті, на її персонал - виділяють наступні: чесна оплата праці, соціальні гарантії, офіційне працевлаштування співробітників, належні умови праці, надання можливості розвитку персоналу, забезпечення рівних прав співробітників незалежно від їх статі, віку, расової приналежності, політичних поглядів тощо, підвищення якості трудового життя, розвиток соціального партнерства.

У процесі взаємодії організації із зовнішнім середовищем можна виокремити наступні прояви КСВ: чесність у взаємодії з інвесторами, діловими партнерами, конкурентами, споживачами, державою і суспільством. До конкретних проявів належать чесні принципи розподілу прибутків, дотримання законодавства (в тому числі, податкового), додержання умов контрактів із контрагентами, спонсорство та благодійна діяльність, випуск безпечної і якісної продукції, внесок у розвиток регіону функціонування організації, дотримання принципів екологічного виробництва, відмова від забруднення навколишнього середовища тощо.

Одним із важливих інструментів корпоративної соціальної відповідальності та стійкого розвитку є концепція заінтересованих сторін, або теорія стейкхолдерів, що враховує потреби груп впливу та окремих осіб, заінтересованих в діяльності організації та суспільства в цілому. Витоки концепції заінтересованих сторін – у роботі Е. Фримена "Стратегічне управління: роль заінтересованих сторін" (1984), де подається формулювання заінтересованих сторін, такими є "будь-які індивідууми, групи чи організації, які мають суттєвий вплив на рішення, що приймаються фірмою та/або знаходяться під впливом цих рішень". Розуміння потреб, очікувань та поглядів заінтересованих сторін, аналіз та збалансоване врахування цих очікувань організації має важливе значення для діяльності будь-якої організації. Метою взаємодії з групами впливу організації є правильний вибір напряму стратегічного її розвитку та шляху вдосконалення діяльності, досягнення такого рівня стійкого розвитку, від якого виграють усі: організація, її заінтересовані сторони та суспільство в цілому.

Застосування концепції заінтересованих сторін у своїй діяльності є важливим для всіх типів/видів організацій. Діалог заінтересованих сторін визначає суспільну взаємодію для вирішення спільних завдань і загальнолюдських проблем.