МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ МИХАЙЛА КОЦЮБИНСЬКОГО

Природничо-географічний факультет

ІНДИВІДУАЛЬНЕ НАВЧАЛЬНО- ДОСЛІДНЕ ЗАВДАННЯ

з української мови професійного спілкування

на тему:

«Публічне мовлення» Творчий проект №3

Виконали:

студентки 2 курсу,

групи 2ЖБХ3

Рейвах Анна, Новіцька Анастасія

Перевірила:

Богатько В.В

Вінниця – 2016

Зміст

1.Теоретичні положення щодо написання і виголошення доповіді…………

2.Структура доповіді,її мовна організація…………………………………….

3.Підготовка до виголошення доповіді……………………………………….

4.Ораторське мистецтво доповідача…………………………………………..

5.Зовнішність доповідача……………………………………………………...

6.Застосування невербальних засобів мовлення…………………………….

7.Написати доповідь на тему:»Екологічна ситуація Поділля»……………..

8.Написати анотацію і відгук на представлену доповідь…………………….

Теоретичні положення щодо написання і виголошення доповіді

Доповідь — це:

1) прилюдне повідомлення на певну тему;

2) рідко — усне або письмове офіційне повідомлення про що-небудь керівникові, начальникові

   Доповідь — один із найпоширеніших жанрів (форм) усного висловлювання. Учені зазначають, що доповідь може бути:    1) політичною;

2) діловою;

3) звітною;

4) науковою.    Політична доповідь торкається політичних питань, у ній з´ясовуються суть, причини, наслідки певної політичної події, розкриваються шляхи розвитку суспільства.    Ділова доповідь, на нашу думку, — це доповідь, офіційне повідомлення про що-небудь керівникові, начальникові.    Звітна доповідь — це доповідь, яка виголошується під час звіту про роботу якогось органу за певний період.    Наукова доповідь — це доповідь, у якій інформується про наукові спостереження, досліди, їх результати, нові відкриття, зроблено узагальнення наукових даних. Звісно, що такі доповіді заслуховуються в наукових установах, на різних зібраннях учених конференціях, симпозіумах тощо. Наукова доповідь, зроблена на основі критичного огляду і вивчення ряду публікацій, називається рефератом (про це див. нижче).    Кожен із цих видів доповідей вимагає певної підготовки і має свою специфіку написання.    Найпоширенішою є така структура доповіді: вступ, основна частина, висновок.    У вступі потрібно визначити тему доповіді, причини її вибору, вказати актуальність проблеми, її значення, сформулювати мету доповіді, викласти історію питання.    В основній частині — подати характеристику проблеми (виділити основний аспект проблеми, а потім — основні положення, які детально і послідовно проаналізувати).    Висновки мають бути чіткими, лаконічними. Рекомендується повторити основну думку, а потім підсумувати найбільш важливі положення.    Кажуть, що перші слова оратора повинні завоювати увагу слухачів, а останні — посилити ефект виступу. Існує безліч порад доповідачам, спробуємо їх узагальнити.

Структура доповіді,її мовна організація

Структура доповіді відповідає структурі наукової праці: вступна частина, основна частина, висновок (висновки). Є така композиційна схема побудови мовлення оратора;

А. Вступ.

Завдання:

1. Викликати інтерес до теми розмови, показавши її важливість для співрозмовників-слухачів.

2. Установити психологічний контакт зі слухачами, створивши ефект однодумства.

3. Мотивувати їхнє активне сприйняття мови риторичними питаннями або постановкою проблемної ситуації.

Б. Основна частина . Завдання:

1. Розкрити суть проблеми (ідеї, підходу, вирішення, пропозицій, ініціатив).

2. Аргументувати своє бачення проблеми.

3. Спонукати співрозмовників до обговорення проблеми (якщо в цьому е потреба й ви маєте вдосталь часу).

4. Підтримувати інтерес та увагу співрозмовників.

б. Керувати аудиторією, не даючи їй відволіктися від змісту доповіді.

6. Викликати у слухачів задоволення змістом і стилем мовлення, манерою поведінки.

В. Висновок,

Завдання:

1. Підбити підсумок сказаного {"Що для нас найважливіше в цій проблемі?").

2. Сформулювати свої пропозиції (рішення).

3. Закликати до обговорення або до певних конкретних дій, якщо рішення прийнято.

4. Відповісти на запитання аудиторії.

Вступ. Початок доповіді є визначальним і повинен чітко й переконливо відображати причину та мету виступу, розкривати суть конкретної справи, містити докази. Першочерговим завданням доповідача, що видно з наведеної вище схеми, є привернути й утримати увагу аудиторії. Аби не дозволити слухачам відволікатися, вже після перших речень необхідно висловлюватися чітко, логічно та змістовно, уникаючи зайвого. Відповідно до цього, речення мають бути короткими, й стосуватися винятково суті питання. Найважливіші місця варто виділяти інтонаційно (посиленням голосу, логічним наголосом) і висловлювати своє ставлення до предмета мовлення.

На початку доповіді подякуйте тим, хто представив Вас аудиторії, чітко назвіть тему доповіді та питання, якому вона присвячена. Окресліть, у який спосіб буде аналізуватися проблема, на що насамперед звертатиметься увага. Зазначте, які візуальні засоби будуть задіяні (відеофільми, плакати, кодо-грами, таблиці, інші ілюстративні матеріали).

Основна частина. У ній висвітлюється суть проблеми, наводяться докази, пояснення, міркування з дотриманням визначеної структури доповіді. Слід пояснювати кожен аспект проблеми, добираючи відповідні цифри, факти, цитати (проте кількість подібних прикладів не має бути надто великою - те саме стосується й позамовних засобів: нагромадження ілюстративного матеріалу не має відвертати увагу від змісту, що особливо важливо для доповідей з гуманітарних наук). Варто подбати про зв'язки між частинами, поєднавши їх у струнку систему викладу. Постійно й уважно слід стежити за відповідністю між словом і тим, що воно означає; між словом та жестом, який його супроводжує.

Поради авторів. Надзвичайно важливо продумати, в яких місцях тексту слід зробити своєрідний "ліричний відступ" - адже суто інформативний текст погано сприймається. Наприклад, у науковій доповіді доцільно розповісти анекдот або цікаву історію з життя відомого науковця; їх можна знайти у спеціальних збірниках. Анекдот дає змогу Вам дещо зняти напруження, а слухачам - перепочити. При цьому не слід забувати, що такі відступи мають бути короткими й, певна річ, ілюструвати повідомлення, цілком досить одного анекдоту або цікавої історії.

Висновки. У них підсумовують усе сказане. Висновки мають певним чином узгоджуватися зі вступом, зокрема свідчити про виконання поставлених у роботі завдань (їх було сформульовано на початку виступу).

Поради авторів. Зазвичай під час доповіді слухачі готують промовцеві запитання (усно або у вигляді записок). Тому, закінчивши доповідь, запитайте у аудиторії, чи немає запитань. Якщо запитання ставлять усно, вислухайте його до кінця, подякуйте вашому опонентові й дайте чітку відповідь. Письмові запитання зачитайте вголос, після чого відповідайте. При цьому дивіться прямо на людину, що запитує вас.

Якщо запитань немає, подякуйте за увагу І сядьте на своє місце.