1. Спілкування в процесі консультування.

Дуже часто соціальний працівник виконує функцію консультанта. Це може бути психологічне консультування, або консультування з юридичних, економічних питань, з проблеми працевлаштування та багатьом іншим. Зазвичай консультування відбувається при безпосередньому контакті з клієнтом, але може бути і опосередковане консультування по телефону, поштою, через всесвітню мережу Internet і т.д.

Специфіка консультування полягає в двосторонньому цілеспрямованому спілкуванні консультанта з клієнтом, як правило, протікає в формі довірчої індивідуальної бесіди. Консультування призначено для надання психологічної допомоги практично здоровим людям, що зазнають різні труднощі при вирішенні життєвих завдань, або надання їм допомоги у правових, економічних питаннях і т. д.

Консультування в соціальній роботі може бути диференційовано в залежності від предмета обговорення, від проблеми, яка є у клієнта соціальної служби: психологічне (консультування як допомогу практично здоровим людям при будь-яких наявних у них психологічних проблемах), консультування з правових питань, консультування з питань сім'ї (програма "Планування сім'ї" і їй подібні) і шлюбу, консультування з матеріальним і житлових питань, консультування з питань працевлаштування та ін

У соціальній роботі використовуються елементи наступних напрямків та шкіл у психологічному консультуванні: психоаналіз, індивідуальна психологія А. Адлера, екзистенційний підхід, кліентоцентрірованная терапія К. Роджерса, раціонально - емотивна терапія, гештальт - підхід, біхевіоральний підхід.

Консультативне спілкування відрізняється від інтимно-особистісного та ділового, але окремі риси і того й іншого видів спілкування соціального працівника тут присутні. У психологічному консультуванні, або консультуванні з питань сім'ї робота буде найбільш ефективна, якщо між клієнтом та спеціалістом відносини будуть довірчі, засновані на дружбі, а в консультуванні з юридичних, економічних, житлових та т. п. питань, - якщо спілкування буде проходити в офіційно - діловому стилі.

Узагальнюючи всі види консультування в соціальній роботі (психологічне, юридичне, економічне, з проблем працевлаштування, сім'ї тощо), можна сказати, що консультування - це спеціально організоване спілкування між соціальним працівникам і клієнтом з метою вирішення різних життєвих чи побутових питань, з якими клієнт не може (або думає, що не може) справитися самостійно.

2. Інтимно-особистісне спілкування в діяльності соціального працівника.

Соціальний працівник часто є для своїх клієнтів єдиною людиною, з якою можна поговорити. Іноді тільки фахівець з соціальної роботи або соціальний психолог готовий і здатний вирішити проблему клієнта. У таких випадках між фахівцем і клієнтом служби соціальної допомоги встановлюються дружні, довірчі зв'язки, а спілкування між ними стає вже не діловим або консультативним, а інтимно-особистісним.

 "Ще сто років тому не було ні соціальної роботи, ні психології, ні психотерапії. Одночасно було менше психосоматичних і психічних захворювань, стресів і кризових явищ. Основна причина психічного здоров'я - це почуття спільності з іншими людьми. Общинний склад життя. Людина могла завжди знайти іншого і повідати йому про свої прикрощі - родича, сусіда, священика. Завжди була людина, яка могла слухати і чути ".

Зараз не всі люди мають можливість бути вислуханими і понятими кимось іншим, найчастіше це служить причиною всіх їхніх проблем. Соціальний працівник покликаний допомагати людям, а значить, він повинен вміти встановлювати контакт, а відносини між ним і клієнтом у міру можливостей повинні бути інтимно - особистісними, якщо клієнт цього потребує.

Інтимно-особистісне спілкування також характерно для відносин між психотерапевтом (психологом) і клієнтом. Дія більшості психотерапевтичних методик засновано на цілющої дії спілкування, адже іноді людину досить просто вислухати, щоб їй стало легше. На цьому заснована кліентоцентрірованная терапія К. Роджерса і його групи зустрічей.

 Різні види групової психотерапії, елементи якої можуть використовуватися в соціальній роботі, засновані на принципі отримання зворотного зв'язку від слухачів. (Т - групи, де навчають людей спілкуватися, гештальтгруппи, де вислуховування сповіді одного з учасників групи на "гарячому місці" дає позитивний ефект іншим, групи позитивної психотерапії Н. Позешкеніана, в яких в якості лікувальної методики застосовуються історії, притчі - так звана " філософотерапія "та ін.) У психотерапевтичних групах інтимно-особистісне спілкування має місце не тільки між клієнтом (одним з учасників групи) і психотерапевтом, а й між самими учасниками групи. Соціальний працівник у своїй професійній діяльності може застосовувати ці психотерапевтичні методики або окремі їх елементи, тому він повинен знати основні положення та вправи з них, тим більше, що психотерапевтичний, психокорекційний ефект спілкування в таких групах перевірений часом.

Без спілкування неможливе проведення жодного індивідуального психотерапевтичного сеансу, і хоча в деяких видах психотерапії застосовуються й інші способи впливу на клієнта (Тілесно терапія В. Райха, різні вправи, пов'язані з тілом людини з груп зустрічей тощо), але основним все ж залишається спілкування, причому саме інтимно-особистісне. Без інтимно-особистісного спілкування неможливо собі уявити діяльність психотерапевта. Для психоаналітика на початку роботи буде необхідно з'ясувати причини проблем клієнта через його розповідь про своє дитинство, його застереження під час бесіди, дотепах, забуванні слів і т. д. В інших психотерапевтичних напрямках роль спілкування також дуже велика, і чим більш довірчі відносини складаються між клієнтом і терапевтом, чим менш офіційне їх спілкування, тим більшим буде ефект.

Хоча консультативне спілкування виділяють в особливий вид комунікації соціального працівника, все ж воно також повинно ґрунтуватися на довірчому, інтимно-особистісному спілкуванні, хоча б якщо це психологічне консультування.