Повне завершення сперматогенезу з утворенням сперматозоїдів наступає по досягненню статевої зрілості – пубертатного періоду.

Генеративна функція сім’яника

• починається ще в препубертатному віці, але сперматогенез зупиняється на початкових стадіях.

• Просвіт у сім’яних канальцях починає з’являтися після 4- літнього віку та формується до 7-8 років.

• В цей час збільшується кількість сперматогоніев,

• Біля 9 років серед них з’являються окремі сперматоцити І порядку.

• Між 10 та 15 роками сім’яні канальці стають звивистими та в них є сперматоцити І та ІІ порядків , навіть сперматиди, клітини Сертолі досягають повної зрілості.

• Підсилюється ріст та розвиток вивідних протоків та придатка сім’яника,

  • що свідчить про надходження тестостерону в достатньо високої концентрації, що корелює з збільшенням кількості та розмірів клітин Лейдіга.

На цієї стадії індиферентного зародка в нього є обидві пари протоків: Мюллера та Вольфа, які впадають в клоаку, що розділяється пізніше на .задню (формується анус) та передню частини – сечостатевий синус.

Під впливом тестостерону

• з вольфових протоків розвиваються сім’я виносні канальці, що з’єднують сім’яники с сечівником (уретрою) та придатки сім’яників (епідідімуси).

• В кінцевої частині протоку шляхом вигинання утворюються сім’яні міхурці.

• Тестостерон індукує також розвиток сітки сім’яника придатку сім’яника та предстательної залози.

• З епітелію уретри, що формується, утворюється біля 50 клітинних тяжів, з яких розвивається предстательна залоза => З цих тяжів в подальшому утворюються її дольки.

• Бульбоуретральні залози розвиваються з епітеліальних виростів губчастої частини уретри. Протоки цих залоз відкриваються в місцях, в яких відбувалася їхня закладка.

• Статеві провідні протоки , залози та зовнішні статеві органи розвивають під дією тестостерону.

• Так формуються морфологічні ознаки статі, тобто соматична стать.

• Під впливом тестостерону з вольфових протоків розвиваються сім’я виносні протокиі , що з’єднують сім’яники с уретрою та придатки сім’яників (епідідімуси).

  • В кінцевої частині протоку шляхом вигинання утворюються сім’яні міхурці.

• Тестостерон індукує також розвиток сітки сім’яника, придатку сім’яника та предстательної залози (Рис.).

Під впливом антимюлерового гормону (AMH).:

• Активація в клітинах Лейдіга декількох генів (SF1 і SOX9 , тощо) приводить до синтезу факторів транскрипції , що активують ген Amh.

• Внаслідок у клітинах Сертолі синтезується антимюллерів гормон.

• Антимюлерів гормон – представник родини TGF-β (трансформуючі рост та диференціацію фактори) відіграє важливу роль у регуляції процесу регресії мюлерових протоків у плоду чоловічої статі.

• Антимюлерів гормон відповідає за регресію мюллерових протоків у ембріонів чоловічої статі , тільки з самої його дистальної частини утворюється рудиментарна чоловіча маточка в товщі предстательної залози.

• Порушення функції АМН викликає:

  • У чоловіків збереження похідних мюллерових протків та може проявитися крипторхізмом, паховими грижами, хибного чоловічого гермафродитизму, тощо.

• Синтез антимюлерова гормону, що починається в ембріогенезі, зберігається на протязі життя, знижується в пубертатний період та залишається на низькому рівні у дорослих чоловіків на протязі життя.