- •Формування статевих залоз у хребетних тварин
- •Розвиток сім’яників та внутрішніх статевих органів у ембріонів чоловічої статі.
- •Генеративна функція сім’яника
- •Під впливом тестостерону
- •Гени, що беруть участь:
- •В регуляції процесів диференціювання та функціональної активності яєчника приймають участь
- •Неотения
Формування статевих залоз у хребетних тварин
Monday, June 1, 2015
8:05 PM
Формування статевих залоз у хребетних тварин
Формування статевої системи тварин починається з формування гонад.
Гонади хребетних тварин розвиваються в ембріогенезі з відділу мезодерми в місці її розділення на соміти та бічну пластинку.
Хоча стать ембріона у ссавців , зокрема людини, визначається генетичними факторами (сингамно) у момент запліднення, статеві залози не набувають чоловічих або жіночих морфологічних ознак до сьомого тижня розвитку.
Розвиток видільної та статевої систем йде нерозривно та сумісно.
Статеві валики з’являються в ембріоні людини на 4- му тижні ембріонального розвитку у вигляді потовщень на медіальних поверхнях первинних нирок.
Первинні або тулубові нирки (мезонефрос) або вольфове тіло – парний орган виділення у хребетних тварин.
Ці нирки складаються з численних звивистих канальців;
один кінець кожного канальця має виріст — мальпігієве тільце,
іншим кінцем каналець відкривається у первинно нирковий, або вольфів канал.
Статеві валики є зачатками статевих залоз , що складаються з мезенхімних клітин первинної нирки (статеві тяжі) та вкриті целомічним епітелієм.
Вони не відрізняються поки що у зародків чоловічої та жіночої статі.
Статеві валики вдаються в порожнину тіла та з’єднуються з брижейкою.
Статеві тяжі поступово формують гонади.
Незадовго до та під час появи первинних статевих клітин епітелій статевого валику проліферує, і епітеліальні клітини проникають у прилеглу мезенхіму.
Тут вони формують ряд тяжів з нерегулярною структурою — примітивні статеві тяжі.
У чоловічих та жіночих ембріонів ці тяжі сполучаються з поверхневим епітелієм, і відрізнити чоловічу статеву залозу від жіночої поки що неможливо. Тому така статеву залозу називають індиферентною гонадою.
Індиферентна гонада у людини існує на протязі 2- місяців ембріогенезу. Індиферентність статевої залози, що розвивається у хребетних тварин, інколи називають первинним гермафродитизмом.
Зародок людини до певного віку має недиференційовані статеві залози, які в залежності від епігенетичних факторів стають або сім’яниками або яєчниками.
Порушення диференціювання їх може привести до виникнення овотестис, в яких є елементи сім’яника та яєчника.
У дітей, що мають овотестис, проявляються ознаки гермафродитизму і в зовнішніх статевих органах.
Первинні статеві клітини з'являються у статевих валиках у людини лише після шостого тижня розвитку.
