Характеристика показників індексу маси тіла (імт)

Нормальна маса тіла 20 – 24,9 кг/м ²

Надлишкова маса тіла 25 – 29, 9

Ожиріння 1 ступеня (легке) 30 - 34,9

Ожиріння 2 ступеня (помірне) 35 – 39,9

Ожиріння 3 ступеня ( тяжке ) 40 і більше

Недостатня маса тіла менше 20 кг/м ²

В останні роки встановлено, що роль ожиріння, як фактору ризику у виникненні ряду хвороб залежить не тільки від ступеня і тривалості ожиріння, а і від характеру розподілення жиру в тілі. В залежності від локалізації жирових відкладень розрізняють:

• абдомінальне (вісцеральне) ожиріння, коли надлишок жиру здебільшого розташований на животі і верхній частині тулуба, а також в черевній порожнині, що більш характерно для чоловіків. Цей тип ожиріння підвищує вірогідність розвитку атеросклерозу та ішемічної хвороби та її 3-х головних факторів ризику – артеріальної гіпертензії, цукрового діабету 2-го типу і порушення жирового обміну;

• глютеофеморальне ( сідничо-стегнове ) ожиріння, коли надлишки жиру здебільшого розташовані на стегнах, сідницях і нижній частині тулуба, що найбільш характерно для жінок. Цей тип ожиріння не пов”язаний із ризиком виникнення вище означених серцево-судинних захворювань, якщо не поєднується із цукровим діабетом 2-го типу або артеріальною гіпертензією;

Задля розмежування ожиріння на 2 вищезгаданих типи визначають індекс талія/стегно (ІТБ). ІТБ – це відношення найменшого розміру талії до найбільшого розміру стегон (вимірюють на рівні сідниць). Якщо ІТБ більше 0,85 у жінок, та більше 0,95 у чоловіків – це абдомінальне ожиріння. Припустимо також вимірювати тільки окружність талії. Визнано, що ризик розвитку порушень обміну речовин різко зростає при окружності талії у жінок – 88 см і більше, а у чоловіків – 102 см і більше.

Встановлено, що при зміні значень ІМТ від високих до середніх смертність знижується, але це зниження відбувається тільки до ІМТ – 22-23. При більш низьких значеннях ІМТ смертність починає збільшуватись за рахунок онкологічних захворювань, хронічних легеневих хвороб та серцево-судинних захворювань.

Характеристика основних методів зниження ваги тіла.

Основні критерії, яким повинні відповідати методи зниження ваги тіла:

• ефективність – зниження ваги тіла в результаті лікування повинно бути значним, а маса тіла наближуватись до нормальної;

• стабільність – багаторічний віддалений результат лікування, зафіксований спеціальними дослідженнями динаміки маси і складу тіла і достеменного підтвердження використання цього конкретного способу схуднення;

• нешкідливість – методика схуднення повинна бути нешкідливою для здоров”я;

• доступність – бажано, щоб метод використовувався в основному амбулаторно, в домашніх, повсякденних умовах і не потребував значних матеріальних затрат і не виключав пацієнта з нормального ритму життя;

• сприйнятливість – багато методик корекції ваги ефективні тільки у незначної кількості пацієнтів. Головною причиною є важкість зміни характеру харчової поведінки і фізичної активності;