План курсової роботи

Стор

Вступ 3

1. Огляд літератури 5

2. Власні дослідження 13

1. Характеристика господарства 13

2. Історія хвороби 17

1. Попередні дані про хвору тварину 18

2. Клінічне обстеження тварини 19

3. Щоденник перебігу і лікування хвороби 22

4. Епікриз 26

3. Висновки 35

4. Список використаної літератури 36

5. Додатки 38

Вступ

В складних ринкових умовах, які склалися на сьогоднішній день в країні, сільське господарство є прибутковою, але й найбільш економічно нестійкою галуззю. Різні форми технології ведення тваринництва змушують по новому вирішувати питання ветеринарного обслуговування господарств і дозволяють широко використовувати досягнення науки і передового досвіду в забезпеченні стійкого ветеринарно-санітарного благополуччя стад і навколишнього середовища. Практична реалізація цих завдань під силу лише висококваліфікованим лікарям ветеринарної медицини.

Професійні обов'язки лікаря ветеринарної медицини полягають у наступному: лікування і профілактиці хвороб тварин, а також проведення різних медичних і косметичних процедур, у тому числі операцій, ветеринарно-санітарний контроль при виробництві та реалізації продуктів тваринництва.

Серед різноманітної патології внутрішніх органів особливо часто спостерігаються хвороби органів травлення, причиною яких є різні порушення годівлі: незбалансований за поживними речовинами раціон, недостатня підготовка кормів до згодовування, порушення режиму годівлі, згодовування неякісних кормів. Серед незаразних хвороб органів травлення значно поширені травмування сітки гострими металевими предметами - травматичний ретикуліт. Залежно від глибини проникнення сторонніх тіл розрізняють такі форми травматичного запалення сітки: запалення стінки сітки (ретикуліт), запалення стінки сітки та очеревини (ретикулоперитоніт), запалення сітки та суміжних органів - діафрагми, легень, серця, книжки та ін.[2]

Слід пам'ятати, що майже при всіх хворобах відмічаються функціональні розлади органів травлення, пригнічення секреторної функції, зниження апетиту, загальний занепад сил. Все це зобов'язує лікаря більше уваги приділяти стану органів системи травлення, що вимагає певних знань методів та методику дослідження.[5]

При правильному виконанні, ветеринарні заходи не заважають господарським, а органічно поєднуються з ними: господарство економічно зацікавлене в тому, щоб профілактичні та лікувальні заходи на фермах проводилися своєчасно та ефективно.

Важлива особливість ветеринарної служби в господарстві полягає в тому, що спеціаліст тут має можливість поєднати ветеринарно-санітарні заходи з виробничими процесами на фермах і тим самим підвищити ветеринарну культуру в господарстві. [7]

Керівники господарств повинні виділяти для ветеринарної служби необхідні кошти, фінансувати за рахунок господарства профілактичні заходи, забезпечити всім необхідним для проведення лікувальної роботи, створити сприятливі виробничі умови для лікаря і фельдшера. Приймаючи участь в розробці і обговоренні організаційно-господарського плану розвитку господарства, лікар може передбачити необхідні господарські заходи санітарно-зоогігієнічного значення, виділення капіталовкладень на будівництво ветеринарно-санітарних та ветеринарних об'єктів. [9]