Розрахунок норми амортизації та річних амортизаційних відрахувань за кумулятивним методом при умові інтенсивного використання обладнання в останні роки служби

Норма амортизації	Річні амортизаційні відрахування
або 10%	грн.
або 20%	грн.
або 30%	грн.
або 40%	грн.

3) Метод прискореного зменшення залишкової вартості, згідно якого сума амортизаційних відрахувань розраховується наступним чином:

(7.10)

де Вз- залишкова вартість яка визначається за формулою:

(7.11)

де - сума амортизаційних відрахувань за попередні роки.

(7.12)

Для наведеного прикладу:

На=2*25%=50% ;

грн.;

грн.;

грн.;

грн.

4) Податковий метод, механізм використання якого регламентується Законом України “Про оподаткування прибутку”, згідно з яким всі основні фонди поділяються на чотири групи і для кожної з цих груп встановлюється квартальна норма амортизації:

Таблиця 4

Квартальна норма амортизації груп основних фондів за Законодавством України

№ п/п групи	Групи основних фондів	Квартальна норма амортизації
1 група	Будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої	2%
2 група	Автомобільний транспорт, меблі, побутові, електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти та інше конторське обладнання та приладдя для них	10%
3 група	Всі основні фонди, що не ввійшли до 1,2 та 4 груп (робочі та силові машини, устаткування тощо)	6%
4 група	Електронно- обчислювані машини, програмне забезпечення тощо	15%

За основу нарахування амортизації приймається залишкова вартість.

3.

Додатковий грошовий потік- це приріст грошового потоку внаслідок впровадження “ситуації з проектом” у порівнянні із “ситуацією без проекту”.

Алгоритм розрахунку додаткового грошового потоку наступний:

1. Визначається приріст чистого доходу внаслідок впровадження проекту:

   ∆ЧД=ЧД “з проектом” – ЧД “без проекту”

   (7.13)

2. визначається податкова пільга на амортизацію:

,

(7.14)

де ∆АВ- приріст амортизаційних відрахувань внаслідок впровадження проекту;

П- ставка податку (25%).

3.) визначається додатковий грошовий потік (ДГП):

ДГП=∆ЧД+ППА

(7.15)

Існують 2 методи розрахунку додаткового грошового потоку:

1) метод аналізу різниць;

2) метод врахування фактора часу.

Алгоритм розрахунку ДГП за методом “аналізу різниць” (табл.5):

1) визначається відхилення сукупної виручки від реалізації продукції для “ситуації з проектом” у порівнянні “з ситуацією без проекту”;

2) визначається відхилення по всіх статтях витрат на виробництво продукції, а також сумарне відхилення за цим показником;

3) визначається додатковий валовий прибуток, як різниця між сумарним відхиленням виручки від реалізації продукції та сумою відхилень у затратах на виробництво;

4) з додаткового валового прибутку вираховується податок (25%) та інші обов’язкові платежі;

5) розраховується приріст чистого доходу як різниця між приростом валового прибутку та податками на цей приріст;

6) визначається податкова пільга на амортизацію.

7) визначається додатковий грошовий потік, як сума сума додаткового чистого прибутку та податкової пільги на амортизацію.

Одним з недоліків даного методу є те, що при його використанні не враховується фактор часу, між тим як величина окремих розрахункових показників має властивість змінюватися у часі з урахуванням діючої відсоткової ставки та темпів інфляції.

Таблиця 5