Основні етапи роботи над епічним твором.

У методиці вироблені такі етапи роботи над епічним твором.

5-6 Класи 7-8 класи 9-11 класи

Підготовка до сприймання твору. Читання твору з коментарем. Словникова робота. Бесіда за змістом прочитаного. Близький до тексту переказ. Використання окремих елементів аналізу.

Підсумкові заняття. Творчі усні та письмові роботи.

Підготовка до сприймання твору. Читання твору.

Словникова робота.

Бесіда за змістом прочитаного.

Використання елементів аналізу.

Підсумкові заняття.

Творчі усні та письмові роботи.

Підготовка до сприймання твору.

Читання твору.

Підготовка до аналізу.

Аналіз твору.

Підсумкові заняття.

Творчі усні та письмові роботи.

Билет №

1. Просвітництво як літературна епоха. Рання англійська реалістична просвітницька проза (Д. Дефо, Дж. Свіфт). Жанр «комічної епопеї» в прозі у творчості Генрі Філдінга («історія Томаса Джонса, знайди»).

Епоха Просвітництва – одна із чудових сторінок в історії західноєвропейських культур. Просвітниками називають ідеологів XVIII ст., філософів і письменників, які виступили з критикою феодальних порядків. Просвітники були переконані в тому, що саме розум, ідеї, знання правлять світом; вони засуджували деспотизм і висміювали забобони суспільства. Віра в інтелект людини, в її здатність перебудувати світ на розумних засадах спонукала їх до поширення науково-природничих знань і відмови від релігійного тлумачення явищ. Просвітники мріяли про майбутнє царство розуму та справедливості, яке здавалось їм зовсім близьким. Філософи, письменники, вчені вважали, що несуть людям світло нової істини. Ось чому їх називали просвітниками, а всю добу – Просвітництвом.

Суттєвою відмінністю епохи Просвітництва від попередніх було те, що в цей час почало складатися громадське життя. Надалі питання суспільства обговорювалися впресі, дискусійних клубах, кав'ярнях, салонах на асамблеях, у масонських ложах. Хоча держава та церква намагалися стримувати вільнодумство, часто зробити це було неможливо, оскільки заборонені цензурою праці часто можна було опублікувати за кордоном, у країнах із ліберальнішими поглядами, таких як Англія та Нідерланди.

У ранній період англійського Просвітництвапанівним напрямом у літературі є класицизм,типовий представник якого Олександр Поп (1688-1744). Важливу роль у становленні англійської просвітницької літератури, особливо в розвитку просвітницького роману, зіграли сатіріко-повчальні журнали ("Базіка", "Глядач", "Опікун" та ін), що видавалися Д. Аддисоном і Р. Стилем. Своїми нарисами ці журнали, черпають теми з сучасної англійської дійсності, сприяли становленню нравоописательного роману- одного з провідних прозових жанрів літератури англійського Просвітництва. Найбільш великими представниками на ранньому етапі її розвитку були Д. Дефо і Дж. Свіфт, створили перші видатні зразки просвітницького роману, який приніс світову славу англійської літератури XVIII ст. і мала великий вплив на літератури інших європейських країн.

Основоположником європейського реалістичного роману нового часу вважається Даніель Дефо. Творчість Дефо являє собою цілу епоху в розвитку англійської прози, вона підготувала і соціальний реалістичний роман XIX століття. Дефо є основоположником таких різновидів жанру роману, як роман пригодницький, біографічний, роман-виховання, психологічний, історичний, роман-подорож. 

Сучасник Д. Дефо - інший видатний діяч раннього англійського Просвітництва, великий письменник-сатирик і публіцист Джонатан Свіфт (1667-1745) - займав особливе місце у радикально-демократичному напрямку англійської просвітницької літератури. На відміну від своїх однодумців - просвітителів Філдінга, Смоллета та інших, не піднімалися до заперечення приватновласницького суспільства, Свіфт у результаті глибокого і всебічного вивчення сучасної йому англійської дійсності прийшов до заперечення буржуазної держави і буржуазного прогресу.

творчість англійського письменника Генрі Філдінга була різножанровою: публіцист і драматург, теоретик роману і блискучий романіст, він у всіх жанрах виступав гострим критиком сучасності, проте не гірко-песимістичним, як Свіфт, а життєстверджуючим та світлим.

Філдінг став драматургом-комедіографом. Його сатиричні комедії нравів користувались успіхом у глядачів,

Для Філдінга дійсно велике значення мала романна традиція, закладена Сервантесом. Він намагався одночасно створити новий, особливий тип роману, названий письменником "комічним епосом". У такому жанрі головне, за письменником, — зображення природного характеру людини. Для цього комічна оповідь не повинна бути карикатурною; іронічна інтонація автора, його гострий погляд на людські слабкості та недоліки мали поєднуватися з оптимістичною вірою в добрі паростки в людині, із переконанням, що в природі не існувала не тільки абсолютно ідеальних, а й абсолютно поганих людей.

У своєму найкращому романі— "Історії Тома Джонса, знайди" (1749)— Філдінг розповів читачам саме про таких людей. Обравши форму роману "великого шляху", він змальовував широку життєву панораму. Проводячи свого головного героя крізь різноманітні верстви англійського суспільства XVIII ст., насичуючи його життя смішними та гіркими пригодами, легковажними вчинками та добрими поривами, романіст врешті-решт закінчив історію щасливою розв'язкою, тому що впевнений: його Том Джоне, хоча й помилявся, однак за свої прямолінійність, доброту та природність заслуговує на кращу життєву долю. Своїм романом Філдінг не лише досяг популярності, а й заслужив честі бути названим В. Скоттом "батьком роману в Англії".

3.аналіз твору на уроках світової літератури: визначення поняття «аналіз твору», мета шкільного аналізу, принципи, шляхи та прийоми аналізу художнього твору. Види літературознавчого аналізу на уроках світової літератури.

Аналіз літературного твору — логічна процедура, сутність якої полягає у розчленуванні цілісного літературного твору на компоненти, елементи, в розгляді кожного з них зокрема та у взаємозв'язках з метою осягнення, характеристики своєрідності цього твору. Аналіз літературного твору опосередковується розумінням специфікихудожньої літератури і структури літературного твору, його безпосереднім естетичним сприйняттям.

Мета шкільного аналізу — розкрити ідейно-художнє багатство літературного твору, навчити школярів самостійно розбиратись у ньому, розвивати читацький талант, підносити рівень читацької культури.

Принципи

На основі законів дидактики в методиці літератури визначено такі основні принципи аналізу художнього твору в середній школі:

1. Принцип історизму, конкретно-історичний під хід до аналізу твору; врахування особливостей суспільного життя зображеної епохи.

2. Принцип науковості: проведення аналізу твору з позиції сучасного літературознавства; врахування ідейно-художньої своєрідності виучуваного твору, його родової та жанрової специфіки.

3. Принцип єдності змісту й форми: виявлення їх взаємозв'язку (зміст оформлений, форма змістовна); з'ясування провідної ролі змісту і впливу форми на зміст; розкриття взаємопов'язаності елементів змісту й форми, перехід одного в друге; показ використання письменником певних елементів форми для вираження певних елементів змісту.

4. Принцип доступності учням різного віку та розвитку - і самих наукових положень, і методів, прийомів, форм роботи; врахування суми педагогічних обставин, за яких проводиться аналіз.

5. Принцип емоційності: забезпечення умов поглибленого переживання учнями почуттів та вражень, викликаних під час першого читання, з метою посилення виховного впливу твору на юних читачів.

Дотримання цих принципів допомагає вчителеві домогтися єдності почуття й мислення у сприйнятті твору, уникнути шаблону та схематизму в аналізі художніх текстів; сприяє творчому підходу й забезпечує розгляд кожного з них.