1Об'єкт і предмет соціології методи соц.С-ра соц. Знання

Соціологія існує вже понад півтора століття. За цей час у ній оформилися різні течії, напрями і школи. Кожна з них визначила свою предметну область і зуміла досягти в її рамках певних успіхів. Проте в даний час, та й на всьому протязі становлення соціології, йшов складний процес поглиблення та визначення її предмета. Чим це обумовлено?

Справа в тому, що ми живемо в епоху інтенсивних і глибоких змін, в епоху становлення нової цивілізації і нових взаємин між людьми. Сьогодні людство болісно шукає відповіді на багато глобальні питання: що є суспільство? як воно функціонує? куди ми йдемо? Відповіді на них мають бути тільки конкретними, тільки по суті, конструктивними. Більше того, необхідно єдине соціологічне знання, тому що мова йде про долю всієї цивілізації.

Предметом соціології неодмінно має стати теоретичне осмислення суперечливою цілісності сучасного світу. «Драматичність» цієї науки полягає в тому, що вона повинна досліджувати і пояснити природу стану людства, саме з цією метою вона виникла і існує сьогодні.

Її об'єктом виступає суспільство сучасного типу.

Разом з тим цілісне вивчення об'єкта (суспільства) не дає можливості охопити всі його властивості, межі і відносини. Рано чи пізно у вчених з'являється необхідність зосередитися на розгляді лише окремих його сторін, які становлять предмет соціологічної науки, тобто предмет соціології - це повсякденне життя звичайних людей

Структура соціологічного знання та його рівні

Отже, соціологія з огляду на масштабність і глибини свого предмета стала розвиватися відразу за багатьма напрямками, які швидко переросли у нову якість і перетворилися або в самостійні наукові дисципліни, або в досить замкнуті школи зі своїми методологічними установками. У результаті соціологічне знання набуло досить розгалужену структуру, в якій одні напрями часто перетинаються з іншими,

У всіх розвинених науках знання прийнято диференціювати за трьома підставами: за змістом, тобто за специфікою досліджуваного об'єкта, за формою (за методами і джерел одержання), і за функціями (цільовим призначенням). У цьому сенсі в соціології можна виділити три основні аспекти:

1) змістовний;

2) формальний;

3) функціональний.

З точки зору того, що вивчається, виділяють предметну соціологію, об'єктом дослідження якої виступає товариство (у всьому його багатстві та розмаїтті), і метасоціологію, акцентують увагу на вивченні самої соціологічної науки (визначенні її специфіки, місця в системі соціальних та гуманітарних наук, розробці дослідницьких методів, виявленні закономірностей процесу історичної еволюції тощо).

Предметна соціологія, у свою чергу, має три основних рівня:

1. Загальносоціологічна теорія (загальна соціологія), що займається вивченням суспільства як цілісної системи, виявленням найбільш загальних законів його функціонування і розвитку. Її методологічною базою є соціальна філософія.

2. Приватні соціологічні теорії («теорії середнього рангу»), представлені в соціології цілою серією спеціальних (галузевих) дисциплін, які вивчають відносно великі і самостійні фрагменти соціальної реальності: економіку, працю, політику, культуру, релігію, сім'ю і т.д. Їх теоретико-методологічний базис - загальносоціологічна теорія.

3. Конкретні соціологічні дослідження різних соціальних явищ і процесів («соціографія»). Їх безпосереднім теоретичним фундаментом виступають приватні соціологічні теорії у відповідних дослідницьких областях.

За рівнем наукового узагальнення, тобто за методами і джерел одержання знання прийнято виділяти теоретичну та емпіричну соціологію.

Теоретична соціологія спрямована на пізнання внутрішніх сутностей соціальної реальності, тобто законів, що управляють нею. Емпірична - на пізнання зовнішніх проявів цієї реальності. Крім того, теоретики в якості основи для побудови своїх концептуальних моделей використовують теорії і умоглядні висновки. Концепції, висунуті теоретичною соціологією, відрізняються високим ступенем абстракції. Соціологи-емпірики засновують свої висновки на фактах, на результатах проведених досліджень. Емпіричний рівень - це рівень фактів, думок, особистісних даних, їх узагальнення і формування первинних теорій.

Різниться і характер отримуваного ними знання. Теоретична соціологія дає причинне пояснення фактів на базі встановлених законів, займається прогнозуванням можливого перебігу подій. Емпірична - прагне дати якомога більш точний опис зібраних даних.

З точки зору цільового призначення одержуваного знання розрізняють фундаментальну і прикладну соціологію.

Фундаментальна соціологія спрямована на збільшення наукового знання, прикладна соціологія - на отримання практичного результату, рішення конкретної соціальної завдання. Фундаментальна наука займається побудовою глобальних концепцій, які пояснюють, чому світ влаштований так, а не інакше, а прикладна - покликана вирішувати конкретні проблеми, наприклад, пояснити, чому в даному регіоні виборці віддали перевагу саме даному кандидату.

Всі перераховані рівні соціологічного знання тісно переплітаються між собою і складають єдину науку - соціологію.

методиСоціологія використовує не тільки типові для суспільних наук абстрактно-теоретичні методи (системно-категоріальний аналіз об'єкта), але і сукупність конкретно-емпіричних методів.

Спостереження: вивчення суспільства, громадської думки, суспільних настроїв, соціальних процесів у їх природному стані.Спостереження може бути зовнішнім, стороннім, коли соціолог не є сам учасником якогось соціального процесу, і внутрішнім, «включеним», коли соціолог сам стає членом досліджуваного колективу або суб'єктом соціального процесу. Спостереження дає первинну інформацію, яка потім може аналізуватися, оцінюватися, порівнюватися і т.д.

Аналіз статистичних матеріалів: вивчення документації, звітів, довідок, протоколів, статистики, матеріалів преси, фактичних даних і т.д., тобто не безпосередньо буття соціального об'єкту, а його відображення в первинній (як правило вербальної) документації.Використовуючи статистичні матеріали, соціолог відтворює стан об'єкта в категоріях соціології і виявляє тенденції розвитку об'єкта.

Інтерв'ю: це дослідження у формі заданого усного опитування суб'єктів соціуму з метою отримання «соціологічної картини об'єкта». В якості соціальних суб'єктів, респондентів для інтерв'ю обираються, як правило, типові представники якоїсь соціальної групи, експерти-професіонали, відомі лідери. Результати інтерв'ю можуть представляти індивідуально-особистісний інтерес (інтерв'ю з відомим артистом або спортсменом) або соціально-типологічний (думки типових представників якоїсь групи).

Анкетування: це форма письмового опитування суб'єктів соціуму (груп, спільнот) з метою отримання сукупного уявлення про стан і функціонування соціального об'єкта. Анкета або опитувальний лист включає в себе серію відкритих (без кінцевого варіанту можливих відповідей) або закритих (з кінцевим набором варіантів відповідей) питань.

Соціальне моделювання: воно пов'язано з вивченням соціального об'єкта не в його натуральному, природному вигляді, а у форміфункціональних, структурних або атрибутивних моделей. Модель - це евристичний заступник натури. Як правило, при соціальному моделюванні використовується ЕОМ, інформаційно-математичні моделі об'єкта.