2.3 Лексико-словотворчі архаїзми

Лексико-словотворчі архаїзми, тобто слова, які відрізняються від сучасних префіксами або суфіксами:

оружже – зброя;

посланець – посол;

жона – дружина;

приневолений – поневолений.

Наприклад: „Та будьте ж мені свідками між богом і людьми, що був я приневолений хопитись за оружже. ” („В”, с. 25); «Що ти сказала, жоно?» („В.”, с. 26).

2.4 Лексико-фонетичні архаїзми

Лексико-фонетичні архаїзми, тобто застаріла слова, які порівняно з сучасними відповідниками мають дещо інше звукове оформлення або закінчення:

тареля – тарілка;

посланець – посол;

словеса – слова;

врата – ворота;

оте – це;

іде – йде;

отамо – там;

хунт – фунт;

оцього – цього;

піють – співають.

Наприклад: „... посланцем до князя Ярополка”(„В”, с. 21); «Черепяніз вузькими шийками корчаги й широковерхі горнці, деревяні кондоби, ночви, миски» („Св.”, с. 21); «Стало видно глиняний приступок, а на ньому постаті Перуна й Волоса»(«Св.», с. 21).

Серед застарілої лексики, вживаній у творах найповніше представлено архаїзми. Зафіксовані матеріальні архаїзми можна умовно поділити на такі групи:

слова, що характеризують класову структуру суспільства, соціальний стан, місце людини в суспільстві та суспільні взаємовідносини представників різних верств населення минулих часів: боярин, вождь, тіун, старійшина, бусурман, яничар, печеніги, булгари, князь, ключниця, вої.

Наприклад: «І хозари, і болгари, і печеніги, і ромеї, і сваримось ми зними всіма» („В”, с. 40); «Посадник княжий, новий терем поставив» („В”, с. 33); «Біля ліжка стояв вуйко його Асмус в темному опашні» („Св”, с. 43); «Так повертались з далекого походу проти ромеїв вої князя Святослава» („В”, с. 16); «Суходолом – через землі тиверців і уличів – ще тридцять тисяч, тепер усі вони пливуть на лодіях» („В”, с. 18); «З гір одразу побачили лодії, всюди покотилась вість, що лодії пливуть, вої повертаються додому» („В”, с. 19); «Коли лодії стали наближатись до Києва, Боричевим узвозом з Гори спустився оточений воєводами й боярами і князь Київського столу Ярополк» („В”, с. 19); «Той ніс воям хлібину, той – корчагу молока, розпитували як вої боролись з ромеями в далекій Болгарії» („В”, с. 21); «Чув я, що пізніше Малуша тут, на Горі, в княгині Ольги ключницею ніби була, та не впоралась, послала її княгиня в якесь село…»(„В”, с. 25); «На дворах воєвод, бояр, тисяцьких і тіунів, що стояли посеред гори» („Св”, с. 42); «Довго рипіли журавці, щось вигукувала в пітьмі сторожа» („Св”, с. 42); «Холопи везли молоко, овочі й зілля, поспішали на роботу здателі» („Св”, с. 42); «Нехай даєтський іде нас ділити» („Св”, с. 38); «І вийшли на вал, їм стало видно хижі й тих родовичів, що народились тут, але пішли звідси» („Св”, с. 24); «Завжди збиралися на світанні тут, щоб поїсти, послухати слова старійшини» („Св”, с. 23).

2.5 Стилістичні функції архаїзмів у романах с. Скляренка

Світ, у якому відбуваються події «Святослава» та «Володимира» - світ особливий. У ньому химерно переплелися сива давнина з сучасністю, реальний побут з нестримною фантазією. Про історичну правду художніх творів ми судимо не тільки за майстерністю змалювання людських типів, відтворення закономірностей епохи, але й по тому, наскільки точно передано в них історичні деталі. У своїх романах Семен Скляренко використовує різного роду деталі, що характеризують епоху, вона правдиво писала життя народу в часи Княжої Доби, в період, коли в країні йшли міжусобні війни за київський престол. Ця правдоподібність досягається цілим рядом спеціальних прийомів уведення в текст архаїзмів. Вони здійснюють певну стилістичну функцію: є засобом художнього зображення епохи, засобом відтворення її національно-історичної дійсності, а також мовних особливостей свого часу. Без цих мовних засобів неможливо дати правдиву соціальну характеристику суспільства певного історичного періоду, відтворити культурно-побутовий колорит зображуваної епохи, намалювати портрет історичного персонажа, як зокрема у романі «Володимир».

Поряд зі звичайними в романах широко використовуються стилістичні архаїзми, які виконують функцію створення колориту Княжої доби, реального відтворення тогочасної мови, вони служать також мовним засобом соціальної характеристики персонажів твору. Архаїзми вживаються для вираження зневаги, зневіри, іронії, гніву. Автор активно використовує і побутову лексику. Найактивнішими й наймайстернішими є описи життя простих жителів. Контрастуючі стани, переживання, емоції героїв письменниця відтворює епічними засобами.

Розвиток мови шляхом прогресу знаходиться в прямій залежності від розвитку мислення, від життєвої практики, що ускладнюється, від форм спілкування, від історичного розвитку носія мови — народу. Мова — це хранителька історичної пам’яті народу. Вона не просто його супутниця на історичних шляхах розвитку, а й діяльна сила, від якої значною мірою залежить вибір цих шляхів. Мова забезпечує «часову тяглість і безперервність життя, збереження органічності і оригінальності світосприймання етносу при зміні його історичних форм». Інакше кажучи, якщо у зв’язку з розвитком суспільства прогресує мислення людей, мова не може залишатись «байдужою» до цього руху по шляху прогресу. Вона також прогресує в своєму розвитку і удосконалюється.

Застарілі слова як компонент мови володіють значними стилістичними можливостями. Стилістичні функції застарілих слів виявляються в максимальній реалізації цих можливостей у контексті. Наявність застарілих слів у тканині художнього твору, взаємодія та співвіднесеність їх з іншими словами на різних рівнях є виявом стилістичного функціонування застарілої лексики в контексті творів сучасних прозаїків.

Головною причиною звернення письменників до застарілих слів є здатність цих слів набувати у контексті мовленнєвої стилістичної забарвленості, а також здатність сполучатися у деяких випадках з нейтральними лексемами різних функціональних стилів. Головне завдання таких слів — емоційно впливати на читача.

Архаїзми найбільш чітко закріплені за певною історичною епохою. Вони виступають у тексті в ролі темпорального показника, що відносить зміст твору до певного реального часу, тобто в ролі тих особливих мовних засобів, що співвідносять зміст тексту з певним реальним часом.

Отже, збагачення смислової та емоційно експресивної мови історичної прози, підсилення її виразності, пов’язане з вживанням в ній хронологічно маркованих (застарілих слів). Використання їх, з одного боку, є продовженням традицій та художнього досвіду класичної української літератури, а з другого — вносить нове в мову сучасної прози способами і прийомами використання.

Висновки

Архаїзми Семена Скляренка досить різнопланові; вони можуть мати різну синтаксичну будову, різні відтінки значень, і все це завдяки тому, що у власній мовотворчості автор майстерно й вміло використовує їх найрізноманітніші варіації. Більшість архаїзмів за своєю побудовою звичайні, загальновідомі. Але всі вони оригінальні внутрішньою художньою силою; місткі, принадні засоби, що викликають яскраве враження.

Специфіку архаїчних конструкцій С. Скляренка становить характер вираження їх компаративних відношень. Залежно від належності цих засобів до певного мовного рівня виокремлюємо лексичні, словотворчі та фонетичні засоби вираження категорії архаїзмів в художньому мовленні письменника.

Хронологічно маркована лексика не створює відчуття архаїчності мови романів, а лише є мовними натяками на зображуваний час. Її вживання дає змогу наблизитися та зрозуміти загальний характер цілої епохи, її мову.

Віднесеність застарілої лексики до категорії стилістично відзначених слів зумовлена тим, що вони несуть на собі особливий стилістичний відтінок — відбиток застарілості. Через те, що застарілі слова рідко вживані у мові, вони яскраві, своєрідні, контрастні іншим загальновживаним лексемам, і тому вносять у текст певне емоційне напруження.

Архаїзми в художньому тексті перебувають у актуальнішій стилістичній позиції, ніж історизми, тому що на фоні своїх нейтральних синонімів їх незвичайність, експресивність здаються більш випуклими, і стилістичний вибір падає переважно на архаїзми.

Архаїзми, введені письменником в історичні романи, стилістично різнорідні і виконують різні стилістичні функції, які тісно пов’язані зі стилістичною забарвленістю цих слів.

Такий немалий арсенал виражальних засобів архаїзмів, майстерність їх застосування, органічність у літературному тексті вказують на своєрідність стилю українського письменника-прозаїка.

Отже, як засвідчує здійснене дослідження, рідкісне поетичне багатство, різноманітність, різноплановість архаїчних форм, що спостерігаємо в Семена Скляренка, – і є параметром власне його творчого методу.

Архаїзми цього талановитого прозаїка – один із найвиразніших засобів в його художній лабораторії, ширше – це дзеркало світогляду письменника та найбільш помітних рис його стилю.

Список використаної літератури

1. Білодід І.К. Питання розвитку мови української радянської художньої прози (переважно післявоєнного періоду, 1945-1950 рр.) / І.К. Білодід – К., 1955. – С. 438-452.

2. Білодід І.К. Могутнє джерело збагачення української літературної мови. – “Лексикографічний бюлетень”. вип. ІІ / І.К. Білодід. - 1952. – С. 136-209.

3. Буда В.А. Лінгвостилістика сучасного історичного роману про добу козацтва (60-90 рр. ХХ століття). / В.А. Буда – К.: Рідна мова, 1998 – 164 с.

4.Винник В.О. Історія української мови: Лексика і фразеологія. / В.О. Винник – К.: Наукова думка, 1983. - 743с.

5. Ганич Д.І. Словник лінгвістичних термінів. / Д.І. Ганич, І.С. Пустовіт – К.: Вища школа, 1985.- 360с.

6. Дятчук В.В. Семантична структура і функціонування лексики української літературної мови / В.В. Дятчук, Л.О. Пустовіт - К.:Наукова думка,1983.-156с

7. Єфремов С. Мартиролог українського слова / С.Єфремов. - Київ. - 1991. - № 5. - с. 121-127.

8. Жадько В. Некрополь на Байковій горі / В. Жадько. - К., 2008. - С.195,268.

9. Жадько В. У пам'яті Києва: столичний некрополь письменників / В. Жадько - К., 2007. - С.77, 79-94, 120,372.

10. Жадько В. Український некрополь / В. Жадько. - К., 2005. - С.291.

11. Жадько В. Байковий некрополь / В. Жадько - К., 2004. - С.171.

12. Жовтобрюх М.А. Курс сучасної української літературної мови. Ч.1.:Підручник для факультетів мови і літератури педагогічних інститутів / М.А. Жовтобрюх, Б.М. Кулик - К.,1965

13. Карпенко О.Ю. Вступ до мовознавства: Підручник. / О.Ю.Карпенко. – К.: Академія, 2006. – 336 с.

14. Лагутіна А.В. Щоб словам було тісно, а думкам просторо. (Система української лексики ) /А.В. Лагутіна - К., 1970.

15. Німчук В.В. Давньоруська спадщина в лексиці української мови / В.В. Німчук - К .: Наукова думка. - 1992. - 412 с.

16. Пономарів О.Д. Історія в словах /О.Д.Пономарів // Київська Старовина. -1993. - № 2. - С.112 , № 4. - С.7, № 5. - С.94.

17. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови / О.Д.Пономарів - К., 1993 .

18. Сучасна українська літературна мова : Лексика і фразеологія / За заг. ред. І.К. Білодіда. - К .: Наукова думка, 1973. - 438 с.

19. Сучасна українська мова / За ред. А.П. Грищенка. - К.: Вища школа – 1997. - 448с

20. Українська мова . Енциклопедія . / Редкол. Русанівський В.Н. , Тараненко О.О. ( співголови ) , М.П. Зяблюк та ін.- К .: “ Укр. енцикл.” 2000. - 752с.

21. Українська мова . Ч.1. / За ред. П.С. Дудика .- К.: Вища школа . Головне вид-во, 1988.- 382с.

Размещено на Allbest.ru