Поняття про архаїзми
Лінгвістичне тлумачення тексту неможливо без аналізу стилістичних функцій слів, властивості яких пов'язані з їх віднесенням до активного або пасивного складу мови (застарілих слів, неологізмів, слів іншомовного походження).
Архаїзми часто вживаються в художніх творах для створення реалістичного колориту при зображенні старовини.
Функція архаїзмів для створення реалістичного колориту в художньому творі по-різному використовується авторами історичних романів. У "Листі починаючому авторові" А.Н. Толстой [7] пише: "Історичні герої повинні мислити і говорити так, як їх до того штовхає їх епоха та події тієї епохи. Якщо Степан Разін буде говорити про початковий накопиченні, то читач жбурне таку книжку під стіл і буде правий. Але про початковий накопиченні, скажімо, повинен знати і повинен пам'ятати автор, і з тієї точки зору розглядати ті чи інші події ".
У текстах історичних романів, повістей з метою відтворення історичного колориту епохи архаїзми можуть вводитися не тільки в мову персонажів, але і в авторську мову.
З правильної думки О.М. Толстого можна зробити неправильний висновок про те, що герої історичних романів повинні "говорити так, як їх до того штовхає їх епоха та події тієї епохи". Якби герої історичних романів дійсно говорили мовою тієї епохи, яка описується художником, то, природно, читач б відклав цю книжку, тому що не був би в змозі її зрозуміти. Герої історичних романів говорять на сучасній літературній мові, а вміло застосовувані авторами архаїзми і створюють відчуття епохи.
Наприклад, Вальтер Скотт був неперевершеним майстром історичного роману і з винятковою тонкістю і вмінням користувався архаїзмами як засобом стилізації. Принципи, якими він користується при відборі архаїзмів для створення історичного колориту, сформульовані ним самим наступним чином: мова автора не повинен бути виключно застарілим і незрозумілим, але автор повинен по можливості не допускати слів та зворотів мови чисто сучасного походження. Одна справа використовувати мову і почуття, так само властиві і нам і нашим предкам, пише В. Скотт, інше - нав'язувати їм переживання і мова, характерні тільки для їхніх нащадків [8, с. 92]. Дотримуючись цих принципів, Вальтер Скотт не копіює мова минулих епох. Він обмежується порівняно невеликою кількістю архаїчних слів і виразів, причому більшість цих слів і виразів відносяться до застарілим, а не до старовинних словами.
Крім вже зазначених стилістичних функцій архаїзмів перерахуємо і інші функції. Перш за все, необхідно згадати про стиль ділових документів (законоположення, кодекси, ділові листи та ін.), В яких у сучасній українській мові нерідко вживаються архаїзми. Тут функція використання архаїзмів зовсім інша, ніж та, яка була тільки що описана стосовно до стилю художньої літератури. Функцію архаїзмів у цьому стилі мови можна було б умовно назвати термінологічною функцією. У стилі ділових документів сучасної української мови, для яких основною метою є досягнення домовленості між двома або більше сторонами, особливого значення набуває відповідність засобів вираження, що використовуються в цих документах, з тими, які використовуються у відповідних юридичних документах, законах, кодексах.
Є ще одна функція архаїзмів - це функція непрямого відображення особливостей мови. У цій функції використовуються форми другої особи однини особового займенника і відповідно форма дієслова. Вона пов'язана з конкретним історичним ходом розвитку норм сучасної української літературної мови, в якому форми другої особи єдиного числа не уживані.
Архаїзми застосовуються і як передачі комічного відтінку мови. Використовуються вони і як засоби вираження авторського ставлення до предмета зображення. Таким чином найчастіше виражається іронія.
Архаїзми, використовувані для надання мови високої урочистості, патетичного тону розглядаються як поетизми. Поетизми представляють собою неоднорідний пласт слів сучасної української мови, що включає і архаїзми, які пожвавлюються поетами в особливих стилістичних завданнях.
Загальновідомо, що словниковий склад мови безперервно змінюється, оскільки він чутливо реагує на всі зміни в житті суспільства. Словник мови безпосередньо реагує на всі явища життя і діяльності людини, формує все нове і зароджується, відмовляється від усього мертвого і відмираючого. Положення про те, що нове формується в мові не шляхом скасування старого, а шляхом поповнення, вдосконалення старого, - причому нове співіснує зі старим, - підтверджується на всіх фактах мови, зокрема на історії та теорії і архаїзмів, і неологізмів.
В історії мови вивчення архаїзмів доповнює уявлення про роль архаїзації і обсолетізаціі, тобто остаточного виходу слів з мови в загальному процесі формування лексичної системи. З точки зору стилістики цікавим видається з'ясування експресивно-стилістичних потенцій архаїзмів, дослідження варіативності їх функцій у тексті. Спільний розгляд процесів архаїзації і резактівізаціі [15, с. 43], що відображають тенденції розвитку і свідчать про системний характер змін лексичного складу, дозволяє виявити роль і співвідношення внутрішньомовних і екстралінгвістичних чинників у процесі архаїзації української мови у XX століття.
З усього вищесказаного слід зробити наступні висновки:
Склад архаїзмів включає в себе власне лексичні, лексико-словотворчі, лексико-фонетичні, лексико-семаничні лексеми.
Лексичні архаїзми - це розряд застарілої лексики, що виник в результаті розшарування словника. У своєму значенні вони містять і додаткову "застарілість", завдяки якій протиставляються нейтральним і стилістично забарвленим словами. Лексичні архаїзми відносяться до книжкової лексиці, в сучасній мові знаходяться у взаємозв'язку з загальновживаними синонімами. Вони мають яскравою здатністю надавати мови специфічне забарвлення, спрямованістю на здійснення експресивно-стилістичних завдань у процесі комунікації.
Процес архаїзації не є прямолінійним: у ряді випадків застарілі слова згодом повертаються в щоденний вжиток. При поверненні в активне використання застарілі слова можуть зберегти своє значення (акція, підприємець), піддатися семантичної модифікації (чиновник, опозиція, духовність, благодійність) або придбати нове значення (знатний, лейтенант, абітурієнт).
Розділ 2. Характеристика архаїзмів у творах Семена Скляренка