52.Ветсанекспертиза, як наука, її зв‘язки з іншими науками. Історичний розвиток .

Ветеринарно-санітарна експертиза - наукова дисципліна, яка вивчає санітарно-гігієнічні дослідження харчових продуктів і сировини тваринного походження і визначає правила їх ветеринарно-санітарної оцінки.

Головна задача – не допустити випуск харчових продуктів, які могли бути причиною розповсюдження інфекції та захворювань людей. Зв’язок з іншими дисциплінами – базується на знаннях епізоотології, мікробіології, вірусології, паразитології, зоології, терапії, клінічної діагностики, терапії, акушерства, хірургії, токсикології, неорганічної та органічної хімії, біохімії, нормальної та патологічної анатомії с/г тварин.

Становлення ветеринарно-санітарної експертизи як науки відбувалося протягом тривалого часу. Вже на світанку людства виникла потреба та необхідність визначати доброякісність продуктів для їх використання в їжу. Ці емпіричні начала поступово збагачувалися віковою практикою, і вже в період первіснообщинного, а потім і рабовласницького ладу вони набули ознак професійності (повідомлення Квінта Горація, 60 р. до н.е.; Авіценни, 900 р.)

На початку ХХ ст. значний вклад у розвиток вітчизняної зробили професори М.І.Романович, Н.Н. Андрєєв, які брали участь у підготовці “Правил ветеринарно0санітарного дослідження забійних тварин і бракування м’ясної продукції” (1924). Велика заслуга у розвитку ветсанекспертизи належить професору В.Ю. Фольферцю, який зробив і впровадив методи післязабійного дослідження туш, механічного зняття шкур. Засновниками технології мікробіології молока та молочних продуктів були професори С.А. Корольов і А.Ф. Войткевич. Великий внесок у розвиток молочної справи зробили професор Г.С. Ініхов, Я.С. Зайковський, А.С. Войткевич, А.А. Попов, З.Х. Дилаян,С.А. Корольов, М.К. Оксамитний, В.М. Карташова та ін.

В 1924 році вперше були введені “Правила ветеринарно-санітарного огляду забійних тварин і бракування м’ясної продукції”. У 1937 р. на м’ясокомбінатах І-ІV категорій були організовані відділи виробничо-ветеринарного контролю (ВВВК), а на більш дрібних комбінатах – ветеринарна служба. Водночас з розвитком м’ясної промисловості та організацією ветеринарного контролю за випуском м’яса та м’ясопродуктів удосконалювалась і система підготовки ветеринарних лікарів. На факультетах ветеринарної медицини були організовані кафедри ветеринарно-санітарної експертизи з основами технології та стандартизації продуктів тваринництва (Національного аграрного університету, Львівської академії ветеринарної медицини ім. С.З. Гжицького, Білоцерківського державного аграрного університету, Харківського зооветеринарного інституту, Одеського с/г інституту, Дніпропетровського державного аграрного університету, Державній агроекологічній академії (м. Житомир) тощо. 25 червня 1992 р. постановою Верховної Ради України вперше затверджено і введено в дію Закон України “Про ветеринарну медицину”, яким визначено загальні правові організаційні та фінансові основи вет. медицини. Він регламентує діяльність у галузі ветеринарної медицини та зокрема у ветеринарно-санітарній експертизі згідно з міжнародними вимогами встановлює необхідні ветеринарно-санітарні вимоги і основи ветеринарно-санітарного контролю та нагляду. Крім того з питань ветеринарно-санітарної експертизи, державного – ветеринарного контролю і нагляду за діяльністю суб’єктів господарювання ухвалено ще нормативно-правові акти: “Ветеринарні вимоги щодо імпорту в Україну вантажів, підконтрольних службі державної ветеринарної медицини”, “Ветеринарно-санітарні правила для ринків”, “Положення про державну лабораторію ветеринарно-санітарної експертизи на ринку”, “Положення про державний ветеринарно-санітарний нагляд та контроль за діяльністю суб’єктів господарювання щодо забою тварин, переробки, зберігання, транспортування й реалізації продуктів тваринного походження”, “Правила передзабійного ветеринарного-огляду тварин і ветеринарно-санітарної експертизи м’яса та м’ясних продуктів”, Ветеринарно-санітарні вимоги до особистих підсобних господарств населення – виробників сирого товарного молока”, “Ветеринарно-санітарні вимоги до особистих підсобних господарств населення – виробників сирого товарного молока”, “Ветеринарно-санітарні вимоги до пунктів закупівлі молока від тварин, які утримуються в особистих підсобних господарствах населення”, ““Ветеринарно-санітарні вимоги щодо заготівлі і переробки воскосировини”, “Положення про проведення державного контролю та нагляду за якістю ветеринарних препаратів, субстанцій, готових кормів, кормових добавок та засобів ветеринарної медицини, які зареєстровані в Україні”, “Правила ветеринарно-санітарної експертизи молока і молочних продуктів та вимоги щодо їх реалізації”.

У 1993 р. Україну прийнято до міжнародного епізоотичного бюро (МЕБ) – робочого органу в Європі. Оперативна інформація про епізоотичний стан у 133 країнах сьогодні отримується регулярно, що дозволяє своєчасно вживати необхідних заходів з охорони території нашої держави від занесення небезпечних хвороб тварин.