- •1.Еволюція менеджменту як наукової дисципліни
- •2.Бібліотечний менеджмент як концепція управління( в зошиті)
- •3. Основні поняття та категорії бібліотечного менеджменту
- •4.Значення менеджменту в управлінні сучасною бібліотекою.
- •5.Функції бібліотечного менеджменту(в зошиті)
- •6.Загальні функції бібліотечного менеджменту(в зошиті)
- •7.Специфічні функції бібліотечного менеджменту(в зошиті)
- •8.Мотивація як функція управління
- •9.Контрольяк функція управління бібл..Діяльністю
- •10.Методи бібліотечного менеджменту
- •11. Головні принципи бібліотечного менеджменту
- •12.Стратегічне планування бібліотечної діяльності.( в зошиті).
- •13.Основні етапи стратегічного планування (в зошиті).
- •14.Значення контролю в сучасному управління бібліотекою.
- •15.Види і методи контролю в сучасному управління бібліотекою
- •16.Стратегічне управління персоналом бібліотеки
- •17.Цілі та завдання кадрового планування в бібліотеці
- •18.Формування трудових ресурсів бібліотеки
- •19. Методи та критерії відбору персоналу бібліотеки
- •24.Управління інноваційними процесами в бібліотеці:сутність і класифікація нововведень
- •25.Сутність і класифікація нововведень
- •26.Специфіка інноваційного процесу
- •27.Реорганізація бібліотеки:сутність,значення,завдання.
- •28.Сучасна методична робота:характеристика різноманітних концепцій
- •29.Інформаційне забезпечення управління бібліотекою
- •30.Управлінський облік як складова інформаційної системи
19. Методи та критерії відбору персоналу бібліотеки
Підбір починається з аналізу списку кандидатів з точки зору їх відповідності вимогам організації до майбутніх працівників. Основна мета цього підбору — відсіяти кандидатів, які не відповідають мінімальним вимогам вакантного місця. Методи початкового підбору залежать від бюджету, стратегії, культури організації і важливості посади для неї. Найпоширенішими методами є: аналіз даних, тестування, експертиза, моделювання, співбесіда. Аналіз анкетних даних включає: біографічний метод (аналіз особових документів) і контент-аналіз (аналіз змісту тексту, який досліджується). Аналіз анкетних даних передбачає, що біографія людини є надійним індикатором її потенціалу. При використанні цього методу проводять аналіз інформації, порівнюють фактичні дані зі своєю моделлю. Під час вивчення анкетних даних кандидата на вакантні посади потрібно враховувати: підготовку до проведення бесіди: складання переліку виконуваних робіт (посадових функцій), розроблення вимог до кандидата відповідно до трудових функцій, вивчення соціально-психологічної обстановки в трудовому колективі, де працюватиме кандидат та перспектив професійного (посадового) просування на робочому місці; зовнішній вигляд заповнення особового листка і автобіографії, розбірливість почерку і чіткість викладення; питання, на які не дано відповіді; перерва в роботі, особливо, якщо вона значна; протиріччя інформації в анкеті; як часто претендент міняв місце роботи і чому (конфлікти з керівником, відсутність перспективи, звільнення і т.д.); чому людина хоче поміняти місце роботи (працювати ближче до місця проживання, одержувати більшу зарплату, підвищення по службі і т.д.); чому людина звільнилась з попередньої роботи. Правильне вивчення анкетних даних дозволяє не тільки мати певне уявлення про працівника, але й підготуватись до наступної розмови. Аналіз анкетних даних є простим, дешевим і досить ефективним методом початкового підбору. В той же час, цей метод є приблизним і орієнтується на факти з минулого кандидата, а не на сьогоднішній стан і здібності до професійного розвитку. Тому при відборі кандидатів на керівні посади потрібно досить обережно користуватись методом аналізу анкет. Більш точно визначити відповідність претендента на певні посади можна за допомогою тестування.
Метод вибіркових випробувань — демонстрація можливостей працювати з апаратурою, комп'ютером, практика та застосування інтелектуальних тестів, що відповідають точним характеристикам майбутніх посад. Метод моделювання — різні форми імітації конкретних ситуацій, розіграш ролей. Експертиза почерку — це різновид тестування, що ґрунтується на теорії, згідно з якою почерк людини досить об'єктивно відображає її особисті якості, втому числі і можливості виконувати певні виробничі функції. Цей метод використовується при початковому відборі і не має вирішального значення.
20.Розвиток трудових ресурсів бібліотеки.(не нашла)
21.Організаційні структури управління бібліотекою(в зошиті)
22.Ієрархічні та адаптивні структури управління( в зошиті)
23.Централізовані та децентралізовані структури управління
Централізована - всі менеджери різних служб зведені разом і підпорядковані віце-президенту з управління. Подібна форма - повністю інтегрована і функціональна організація. Вона була типовою для підприємств колишнього Союзу.
Децентралізована - надає менеджерам різних підрозділів можливість здійснювати всі функції щодо їх діяльності, самостійно, несучи повну відповідальність за функціонування своєї ділянки перед віце-президентом у цій сфері. На практиці відбувається зіставлення централізації та децентралізації, що забезпечує оперативність- і реальність управлінських рішень. Організаційні структури повинні бути гнучкими, мати пристосовуваність, швидко реагувати на обставини, що змінюються. Практика функціонування підприємств бізнесу зафіксувала такі типи організаційних структур менеджменту:
лінійна - включає два організаційних елементи - виробництво та реалізацію продукції. Цю структуру використовують невеликі фірми з однорідною і нескладною технологією. Система проста. ЇЇ легко зрозуміти і застосувати;
лінійно-штабна - формується створенням спеціалізованих служб (штабів) при кожному лінійному керівництві. Призначення цих служб - вивчення відповідних проблем з метою надання допомоги керів никові для прийняття рішень. Недолік - зростає кількість зв'язків, збільшуються управлінські витрати, знижується оперативність управління;
функціональна - спроба пристосувати традиційні структури до умов швидкого зростання обсягів і складності промислового виробництва. Відповідальність за процеси виробництва покладається на функціональних менеджерів, підпорядкованих головній штаб-квартирі фірми. Вона визнається ефективною для фірм, які випускають обмежену кількість однорідних продуктів. При широкій номенклатурі виборів менеджери стикаються з внутрішньою конкуренцією за пріоритет, а центральне керівництво перевантажене короткостроковими проблемами. Вихід із становища - двоярусне управління. Нижній ярус замінюється оперативним менеджментом, верхній - довгостроковою політикою;
дивізійна - будується не за функціональною ознакою, а за продуктами, ринками або групами споживачів, що обслуговуються. Кожна організація продуктивно-ринкова одиниця (відділення) має свої підрозділи виробництва, збуту, планування, НДДКР і розглядається як „центр прибутку", „центр реалізації', „центр інвестицій", з відповідними оцінками діяльності. Адміністрації фірми підпорядковані відділи, що займаються загальнофірмовими питаннями (фінансовий, юридичний, кадровий, зв'язків з громадскістю та іа). Децентралізована організація управління забезпечує високу гнучкість з питань стратегії в межах відділень. Використовується у великих та середніх фірмах;
матрична - використовується фірмами, продукція яких має відносно короткий „життєвий цикл" і часто змінюється, а також фірмами, що провадять великі дослідницькі та дослідно-конструкторські роботи з обмеженими виробничими циклами. Це рухлива, гнучка структура При розробці нових проектів, продуктів організовуються групи, які передаються менеджеру, що управляє цим процесом. Після виконання робіт співробітники повертаються до своїх підрозділів;
орієнтована на пошук нового - основним принципом є поточне виробництво та збут освоєних прибуткових продуктів, які об'єднуються у групу .поточного виробництва, а розробка нових продуктів та технологій - у пошукову групу. У пошуковій групі створюється дослідне виробництво, новий продукт випробовується на ринку. Після позитивного ефекту проект передається до групи поточного виробництва;
множинна - застосовується у великих компаніях, що включають безліч підприємств з різною структурою управління.
Жодна із зазначених структур не є універсальною. Фірма повинна сама визначити критерії використання управлінських структур. Потрібну структуру можна мати комбінуванням різних або перерозподілом функцій та відповідальності в якійсь із структур. Проте основне, щоб сформована організаційна структура менеджменту сприяла розвиткові ефективного виробництва
