- •17. Санітарна освіта населення та її роль у комплексній програмі профілактики стоматологічних захворювань.
- •18. Гігієна порожнини рота та її значення в комплексній профілактиці стоматологічних захворювань. Оцінка ефективності проведення.
- •19.Функціональні методи діагностики та їх застосування в терапевтичній стоматології.
- •Функціональні методи діагностики
- •Капіляроскопія.
- •Фотоплетизмографія.
- •Термометрія.
- •Стоматоскопія
- •20. Медична етика і деонтологія. Їх значення для практики терапевта-стоматолога.
- •21. Розвиток зуба. Морфогенез тканин зуба та періодонту.
- •22. Клініко-анатомічна характеристика молярів,пре молярів,різців та іклів.
- •Коронки зубів мають 5 поверхонь:
- •За формою і функцією розрізняють 4 групи зубів:
- •24.Будова дентину. Хімічний склад,фізичні властивості,вікові зміни.
24.Будова дентину. Хімічний склад,фізичні властивості,вікові зміни.
Дентин – мінералізована, безклітинна, безсудинна (звапнована) тканина зуба, яка утворює основну його масу і за будовою займає проміжне положення між кістковою тканиною та емаллю. Він міцніший від кістки та цементу, але в 4-5 разів м’якший від емалі. Зрілий дентин містить 69% неорганічних речовин, 18% органічних та 13% води (що відповідно в 10 та в 5 разів більше ніж в емалі). Дентин побудований з мінералізованої міжклітинної речовини пронизаної чисельними дентиновими канальцями.
Органічний матрикс дентину становить біля 20% загальної маси і за складом є близьким до органічного матриксу кісткової тканини. Мінеральну основу дентину складають кристали апатитів, які відкладаються у вигляді зерен, брилок та кулястих утворів – калькосферитів. Кристали відкладаються між колагеновими фібрилами, на їх поверхні та всередині самих фібрил.
Розрізняють: первинний дентин, який утворюється в період формування та прорізування зубів, відкладається одонтобластами і є основою цієї тканини; вторинний дентин – регулярний або фізіологічний вторинний дентин, утворюється в сформованому зубі після прорізування і є продовженням первинного; третинний дентин – іррегулярний, репаративний, замісний дентин, який утворюється у відповідь на дію патогенних чинників і формується локально в певних ділянках зуба.
Крім того розрізняють перитубулярний дентин та інтратубулярний дентин. Перитубулярний – шар дентину, що оточує кожну дентинну трубочку і утворює її стінку. Він має більш високий вміст мінеральних речовин, ніж інтратубулярний.
Дентинні канальці (трубочки) – їх кількість коливається від 30 до 75 тисяч на 1 мм дентину. В просвіті дентинних канальців розташовані відростки одонтобластів периферійного шару пульпи. В дентинних канальцях циркулює дентинна рідина, що містить органічні та неорганічні сполуки, які приймають участь у оновленні дентину. Рідина являє собою трансудат периферійних капілярів пульпи і за білковим складом є схожою з плазмою крові. Отже, поступання поживних речовин в дентин здійснюється через судини пульпи. Зсередини стінка дентинного канальця покрита тонкою плівкою органічної речовини (мембраною Неймана), яка містить високі концентрації глікозаміногліканів.
Завдяки надзвичайно великій кількості дентинних канальців дентин, не зважаючи на високу міцність, має дуже високу проникність. Це визначає швидку реакцію пульпи на ушкодження дентину. При розвитку карієсу дентинні канальці служать шляхами розповсюдження мікроорганізмів та запального процесу. Обмін речовин в дентині протікає в 15-20 разів інтенсивніше, ніж в емалі, але повільніше, ніж в кістковій тканині.
