22. Клініко-анатомічна характеристика молярів,пре молярів,різців та іклів.

Зуби  — це важлива частина жувальномовного апарату, що є комплексом анатомічно й функціонально пов'язаних органів, які беруть участь у жуванні, голосоутворенні та артикуляції. 

Коронки зубів мають 5 поверхонь:

1.                Вестибулярну	яка повернута до передстінку порожнини рота. У фронтальних зубів вона ще називається губною, в бічних зубів - щічною.
2.                Оральну	яка звернута до власне порожнини рота. В зубів нижньої щелепи вона ще називається язиковою, в зубів верхньої щелепи - піднебінною.
3.                Апроксимальніабо контактні	це бокові поверхні зубів. При цьому передня поверхня, звернута до серединної лінії, називається медіальною, а задня — дистальною або латеральною.
4.                Жувальна.

За формою і функцією розрізняють 4 групи зубів:

1.               Різці	передні зуби, по 4 на кожній щелепі. Функція їх полягає у відкусуванні їжі.
2.               Ікла	по 2 на кожній щелепі, служать для відриву їжі.
3.               Премоляри	по 4 на кожній щелепі в постійному прикусі, в молочному їх немає. Служать для роздавлювання, грубого перемолювання їжі.
4.               Моляри	по 6 зубів на кожній щелепі в постійному прикусі і по 4— в  молочному. Призначені для подрібнення і розтирання їжі.

Різці мають по одному кореню. Коронка схожа на лопатку, рівний різальний край якої утворює вістря зуба

Ікло. Зуб займає кутове положення в щелепі, тому їх ще називають кутовими зубами. Це великі зуби з одногорбковою коронкою, одним потужним довгим коренем.  Верхні ікла мають коронку, що нагадує наконечник списа. Вестибулярна поверхня коронки опукла, ромбоподібна, різальний край складається з двох половин, що утворюють зубець, кут якого майже прямий, але може бути тупим або гострим.  

Перший премоляр. Коронка призматичної форми, щічні і язичні поверхні якої опуклі. На жувальній поверхні два горбики — щічний і язиковий, з яких перший значно більше. Між горбиками в передньозадньому напрямку проходять борозни, які, не доходячи до країв, перериваються невеликими емалевими валиками. Коронка зуба на поперечному розпилі має форму витягнутого овала з найбільшим поперечним розміром у щічно-язиковому напрямку. Корінь сплющений, часто розділяється на щічний і язиковий (останній виражений краще) і містить відповідні кореневі канали.

   Другий премоляр. Другий верхній малий кутній зуб за формою мало відрізняється від першого, але він трохи менший.

Коронка призматичної форми. На жувальній поверхні є два горбики, з яких щічний розвинутий краще. Горбики розділені між собою поперечною борозною, що проходить по центру жувальної поверхні і відділена від граней коронки невеликими емалевими валиками. 

Перший моляр.  Перший верхній великий кутній зуб має масивну коронку, яка від шийки зуба розходиться у всіх напрямках. Коронка має форму прямокутника, на ромбовидній жувальній поверхні 4 горбики: два піднебінних і два більш розвитих щічних. Горбики розділені Н-подібною фісурою. горбок.

  Другий моляр. На жувательній поверхні 4 горбики, розділених Х-подібною фісурою. Щічні горбки розвинуті краще за піднебінні. Число горбиків і розташування фісур можуть бути у різних  варіантах.

 Третій моляр. За будовою третій моляр нагадує другий моляр і може мати різноманітні варіанти як за розміром, формою коронки і числом коренів. Число горбиків і розташування фісур на жувальній поверхні буває різним. Його коронка може досягати розмірів першого або другого великого кутнього зуба, а може бути зовсім невеликою, нагадуючи формою штифтовий зуб. Найчастіше вона має три горбки, рідше чотири, але трапляється й п'ять-шість горбків. Зуб має тенденцію до редукції, у зв’язку з чим його зачаток іноді відсутній. Розміри і форма коренів зуба також досить варіабельні, а їх кількість коливається від одного до чотирьох-п'яти.

23. Будова емалі. Хімічний склад. Фізичні властивості,функції. Обмін речовин в емалі. Шляхи надходження речовин до емалі. Проникливість емалі. Механізми проникності. Мінералізація емалі,вплив різних факторів,значення слини. Розчинність емалі. Вплив ендогенних та екзогенних факторів. Методи визначення. Їх клінічне значення.

Емаль – найбільш тверда, стійка до зношування мінералізована тканина, яка зовні покриває коронку зуба. Емаль розміщується поверх дентину і тісно з ним зв’язана, як структурно так і функціонально.

Висока твердість емалі (витримує тиск до 30 кг) зумовлюється високим ступенем мінералізації тканини. Емаль містить 96% мінеральних речовин, 1,2% органічних сполук та 2,3% води. Частина води знаходиться в зв’язаній формі, формуючи гідратну оболонку кристалів, а частина - у формі вільної води - заповнює мікропростори.

Основним структурним компонентом емалі є емалеві призми діаметром 4-6 мкм. Емалеві призми концентруються у пучки і утворюють S-подібні вигини. Загальна кількість призм в емалі коливається від 5 до 12 млн залежно від розміру зуба. Емалеві призми складаються із щільно упакованих кристалів, переважно, гідроксиапатиту  Ca₈H₂(PO₄)₆·5H₂O. Інші види апатитів представлені незначно:  кристали гідроксиапатиту в зрілій емалі приблизно в 10 разів більші кристалів в дентині, цементі та кістковій тканині.

В складі мінеральних речовин емалі кальцій складає 37%, а фосфор – 17%. Властивості емалі значною мірою залежать від співвідношення Са/Р, яке змінюється з віком та залежать від ряду факторів. В емалі зубів дорослих осіб співвідношення Са/Р складає 1,67. В емалі дітей це співвідношення є нижчим. Даний показник також зменшується при демінералізації емалі.

Органічні речовини емалі представлені білками, вуглеводами та ліпідами. Серед білків емалі важливе місце посідають колаген та фібрилярний кислоторозчинний кальційзв’язуючий білок – кальпротеїн. Білки емалі відіграють важливу роль в упорядкованому розташуванні кристалічної фази та ініціації мінералізації.

Обмін речовин емалі.

Емаль є аваскулярною тканиною, секреторним продуктом клітин – амелобластів.  Амелогенез включає 3 стадії:

1. Стадія секреції та первинної мінералізації емалі. Амелобласти виділяють органічну основу, яка відразу зазнає первинної мінералізації. Утворена таким чином емаль є порівняно м’якою тканиною і містить багато органічних сполук.

2. Стадія дозрівання (вторинної мінералізації) емалі. Протягом другої стадії проходить подальша мінералізація (звапнення) шляхом додаткового включення до складу емалі мінеральних солей, а також шляхом видалення більшої частини органічного матриксу.

3. Стадія остаточного дозрівання (третинної мінералізації) емалі. Ця стадія здійснюється після прорізування зубів, особливо інтенсивно протягом першого року. Основним джерелом іонів неорганічних речовин, які надходять в емаль, є ротова рідина – слина. Раніше вважали, що всі речовини в емаль поступають згідно наступної послідовності пульпа → дентин → емаль. На даний час є незаперечні докази того, що основним джерелом неорганічних сполук, які поступають в емаль, є слина,  а з дентину поступає лише їх незначна частина. У зв’язку з цим особливе значення для мінералізації емалі має мінеральний склад слини, тобто наявність у ній необхідної кількості іонів кальцію, фосфатів і фтору. Останні включаючись в кристали гідроксиапатиту, підвищують  їхню стійкість до дії кислоти.

Проникність емалі зубів забезпечується наявністю мікропросторів між кристалами гідроксиапатиту, які заповнені емалевою рідиною, що є транспортним середовищем для іонів та невеликих молекул. Емалева рідина за складом суттєво відрізняється від дентинової рідини.  Мікропори емалі мають малі розміри і не пропускають макромолекули, яких є багато в дентиновій рідині. З ротової рідини в емаль поступають як неорганічні, так і органічні сполуки. Швидкість їх поступання є різною, зокрема, легко проникають в емаль: глюкоза, лимонна кислота, нікотинамід та інші вітаміни. Одновалентні іони мають вищу проникність, ніж двовалентні.

Проникність емалі знижується з віком, при дії лужного середовища ротової рідини і паратгормону. Підвищують проникність емалі – гормон кальцитонін, кальцитріол, фермент гіалуронідаза, каротин, низькі значення pH (кисле середовище), ультразвук, електрофорез. Іони фтору після аплікації фториду натрію швидко проникають в емаль і різко знижують проникність емалі. Це явище необхідно врахувати в клініці при проведенні ремінералізації зубів.