Родина Протеєві - Proteidae - Протеи

Європейський протей - Proteus anguinus - Европейский протей

Вигляд у європейського протея дещо незвичний. Загальна довжина досягає 25—30 см завдовжки. Голова за формою нагадує щуку. Очей не помітно, оскільки вони абсолютно сховані під шкірою. Незважаючи на присутність легенів, одними ними дихати не може і, вийнятий з води, через кілька годин гине. Одна з цікавих особливостей полягає в тому, що європейський протей сприймає світло всією поверхнею шкіри. Його довге, вугреподібне тіло рожевого або м'ясо-червоного кольору, несе 3 пари яскраво-червоних перистих зябер і маленькі слабкі кінцівки з 3 пальцями на передніх і 2 на задніх ногах. Шкіра тонка, нагадує людську. Звідси ще одне прізвисько цього земноводного — «людська рибка». Хвіст помітно коротший за тулуб, стислий з боків. Полюбляє печерні водойми, особливо карстові. Усе життя проводить під землею, в річках, що виходять на поверхню землі, зустрічається надзвичайно рідко і тільки після дуже сильних злив, коли цих протеїв виносить з печерних річок бурхливими потоками. Більшу часу перебуває у повній темряві, в холодних струмках і озерах печер, при температурі близько 10 °C. Живиться у воді дрібними ракоподібними і хробаками. На сушу не вилазить, але періодично піднімається до поверхні за повітрям. Може багато місяців обходитися без їжі. Запліднення внутрішнє. У природі, при температурі нижче 15 °C самиця приносить 2 живих личинок довжиною 9—12 мм. Вони відрізняються від дорослих, крім розмірів, укороченим хвостом і очима, що просвічуються скрізь шкіру. Яєчники самиці продукують близько 80 яєць, але всі вони, крім двох, в нижньому відділі яйцепроводів розпливаються в загальну жовточну масу, яка йде на харчування двох личинок. що розвиваються. У неволі, при температурі близько 20 °C, самиці відкладали від 12 до 80 яєць, з яких через 90 днів з'являлися личинки довжиною до 2 см. Цих протеїв у великій кількості виловлювали в підземних озерах і річках для продажу в зоопарки та туристам. Чисельність їх різко впала, і тепер їх взято під охорону і ловити заборонено. У неволі ховається у темряву, їсть черв'яків, дрібних ракоподібних і шматочки м'яса. Мешкає у Словенії, Хорватії, Боснії та Герцоговині.

Американський протей - Necturus maculosus - Американский протей Загальна довжина представників цього роду коливається від 16 до 43 см. Голова велика, видовжений тулуб, довгий хвіст, маленькі лапи. Очі маленькі, дещо редуковані. Мають 3 пари зябер. У цих протеїв 4 пальці на передніх та задніх кінцівках. Забарвлення коричневого, бурого або сірого кольору, у деяких видів з різними плямами або цяточками. Полюбляють чисту, прозору, прісну воду. Ведуть водяний спосіб життя. Часто зустрічаються у печерах. Активні вночі. Живляться комахами, ракоподібними, молюсками, дрібною рибою, пуголовками. Це яйцекладні земноводні. Мешкають у США та південній Канаді. Родина Справжні саламандри - Salamandridae - Настоящие саламандры

Плямиста саламандра - Salamandra salamandra - Пятнистая, или огненная, саламандра

Найбільші хвостаті земноводні України, загальна довжина дорослих тварин досягає 150 — 250 мм. У земноводних цього виду масивні голова і тулуб, круглий у поперечному розтині хвіст. Очі великі, позаду них розміщені опукло-довгасті отруйні залози —паротиди. На передніх кінцівках по 4, на задніх по 5 пальців, плавальні перетинки не розвинуті. Тіло сегментовано 10-12 вдавлюваннями, так званими костальнийми (реберними) борознами, які переходять на передню частину хвоста. Піднебінні зубимають вигляд двох S — подібних рядів. Забарвлення тіла чорне (маскувальне та застережливе) з яскраво-жовтими плямами неправильної форми (деякі особини можуть їх не мати), малюнок мінливий. Статевий диморфізм виявляється у більш опуклій формі клоаки самців (виразніше виявляється у шлюбний період). Самиці дещо більші й відрізняються деякими пропорціями тіла. Личинки, окрім розмірів, відрізняються від дорослих тварин зовнішніми зябрами, наявністю на спинному боці й хвості шкіряної складки та темно-сірим забарвленням з невиразно розвиненими плямами (є також дрібні золотисті цяточки, що надають тілу золотистого відтінку). Отрута шкірних залоз плямистої саламандри діє на нервову систему і є доволі токсичною для ссавців, її середня смертельна доза становить 1.2 мг на 1 кг маси жертви. Не виключено, що захисна функція шкірних виділень також пов'язана з їхньою антигрибковою та антибактеріальною дією. Дані про мінливість забарвлення та візерунку плямистої саламандри в Україні обмежені, хоча виділення багатьох підвидів у Західній Європі пов'язано саме з цими ознаками. Мінливість зовнішньоморфологічних (розмірних) ознак українських саламандр вивчена лише частково. Так, відомо, що самці прикарпатської вибірки відрізнялися більш вузькою головою й паротидами, а також дещо коротшим хвостом порівняно з тваринами із Закарпаття. Не виключено, що ці відміни пов'язані з міжпопуляційною мінливістю.

Саламандра плямиста живе в лісах і пагорбистій місцевості більшої частини Східної, Південної та Центральної Європи, а також у північній частині Близького Сходу.

Західна межа ареалу захоплює територію Португалії, схід і північ Іспанії, а також Францію. Північна межа ареалу доходить до півночі Німеччини та південній частині Польщі. Східна межа досягає території українських Карпат, Румунії, Болгарії та Ірану. Є дані про невеликий популяції на сході Туреччини.

Також ареал включає в себе території Греції, Угорщини, Італії, Албанії, Андорри, Австрії, Швейцарії, Бельгії, Боснії і Герцеґовини, Хорватії, Чехії, Люксембургу, Македонії, Сербії, Чорногорії. Вид не зустрічається на Британських островах.

На території України вид зустрічається в Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій та Львівській^[1] областях, де живе убукових і смерекових лісах Карпат, піднімається до верхньої межі лісу, населяє криволісся і полонини, зустрічається на узліссях і зрубах. Надає перевагу біотопам з товстим шаром лісової підстилки та моху.

Сезон розмноження розтягнутий майже на весь період літньої активності, але найчастіше парування припадає на червень-липень. Паруванню передує складна та оригінальна шлюбна церемонія. Запліднення може відбуватися як в воді так і на суші. Самець відкладає на ґрунт сперматофор, після чого самиця захоплює йогоклоакою. Сперматозоїди у сперматеці самиці можуть зберігати здатність до запліднення протягом трьох років. Відомі випадки парування, коли самиці мали вже розвинених зародків у яйцеводах. Яйця розвиваються у тілі самки близько 5-10 місяців. Вагітність та народження личинок може відбуватися не тільки протягом двох сезонів (відхід вагітних самиць на зимівлю в листопаді і народження личинок по закінченні зимівлі — приблизно у квітні), але й протягом одного року. У всякому випадку, існують відмінності в циклах розмноження самиць, що населяють регіони, розташовані на різних висотах. Так, на високогір'ї Карпат самиці народжують один раз на два роки, на передгір'ях та низькогір'ї — щороку. Однією з цікавих особливостей біології є здатність розмножуватися в умовах печер. Так, в Угольському лісництві Карпатського заповідника у печерах з постійною температурою близько 9 °C саламандри активні цілорічно, а їхні личинки відзначені у штольнях заказника «Кузій» у постійних водоймах. Через 5-10 місяців після запліднення самиця протягом 7-10 днів народжує у воду сформованих личинок або відкладає яйця з розвинутими личинками. Існують відмінності у розмірах новонароджених личинок: на високогір'ї їхня довжина становить близько 45 мм, на низькогір'ї — близько 30 мм. Одна самка народжує від 2 до 70 личинок (найчастіше 25-30). Личинкам цього виду характерне явище канібалізму, який виявляється не тільки на стадії активного живлення, але й при їх перебуванні у яйцеводах (тут вони можуть живитися не лише незаплідненими яйцями, але й іншими личинками). Розвиток личинок у природі звичайно триває 3-3,5 місяців, хоча за лабораторних умов при температурі близько 20 °C ці строки скорочуються приблизно до одного місяця. У деяких випадках личинки не завершуютьметаморфоз перед зимівлею, але в цей період вони ведуть активний спосіб життя, про що свідчить вміст їхніх шлунків. Такий самий феномен відомий також для популяцій саламандр у Центральній Іспанії, де розвиток личинок розтягується на період до двох років. Личинок саламандри плямистої можна зустріти в невеликих чистих затінених струмках, де тримаються ділянок із слабкою течією. Хімічний аналіз води нерестових водойм показав, що вони характеризуються рН 6,1-9,4, твердістю(мекв./л) 0,4-2,4, лужністю (мекв.) 0,2-1,9. Метаморфоз триває до кінця серпня — початку вересня. Статевозрілими саламандри стають на 3-4-му році життя при загальній довжині тіла близько 120 мм (самці) та 140 мм (самиці) До складу живлення дорослих саламандр входять різні види безхребетних (гусінь метеликів, двокрильців, дощові черви, рідше — павуки, жуки тощо) та хребетних (личинки інших видів земноводних). Порівняння раціонів наземних саламандр, тритонів та безхвостих амфібій свідчить про те, що за складом живлення саламандри стоять ближче до безхвостих амфібій, ніж до тритонів. У живленні личинок чимало видів реофільних безхребетних: бокоплавці, личинки обиденок та двокрилих.