3. Визначення трансформації конфліктів

Пропоную наступне визначення:

Трансформація конфліктів є розумінням і відгуком на наростання та затухання соціального конфлікту як життєдайних можливостей для розробки конструктивних процесів змін, що знижують насильство, примножують справедливість в безпосередній взаємодії та суспільних структурах і реагують на реальні проблеми в людських стосунках.

Сенс і значення цього визначення буде легше зрозуміти, якщо проаналізувати слова, виділені в ньому курсивом. Уявімо собі трансформацію конфліктів у вигляді подорожнього, у якого є голова, серце, руки та ноги.

Голова

Голова відноситься до концептуального погляду на конфлікт — до того, що ми про нього думаємо і, отже, яким чином плануємо його розв’язати. В голові народжуються погляди, уявлення та установки, які ми пропонуємо з метою творчої трансформації конфлікту. У нашому визначенні використовуються ключові слова «розуміння» та «відгук».

Розуміння припускає вміння уявити собі та розпізнати потенційні можливості. Воно передбачає заздалегідь продуману позицію, готовність окреслити та розширювати горизонт, що вказує напрям і мету.

В основі трансформаційного підходу лежать два основоположних принципи:

• здатність зрозуміти конфлікт позитивно, як природне явище, в якому закладений потенціал конструктивного розвитку та змін, а також

• готовність відгукнутися таким чином, щоб максимально використати цей потенціал для позитивних перетворень.

Трансформаційний підхід визнає, що конфлікт являє собою звичайну та безперервну динаміку в людських відносинах. Більш того, конфлікт несе в собі потенціал для конструктивних змін. Звичайно, позитивні зміни та перетворення відбуваються не завжди. Ми добре знаємо, що багато конфліктів завершувалися стражданнями та руйнуваннями на довгі роки. Але ключем до трансформації конфлікту все ж є активне ставлення до нього як до потенційного каталізатору розвитку та змін.

Відгук припускає, що задум і концепція мають втілюватися в конкретних діях з урахуванням можливостей, тобто увага явно акцентується на безпосередній участі. З цього випливає цілком очевидний висновок, що в основі глибокого розуміння лежить вивчення та використання накопиченого практичного досвіду.

Обидва приниципи — розуміння та відгук — передбачають певну роботу «головою». Вони репрезентують те, як ми мислимо та визначаємо шляхи розв’язання конфліктів у нашому житті, взаєминах і на рівні спільнот.

Наростання та затухання: часто ми дивимося на конфлікт з точки зору наростання та затухання його інтенсивності, його ескалації та деескалації, його піків і долин. При цьому ми схильні зосереджувати увагу на якомусь одному піку або долині, на якомусь повторюваному конфліктному епізоді. Трансформаційний підхід натомість пропонує поглянути на весь гірський ланцюг.

Мабуть, в якості менш статичної метафори, що ілюструє динаміку конфлікту, може послужити море з його припливами та відливами. Не загострюючи уваги на одній хвилі, що наростає та вдаряється об берег, трансформація конфліктів на перше місце ставить розуміння загальної картини припливів і відливів, часових і сезонних впливів в нашому морі взаємин.

Море в якості метафори передбачає наявність ритму та закономірностей в наших взаєминах. Морська гладінь буває спокійною, передбачуваною та навіть заспокійливою. Але періодично різні природні, сезонні та кліматичні чинники поєднуються і викликають сильні хвилювання на його поверхні.

Трансформаційний підхід прагне розібратися в конкретних епізодах конфлікту не окремо, а як у складових загальної картини. Перетворення необхідно осмислювати як на рівні вирішення невідкладних нагальних проблем, так і більш глибоких тенденцій та протиріч. Адже море перебуває у постійному хвилюванні та русі. І в той же час воно має форму та можливо грандіозне призначення.

Серце

В серці зосереджено життя в людському тілі. У серці генерується пульс, який підтримує життя людини. Умовно кажучи, це є центр наших емоцій, інтуіції та духовного життя. Це місце, яке для нас є точкою відправлення та точкою повернення, місце, куди ми повертаємося, щоб зорієнтуватися, отримати підтримку та намітити подальший курс. У трансформації конфліктів такий центр формують дві ідеї.

Людські стосунки: біологи та фізики стверджують, що життя як таке проявляється не стільки в фізичній сутності явищ і процесів, скільки в менш помітних зв’язках і відносинах між ними. Аналогічно взаємини займають центральне місце і в трансформації конфліктів. Подібно до серця в нашому тілі, стосунки та взаємини є тим центром, де зароджуються конфлікти і куди вони обратно повертаються.

У наших взаємовідносинах є цілком очевидні сторони, але й присутні менш помітні аспекти. Для того, щоб скористатися позитивним потенціалом, закладеним у конфлікті, необхідно пильну увагу приділити саме менш помітним сторонам взаємовідносин, а не зосереджуватися виключно на предметі та сутності протиборства, які часто набагато помітніші. Проблеми, через які люди вступають у протиборство, звичайно ж, важливі та вимагають творчих підходів до їх вирішення. Однак наші взаємовідносини являють собою мережу зв’язків, які утворюють більш широкий контекст людської еко-системи, що породжує та відтворює цілком конкретні протиріччя та проблеми.

Повернемося на хвилинку до нашої морської метафори. Якщо одна хвиля являє собою пік проблем і протиріч, які ми чітко бачимо в ескалації конфлікту, то наші взаємовідносини — це припливи та відливи на морі. Взаємовідносини — очевидні та ледь помітні, безпосередні та довгострокові — лежать в серці трансформаційних процесів.

Життєдайні можливості: стосовно до конфліктної ситуації сполучення «життєдайні можливості» нагадує нам одразу про кілька речей. З одного боку, воно дозволяє припустити, що саме життя приносить нам конфлікти як природний атрибут людського досвіду. З іншого боку, воно виходить з того, що і конфлікт творить життя подібно до пульсуючого серця, яке ритмічно викидає кров і перетворює її в рівномірний безперервний кровотік, завдяки якому ми живемо та рухаємося.

Конфлікти породжує саме життя. Я вже підкреслював вище, що замість того, щоб дивитися на конфлікт як на загрозу, ми можемо розглядати його як можливість для розвитку та поглиблення розуміння самих себе, інших людей, а також наших спільних соціальних структур та інститутів. Конфлікти у відносинах на всіх рівнях — це можливість, яку життя дарує нам для того, щоб зупинитися, озирнутися і побачити. Вірний шлях до справжнього пізнання природи та сутності людини — це визнання дару конфлікту в нашому житті. Без цього життя стане монотонною рівниною однаковості, а наші взаємини набудуть гнітюче поверхневого характеру.

Крім того, конфлікти самі можуть породжувати життя, адже під час конфліктів ми приймаємо рішення, винаходимо та міняємося. Конфлікт можна розуміти як двигун змін, який не дає вкоренитися фальші в наших взаєминах, а соціальним структурам застоятися, змушуючи їх динамічно реагувати на потреби людей та їхні сподівання.

Руки

Руками ми називаємо верхні кінцівки, за допомогою яких людина може творити, торкатися і мацати. Під руками все отримує форму — тому, коли говорять «докласти рук», то мають на увазі попрацювати над чим-небудь, взяти участь в чому-небудь. У нашому визначенні з руками асоціюються хіба конструктивні процеси змін.

Конструктивні: цей прикметник означає: (1) придатний для конструкцій; такий, що може лягти в основу конструкцій; а також (2) плідний.

Трансформація конфліктів містить у собі обидві ці ідеї. Вона ставить перед собою завдання зрозуміти, чому соціальний конфлікт часто проявляється в жорстоких і руйнівних формах. Трансформація конфліктів прагне до розгортання процесів змін, безпосередньо орієнтованих на отримання позитивних результатів з різного роду складнощів і негативних обставин. Вона дає можливість краще зрозуміти тенденції у взаєминах і структурах, що визначають конфлікт, і в той же час допомагає знайти творчі рішення, що покликані поліпшити ці взаємини. Вона наполягає на тому, що це можливо, і можливість цю дає конфлікт.

Процеси змін: центральне місце в нашому підході належить процесам перетворень як трансформативній складовій та основі переходу конфлікту з деструктивної фази в конструктивну. Цей перехід можливий тільки за умови розвиненої здатності бачити, розуміти та відгукуватися на поточні проблеми в контексті взаємин і безперервно підтримувати процеси змін. Що являють собою процеси, породжені самим конфліктом? Як можна змінити ці процеси або ініціювати нові, щоб перевести конфлікт у конструктивне русло? Орієнтація на процес — ось ключ до трансформації будь-якого конфлікту.

Трансформація конфліктів акцентує увагу на динамічних аспектах соціальних конфліктів. Як бачимо, в центрі цього підходу перетинаються контекст взаємин, уявлення про конфлікт як про можливість і сприяння творчим процесам змін. Трансформаційний підхід уважно ставиться до конфліктних епізодів, але обумовлений не тільки ними. Конфлікт розглядається в рамках природного перебігу та переплетіння наших взаємин. У наступних розділах ми докладніше зупинимося на тому, як лінзи трансформації конфліктів допомагають нам побачити у створенні творчих «майданчиків» механізм для вирішення конкретних проблем і в той же час вказують на необхідність зміни соціальних структур і тенденцій.

Ноги

Ногами ми торкаємося землі, коли вирушаємо в дорогу. Як і руки, ноги відповідають за дії, втілюючи думку та биття серця в конкретні заходи, надаючи їм динаміку та спрямованість. Трансформація конфліктів так і залишиться утопічною ідеєю, якщо не буде практично реагувати на реальні життєві проблеми, потреби та виклики.

Трансформаційний підхід як відправна точка планування відповідних дій пов’язаний з двома парадоксами, що сформульовані в наступних питаннях: як вирішити конфлікт таким чином, щоб знизити насильство та примножити справедливість у відносинах людей? Як розвинути потенціал конструктивної, безпосередньої взаємодії між людьми і в той же час не залишити в стороні питання системних і структурних змін?

Зниження насильства та примноження справедливості: трансформація конфліктів вважає, що мир закладений в якості наших взаємин і залежить насамперед від них. Виділяються два аспекти цих відносин: безпосереднє спілкування між людьми і те, як ми вибудовуємо наші громадські, політичні, економічні та культурні відносини. У цьому сенсі мир являє собою те, що нові науки [1] називають «процесною структурою»— явищем водночас динамічним, адаптивним і таким, що змінюється, але при цьому зберігає функціональну форму, мету та спрямованість, що його структурує. Не задовольняючись оцінкою миру як статичного «кінцевого стану», трансформація конфліктів розглядає мир як якість взаємовідносин, що постійно еволюціонує та розвивається. Тому боротьба за мир характеризується цілеспрямованим впливом на наростання та затухання конфлікту за допомогою ненасильницьких методів, які не тільки усувають протиріччя, але й поглиблюють взаєморозуміння, рівність і взаємоповагу в наших відносинах.

Зниження рівня насильства означає вирішення поточних проблем і предмета конфліктного епізоду, а також причин і тенденцій, що лежать в їх основі. Для цього необхідно сприяти відновленню справедливості. У той же час необхідно в рівній мірі ініціювати зміни по суті. Люди повинні отримати право участі в прийнятті рішень, що впливають на їх життя. Крім того, необхідно усунути причини, що породжують несправедливість як на рівні наших взаємовідносин, так і на структурному рівні.

Безпосередня взаємодія та суспільні структури: як зазначалося вище, завдання полягає в тому, щоб розширити можливості розуміння необхідності процесів змін і залучення до них громадськості на всіх рівнях відносин — від міжособистісного та міжгрупового до рівня соціальної структури. Одна сукупність можливостей пов’язана з безпосередньою взаємодією між людьми. Інша підкреслює необхідність усвідомлення та здійснення змін у самому способі соціальної організації — від наших сімей до складних управлінських структур на всіх рівнях: від місцевого до глобального.

Трансформація конфліктів прередбачає, що істотним засобом сприяння конструктивним змінам на всіх цих рівнях є діалог. Діалог дуже важливий для встановлення миру і справедливості як на міжособистісному, так і на структурному рівні. Звичайно, це не єдиний, але тим не менш дуже важливий механізм.

Звичайно ми розглядаємо діалог як безпосередню взаємодію між людьми або групами. Трансформація конфліктів поділяє цю точку зору. Багато механізмів, що вимагають кваліфікованого підходу та покликані знизити рівень насильства, від самого початку побудовані на комунікативних здібностях, таких як обмін ідеями, досягнення спільного розуміння проблем і пошук спільних шляхів їх вирішення.

Однак трансформативний підхід розглядає діалог в якості необхідної умови як для створення, так і впливу на суспільно-політичні сфери, в яких формуються наші інститути, структури та моделі взаємовідносин. Маємо формувати процеси та механізми, що дають можливість людям брати участь у створенні структур, які впорядковують їх співжиття в широкому сенсі цього слова. Діалог потрібен для забезпечення громадського доступу, участі та конструктивної взаємодії в процесах, які формалізують наші відносини та допомагають нашим організаціям і структурам функціонувати та приймати рішення.

У своїй основі трансформація конфліктів спрямована на формування оперативного та легко адаптуємого відгуку на конфлікт за допомогою процесів змін, які знижують насильство та примножують справедливість.