- •1. Трансформація конфліктів?
- •2. Лінзи трансформації конфліктів
- •3. Визначення трансформації конфліктів
- •4. Конфлікт і зміни
- •5. Точки дотику розв’язання та трансформації конфліктів
- •6. Мапування конфліктів
- •Малюнок 1. Загальна картина трансформації конфліктів
- •7. Процесні структури як майданчики для змін
- •Малюнок 2. Зміни у вигляді кола
- •Малюнок 3. Проста процесна структура
- •Малюнок 4. Майданчик для трансформації
- •8. Розвиток нашого потенціалу
- •II: Розвивати вміння об’єднувати
- •III: Розвивати вміння представляти
- •IV: Розвивати вміння сприймати складності як поміч, а не перешкоду
- •V: Розвивати вміння чути та залучати
- •9. Практичне застосування концепції
- •1. На що допомагають звернути увагу наші лінзи?
- •2. Які питання допомагають поставити наші лінзи?
- •3. Що може підказати майданчик для трансформації?
- •10. Висновки
V: Розвивати вміння чути та залучати
голоси самосвідомості
У попередніх розділах я неодноразово говорив про необхідність пошуку закономірностей в контексті, в тих умовах, які визначають ситуацію, що склалася, так би мовити, в епіцентрі конфлікту. Отже на що ж конкретно потрібно звертати увагу і до чого прислухатися? Я не раз помічав, що найважливішим серед загального шуму й гамору конфліктного оточення є вміння почути та залучити невизнані, а часом забуті голоси самосвідомості, або ідентичності. За моїми спостереженнями, в основі більшості конфліктів лежать саме проблеми ідентичності. Таким чином, уміння розуміти та ставитися з повагою до ролі ідентичності має важливе значення для розуміння процесів в епіцентрі конфлікту.
Питання ідентичності мають основоположне значення для підтримки нормального самовідчуття та самозбереження етнічних, соціальних, культурних та інших груп. Тому вони набувають особливого значення під час конфліктів. Самосвідомість, ідентичність формує та вирішує те, які проблеми займуть центральне місце в конфліктах; найчастіше це відображається у вигляді глибоко пережитих вимог і формулювань бажаних результатів розвитку подій. На найглибшому рівні ідентичність вбирається у форму оповідань про те, що люди думають про себе: хто вони, що вони, чого бояться. Таким чином, ідентичність є невід’ємною частиною сприйняття людиною або групою людей своїх відносин з іншими і того, як ці відносини позначаються на сприйнятті себе як особистості та групи. Проблеми ідентичності відіграють першорядну роль у більшості конфліктів, але дуже рідко прямо озвучуються та вирішуються.
Самосвідомість, самість, самобутність, або ідентичність, не є вихідною незмінною даністю, статичною властивістю. Самосвідомість скоріш за все є динамічною: вона щоразу заново формулюється та постійно переглядається, особливо під час конфліктів. Вона завжди є відносною. Якби в нашому світі не було ніякого іншого кольору, крім синього, то синій колір вважався б безбарвним. Для того, щоб розрізняти синій колір, нам потрібна матриця кольорів, тоді «синій» щодо інших кольорів буде мати «самість» і сенс.
В цьому і полягає завдання трансформаційного процесу — сформувати процеси та механізми, що дають можливість людям знайти та озвучити позитивне почуття самобутності у взаємозв’язку з іншими, а не на противагу їм. У самий розпал конфлікту, коли людей мучать страхи та невизначеність, завдання полягає в тому, щоб знизити рівень стрес-реактивності та звинувачень і в той же час розширити їх можливості самовираження та розуміння себе і свого місця.
Якими вправами можна розвинути цей навик?
По-перше, необхідно розвивати вміння бачити та чути «ідентичність», коли вона проявляється. Звертайте увагу на мову, метафори та висловлювання, які сигналізують про те, що з самосвідомістю щось негаразд. Часом вони досить туманні: «Ще п’ять років тому жоден вчитель у школі не посмів би запропонувати такий предмет. Куди ми котимося?» Інколи в них можна почути нотки обізнаності, як то кажуть, зсередини: «До старожилів-парафіян у нашій церкві більше не прислухаються.» Але бувають вони і чітко сформульованими та вочевидь закличними: «Через дії цього начальника поліції саме виживання хмонгів поставлено під загрозу.» У будь-якому випадку завжди слід звертати увагу на те, що стоїть за висловлюваннями людей, що їх турбує. Це заклик звернути увагу на самовідчуття людей, їх ідентичність, на те, як вони відчувають і визначають свої взаємини. Це заклик серйозно поставитися не лише до змісту висловлювання, але й до його суті. Ви нічого не зробите в епіцентрі, якщо не почуєте цей голос. Тому перший крок: будьте уважні до голосу самосвідомості людей.
По-друге, не відстороняйтеся від цього заклику ідентичності. Будь-який конфлікт щоразу вимагає від нас уточнення власного розуміння ідентичності і відносин між людьми. Але це жодним чином не скасовує розробки заходів, необхідних для вирішення конкретних проблем, які проявилися в ході конфлікту, та усунення його предмета. Необхідно виконання обох умов. Вирішення нагальних проблем може принести тимчасове полегшення, але навряд чи торкнеться безпосередньо тих проблем, які пов’язані з глибинною ідентичністю, та виправить взаємини, що склалися.
Процеси, покликані виявити та розглянути ці проблеми, мають на меті радше створення механізмів обміну думками та діалогу, а не негайне їх вирішення шляхом переговорів. Крім того, при такому обопільному розгляді проблем, що стосуються ідентичності, важливо не налаштовуватися відразу на те, що саме зараз почнеться обмін думками між носіями різних ідентичностей. Найчастіше найважливішою складовою цього процесу стає створення умов для внутрішньогрупової роботи, коли люди можуть спокійно та уважно проаналізувати ситуацію, що склалася, свої зобов’язання, надії та побоювання.
Квапливе створення майданчиків для обміну думками між носіями різних ідентичностей без серйозної підготовки та достатньої підтримки може бути неефективним і навіть деструктивним. При розгляді проблем, пов’язаних з ідентичністю, я можу порекомендувати три основних принципи, які мають визначати цей процес: щирість, итеративне навчення та оптимальні форми обміну думками.
Щирості не можна домогтися насильно. Проте можна допомогти людям напрацювати процеси та механізми, які забезпечать їм безпечне та щире обговорення своїх страхів і надій, образ і зобов’язань. Цикли та епізоди конфлікту, що загострюється, розпалюють обстановку, підсилюють відчуття незахищеності, ставлячи під загрозу ідентичність. У свою чергу, загроза ідентичності небезпечна через тенденцією до посилення психологічного самозахисту, замикання в собі. Не заперечуючи щирість і чесність як такі, така тенденція може привести до зниження саморефлексивної чесності за рахунок надмірної уваги до негативних сторін в інших: я виразно й чесно бачу, що з вами щось не так, але я не бачу виразно й чесно своїх власних зобов’язань. Справжні щирість і чесність нерозривно пов’язані з безпекою та довірою. Тож постійно приділяйте увагу тому, наскільки створені механізми забезпечують щире та чесне обговорення проблем, що зачіпають ідентичність людей.
Під ітеративним навченням в психології розуміють циклічне, багаторазове повторення дій, проб і спроб для досягнення фіксованої мети. І це особливо актуально для питань і проблем самосвідомості.
Відповіді на питання «хто я» і «хто ми» є підґрунтям для розуміння життя та суспільства. Але глибоко розмірковувати про особистісну та колективну самоідентифікацію завжди непросто, адже ідентичність завжди відносна, завжди перебуває в процесі становлення та розвитку. Розуміння та уточнення ідентичності вимагає все нової й нової соціальної взаємодії та внутрішньої роботи. Становлення та розвиток, узгодження та уточнення ідентичності вимагають взаємодії з іншими, а також саморефлексії. Все це являє собою процес навчення. І темпи цього навчення у різних людей можуть дуже відрізнятися. Це важливо, тому що формування ідентичності — аж ніяк не одноразовий процес прийняття рішень. Повторюю, це багаторазово повторюваний процес навчення, що вимагає відносин з іншими.
Не ігноруйте і не намагайтеся розвіяти побоювання людей.
Намагайтеся зрозуміти, куди сягає їх коріння.
Ті, хто займаються трансформаційними процесами або сприяють їм, повинні поміркувати над тим, як створити різноманітні майданчики, на яких би обговорювалися та вирішувалися питання та проблеми, що цікавлять людей та зачіпають їх ідентичність. Надто вже часто ми розуміємо це як одноразовий захід, який має вирішити проблеми ідентичності та на цьому завершитися. Між тим краще розглядати такий процес як майданчик, що дозволяє постійно краще пізнавати себе та інших, і в той же час домагатися прийняття рішень з конкретних питань, що символізує все більш і більш глибоке обговорення проблем, які оточують ідентичність. Ось чому з точки зору трансформації конфліктів, наприклад, суперечка навколо парадів у Белфасті або Портадауні, які влаштовують прихильники збереження Північної Ірландії у складі Сполученого Королівства, можна розглядати одночасно як епізод, що вимагає конкретних рішень, і як багато разів повторюваний дискусійний майданчик, на якому проявляється та формується самосвідомість людей із загальним досвідом проживання та соціалізації. Звичайно, можна скористатися епізодичною проблемою як зручною можливістю, щоб розглянути та дослідити питання ідентичності, але не можна використовувати обмежений час і можливості процесу прийняття рішень з окремого питання в якості адекватного механізму, що дозволяє обговорити всі проблеми, пов’язані з ідентичністю.
У пошуках оптимальних форм взаємодії або обміну думками ми легко можемо впасти в крайність розуміння діалогу в суто технічному сенсі, вважаючи, що він може вестися тільки безпосередньо, в особистому спілкуванні. Проте оптимальний обмін думками допускає безліч способів, які допомагають краще засвоїти та поглибити своє розуміння питань, що стосуються ідентичності та взаємовідносин. Тому немає потреби ставати жертвою надмірної переобтяженості правилами, згідно з якими діалог у вигляді дискусії — це єдиний шлях до розуміння. При виявленні глибинної ідентичності буває і навпаки. Оптимальні форми обміну думками можуть включати діалог через музику, мистецтво, народні звичаї, спорт, веселощі, сміх і навіть добровільні колективні заходи з прибирання вулиць і парків. Все це може створювати ширші можливості для ознайомлення, засвоєння та розуміння, ніж просто дискусії. Ключем до розвитку цієї, п’ятої за рахунком, навички стане добре розвинена здатність розпізнавати можливості та планувати відповідні дії творчо і по-новаторськи.
Нарешті необхідно уважно ставитися до уявлень людей про те, як їх ідентичність пов’язана з владою, системами та структурами, які організовують і регулюють їх відносини. Особливо це важливо по відношенню до тих груп, які вважають, що їх ідентичність була історично розмита, маргіналізована та опинилася під серйозною загрозою. У цих випадках процеси перетворень мають враховувати те, яким чином структурні взаємозв’язки символізують та відображають ці уявлення. Ось ключ: ніколи не ігноруйте і не намагайтеся просто розвіяти побоювання та уявлення людей. Навпаки, спробуйте зрозуміти, куди сягає їх коріння, де воно бере початок. Ніколи не вдавайтеся до переробки структурних механізмів в якості тактики, щоб буцімто не посилювати сформовані уявлення. Маючи справу з проблемами, які стосуються ідентичності, допоможіть людям чесно висловлюватися про системні зміни, що забезпечать їм повагу та доступ до соціальних інститутів.
Для багатьох з нас описані вище навички не є природними. Вони набуваються старанністю та тренуванням, але коли набуті, вони значно підвищують наш потенціал аналізувати конфлікти та реагувати на них в трансформативному ключі.
