Розвиток особистості

Розвиток людини- це процес становлення і формування її особистості під впивом зовнішніх і внутрішніх ,керованих і не керованих факторів,серед яких відносно навчання відіграє свою роль .

Напрямки:

• Анатомологічний розвиток

• Психічний розвиток

• Соціальний розвиток

Особистість — людина, соціальний індивід, що поєднує в собі ри-

си загальнолюдського, суспільно значущого та індивідуально-непо-

вторного.

Формування особистості — становлення людини як соціальної іс-

тоти внаслідок впливу середовища і виховання на внутрішні сили

розвитку.

Спадковість – це відновлення у нащадків фізіологічної подібності.

Одиниця спадковості – ген

Соціальне і біологічне середовище:

• макросередовище

• мікросередовище

• мезосередовище

Діяльність :

• Ігрова(6 років)

• Навчальна (7 років)

• Спортивна

• Творча

• Естетична

• Активна діяльність

Вікова періодизація-це поділ цілісного жєтєвого циклу людини на вікові періоди , що вимірюються роками

Кожній віковій групі характерні:аналогічні,психічні,соціальні властивості.

Вікові етапи :

• Молодший шкільний вік (7-12)

• Середній шкільний вік (12-15)

• Юнацький шкільний вік (15-18)

Зарубіжні течії

• біологітизація

• соціологізаторська

• теченгонтирвенція

• біхебіоризм(реакції)

• крайдизм

Мета та ідеал виховання.

Мета виховання — сукупність властивостей особистості, до вихо­вання яких прагне суспільство.

Мета виховання має об'єктивний характер і виражає ідеал людини в узагальненій формі. Вона об'єктивно відо­бражає вимоги конкретного суспільства, що визначають­ся рівнем розвитку продуктивних сил і виробничих відно­син.

Загальною метою виховання є всебічний і гармонійний розвиток дитини. В епоху Відродження ідея всебічного розвитку особисто­сті знайшла відображення в педагогічних поглядах педагогів-гуманістів Ф. Рабле і М. Монтеня. Рабле пропагував гуманістичне виховання людини, в якому б гармонійно поєднувалися фізичний і духовний розвиток. М. Монтень передусім позитивно оцінював в антично­му вихованні його різнобічність. Серед складників всебічного розвитку особистості він виділяв розумовий роз­виток, моральне і фізичне виховання.

Головна мета національного виховання на сучасному етапі — передання молодому поколінню соціального дос­віду, багатства духовної культури народу, його націо­нальної ментальності, своєрідності світогляду й на основі цього формування особистісних рис громадянина України (національної самосвідомості, розвиненої духовності, мо­ральної, художньо-естетичної, правової, трудової, фі­зичної, екологічної культури), розвиток індивідуальних здібностей і талантів.

Ідеал — уявлення про взірець людської поведінки і стосунки між людьми, що виходять із розуміння мети життя. Його формування залежить від виховання, умов жит­тя і діяльності людини, від особливостей власного досві­ду.

Отже, на думку Г. Ващенка, ідеал національного виховання ґрунтується на двох голов­них цілях: служіння Богові та своїй нації.

Зарубіжна педагогіка про мету виховання

Більшість напрямів сучасної зарубіжної педагогіки мету виховання вбачає в адаптації людини до умов постіндустріального суспільства з урахуванням жорсткої конкуренції на макро- та мікрорівнях. Водночас беруться до уваги глобальні проблеми, що загрожують людству нині й не зникнуть. Загалом мета виховання в зарубіжній педагогіці зводиться до виховання законослухняної людини, яка поважає закони і норми моралі демократичного суспільства, знає свої права та обов'язки і відповідально ставиться до їх виконання. у майбутньому.