4. Технологія виробництва парфумів

Всі знають про існування духів, але не всі, звідки вони походять. Вперше духи з'явилися в Єгипті. Саме єгиптяни швидше за всіх зрозуміли, що виходив тонкий запах від смоли при горінні і від дерев. Але їм було потрібно багато сторіч, щоб навчитися перетворювати плоди, рослин і квітів в абсолютні олії, резиноїди або єфірні.

Існує шість основних технологій виробництва парфумів;

• анфлераж при наріванні;

• анфлераж без нагрівання;

• перегонка водяною парою;

• екстракція летючими розчинниками;

• віджим;

• технологія квітки

Перша технологія анфлераж при нагріванні. Зазначивши схожість властивостей запашних речовин з жирами, вирішили занурювати квіти у тваринні жири або рослинні масла, підігріті на водяній бані або на сонці. Після поглинання ними олії, що містяться в квітах, жири фільтрували через тканину.

Анфлераж без нагрівання перевага цієї технології полягає в тому що, вона дозволяє обробляти крихкі квіти, такі як жасмин, або тубероза.

В даному випадку пелюстки не опускають в теплий розчин, а розкладаються на тонкому шарі жиру. Квіти, залишаються там різний термін (жасмин 24-години, тубероза 72-години). Потім іх замінюють новою партією свіжих квітів до тих пір, поки жирова речовина максимально просочиться ефірним маслом.

Перегонка водяною парою абсолютно відмінний від анфлеражу, цей спосіб ґрунтується на випаровуванні і потім конденсації парів рідин. Він враховує здатність водяної пари захоплювати єфірні масла.

Для цього використовується спеціальний апарат перегінний куб колись схожий на апарат виноробів, сучасна перегінна установка, що застосовується в парфумерії, складається з трьох основних частин: перегінний куб, апарат, і приймач.

Рослина сировина складається в ємності на вставлені диски. Пара подається в нижню частину перегінного куба під сировину, і несучись разом з ефірним маслом, що надходить у холодильник.

Охолоджена в холодильнику суміш парів води і ефірного масла конденсується. Суміш парів досягає приймача для збору масла, який називається Флорентіна.

Там речовини, що мають різну щільність поділяються на: вода як більш важка, опускається на дно посудини, тоді як ефірні олії не розчиняються у воді, піднімаються на поверхню де іх збирають.

Екстракція летючими розчинниками, розвиток хімії вуглеводнів призвели до використання високопродуктивних розчинників, в основному гексану і бензолу.

Екстракція здійснюється в апаратах з нержавіючої сталі з дисками встановленими один над одним. Таким чином квіти не мнуться і не утрамбовуються, а розчинник може вільно циркулювати.

Як тільки розчинник насичується олією, він надходить у відстійник для усунення води. Потім екстракт направляється в апарат для отримання концентрату у вакуумі.

Після відгонки апарату залишається в’язкий продукт, що складається із запашних речовин, восків і пігментів. Ця суміш називається резиновидом вона виходить в результаті обробки сухих рослин (коріння, насіння, мохів, бальзамів, смол) і конкретом, коли є результатом більш спецфічної обробки кольорів.

Резиноїди зазвичай вже є готовим продуктом для парфумерів на відміну від конкрету, який піддається додатковій обробці.

Конкрети обробляють спиртом в апаратах з мішалками для розчинення масел і видалення воску. Суміш конкрет-спирт доводиться до температури від 12 С до -15 С, потім фільтрується щоб остаточно позбутися слідів воску.

У завершенні спиртовий розчин випаровується при зниженому тиску. Після видалення спирту виходить абсолютне масло, яке професіонали назвали абсолют. Віджим цей спосіб застосовується для сировини, яку парфумери відносять до цитрусових. Ефірні олії цих плодів містяться в невеликих вмістищах в їх шкірці.

Кожен помічав, що якщо скласти шматочок шкірки, з неї виділяється декілька крапель - це суміш води і ароматного масла. У парфумерії використовується той же принцип.

І остання шоста технологія квітки. Дотримуючись традиції виготовлення, виробники парфумерії і в наш час, в основному, використовують ефірні олії, отримані з квітів, фруктів та дерев.

Природно, ці масла дуже дорогі або ж з працею добуваються. Найсучаснішу і ексклюзивну на нинішній час технологію отримання незвичайних парфумерних ароматів, так звану технологію живої квітки, розробили фахівці Міжнародного товариства ароматів і запахів (International Flavors and Fragrance Inc. - IFF).

Завдяки цій технології, вченим вдалося вивчати та ідентифікувати молекулярний склад різних ароматів у живих квітах. Наступним кроком було повторення знайденого аромату, молекула за молекулою. Сенс технології можна сформулювати наступним чином: якщо відомо, які молекули, в якій пропорції становлять аромат, можна точно відтворити аромат квітки або фруктів.

Виходить абсолютно точна копія оригінального запаху. Ця технологія краще і по іншим аспектам. З деяких матеріалів неможливо звичайним шляхом отримати ароматичні масла. За допомогою даної технології представляється можливість вражаючих нововведень - наприклад, отримання ароматів, притаманні особливим видам каменів і металів. Даний метод удосконалено вже настільки, що ми можемо отримати аромат, який одна квітка виділяє в певний момент або проміжок дня. Можна скопіювати аромати, які властиві одній квітці протягом всіх фаз його цвітіння.

Розглянувши усі технології виготовлення парфуму можемо зробити висновок що технології виготовлення парфумерії дуже різні та цікаві деякі з них використовуються і нині.

 

Розділ 2. Практичні підходи до підвищення ефективності виробництва ПАРФУМЕРНОЇ ПРОДУКЦІЇ