- •1. Поняття та місце сімейного права в правовій системі України.
- •2. Предмет та метод сімейного права.
- •3. Принципи сімейного права.
- •4. Сімейне законодавство. Сімейний кодекс - основний акт сімейного законодавства. Характеристика інших актів сімейного законодавства.
- •5. Поняття сім'ї у праві. Спорідненість та свояцтво, їх юридичне значення.
- •6. Поняття, види та зміст сімейних правовідносин. Підстави виникнення, зміни та припинення сімейних правовідносин.
- •7. Здійснення сімейних прав і виконання обов'язків.
- •8. Поняття шлюбу. Умови реєстрації шлюбу та перешкоди до його укладення.
- •9. Державна реєстрація шлюбу та її правове значення.
- •10. Недійсність шлюбу. Підстави недійсності шлюбу.
- •11. Правові наслідки недійсності шлюбу.
- •12. Визнання шлюбу неукладеним.
- •13. Поняття та зміст особистих немайнових правовідносин подружжя, їх особливості.
- •15. Майнові правовідносини подружжя, їх види.
- •16. Право приватної власності кожного з подружжя на майно.
- •17. Право спільної сумісної власності подружжя, підстави його виникнення та порядок здійснення. Право подружжя на укладення договорів між собою.
- •18. Право на майно жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі.
- •19. Права та обов’язки подружжя по утриманню.
- •20. Право кожного з подружжя на утримання у разі проживання з ним дитини і підстави припинення такого утримання.
- •21. Право на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або у будь-якому іншому шлюбі.
- •22. Шлюбний договір.
- •23. Підстави припинення шлюбу.
- •24. Способи і порядок розірвання шлюбу.
- •25. Визнання розірвання шлюбу фіктивним.
- •26. Право на поновлення шлюбу після його розірвання.
- •27. Встановлення режиму окремого проживання подружжя і його правові наслідки.
- •28. Визначення походження дитини.
- •29. Встановлення факту батьківства (материнства) за рішенням суду. Оспорювання батьківства та материнства.
- •30. Особисті немайнові права й обов'язки батьків і дітей. Види особистих немайнових прав.
- •31. Рівність прав та обов’язків батьків щодо дитини. Рівність прав та обов’язків дітей щодо батьків. Права та обов'язки неповнолітніх батьків.
- •32. Права батьків по захисту прав дитини.
- •33. Здійснення батьківських прав і виконання батьківських обов'язків.
- •34. Вирішення батьками питань щодо виховання дитини.
- •35. Відповідальність батьків за неналежне здійснення батьківських прав і обов'язків.
- •36. Позбавлення та поновлення батьківських прав.
- •37. Відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав.
- •38. Майнові права та обов'язки батьків і дітей.
- •39. Права батьків і дітей на майно. Роздільність майна батьків і дітей.
- •40. Управління майном дитини. Право власності на аліменти, одержані на дитину.
- •41. Обов'язки батьків утримувати дитину. Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину. Визначення та зміна розміру аліментів.
- •42. Стягнення аліментів за минулий час і заборгованості за аліментами. Відповідальність за прострочення сплати аліментів.
- •43. Договір між батьками про сплату аліментів на дитину.
- •44. Обов’язок батьків утримувати повнолітніх дітей.
- •45. Обов'язок дітей утримувати батьків та його виконання.
- •46. Державна охорона дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Форми влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.
- •47. Поняття та сутність усиновлення.
- •48. Умови, порядок і правові наслідки усиновлення.
- •49. Визнання усиновлення недійсним. Скасування усиновлення.
- •51. Особливості усиновлення за участю іноземців та осіб без громадянства.
- •52. Поняття та значення опіки. Встановлення опіки над дітьми та піклування про них.
- •53. Права дитини, над якою встановлено опіку або піклування.
- •54. Права і обов'язки опікунів та піклувальників.
- •55. Припинення опіки та піклування над дитиною. Звільнення опікуна або піклувальника дитини від їх обов'язків.
- •56. Поняття патронату над дітьми. Підстави виникнення та припинення та патронату над дітьми. Договір про патронат.
- •57. Інші форми влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування (прийомна сім'я, дитячий будинок сімейного типу).
- •58. Особисті немайнові права та обов'язки інших членів сім'ї та родичів, їх характеристика.
- •60. Зобов'язання інших членів сім’ї та родичів по утриманню.
- •62. Розмір аліментів, що стягуються з інших членів сім’ї та родичів, строки їх стягнення. Зміна розміру аліментів та звільнення від їх сплати.
43. Договір між батьками про сплату аліментів на дитину.
Батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.
Договір спрямований насамперед на добровільне виконання одним із батьків аліментного зобов'язання.
батьки у договорі можуть передбачити сплату аліментів на дитину в частці від заробітку (доходу) платника; у твердій грошовій сумі, сплачуваній періодично або одноразово; шляхом надання майна та у грошовій формі; іншим способом, передбаченим сторонами.
Розмір аліментів визначається угодою сторін. Це означає, що він може й перевищувати суму, на яку мав би право одержувач аліментів, якби вони стягувалися за рішенням суду. Водночас батьки не можуть визначати у договорі розмір аліментів меншим за розмір, передбачений ч. 2 ст. 182 СК, тобто меншим за неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Нотаріальне посвідчення необхідне тому, що договір є тривалим у часі й істотно зачіпає майнові інтереси сторін.
Нотаріальна форма уможливлює і здійснення примусового виконання за таким договором. Адже у разі невиконання одним із батьків обов'язку, передбаченого договором, аліменти можуть бути стягнені з нього на підставі виконавчого напису нотаріуса у примусовому порядку з додержанням правил, встановлених Законом України "Про виконавче провадження".
44. Обов’язок батьків утримувати повнолітніх дітей.
батьки зобов’язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку/сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. Повнолітніми непрацездатними вважаються особи пенсійного віку або інваліди І, ІІ та ІІІ груп. Такий обов’язок є індивідуальним для кожного з батьків, при пред’явленні позову одночасно до матері і батька, сума аліментів належних до сплати, визначається окремо щодо кожного з них;
2) Відповідно до ст. 199 Сімейного Кодексу України, якщо повнолітні дочка/син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років, за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Обов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку/сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов’язкової сукупності таких юридичних фактів:
досягнення дочкою/сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років;
продовження ними навчання;
потреба, у зв’язку з цим, у матеріальній допомозі;
наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.
Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка/син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають. Розмір аліментів на повнолітніх дочку/сина визначається судом у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 Сімейного Кодексу України.
Законом також передбачено підстави, за наявності яких батьки звільняються від обов’язку утримувати дитину.
Відповідно до ст. 188 Сімейного кодексу України, передбачено, що батьки можуть бути звільнені від обов’язку утримувати дитину, якщо дохід дитини набагато перевищує дохід кожного з них і забезпечує повністю її потреби. У цьому випадку батьки можуть бути звільнені від обов’язку утримувати дитину тільки за рішенням суду. Якщо дитина перестала отримувати дохід або її дохід зменшився, заінтересована особа має право звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів.
Відповідно до ст. 190 Сімейного кодексу України батькам також надано право, з дозволу органу опіки та піклування, укласти між собою договір про припинення права на аліменти для дитини у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо), який підлягає нотаріальному посвідченню й державній реєстрації. У разі укладення такого договору, той із батьків, з ким проживає дитина, зобов’язується самостійно утримувати її. Укладення такого договору не звільняє того з батьків, хто проживає окремо, від обов’язку брати участь у додаткових витратах на дитину.