3. Принципи сімейного права.

Основними засадами принципами сучасного сімейного права є:

1) державна охорона сім’ї, материнства, батьківства;

2) рівність учасників сімейних відносин;

3) недопустимість державного або будь-якого іншого втручання в сімейне життя;

4) пріоритет сімейного виховання;  

В ст. 8 Конвенції про права дитини сказано, щодержави-сторони зобов’язані поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім’я та сімейні зв’язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання. Саме в сім’ї дитина починає формуватися як особистість, у сім’ї вона набуває перших навичок соціального спілкування, визначається як особа, яка має певні культурні, мовні, релігійні переконання, які виділяють її серед інших людей і перетворюють на особистість. 

5) регулювання сімейних відносин за домовленістю (договором) між їх учасниками;

Окрім шлюбного договору подружжя може укладати договори щодо умов та порядку надання утримання одне одному (ст. 78 СК) або припинення права на утримання (ст. 89 СК). Батьки можуть укласти договір щодо здійснення ними батьківських прав та виконання обов’язків (ч. 4 ст. 157 СК); визначення місця проживання дитини у разі розірвання шлюбу, порядку участі у забезпеченні умов життя дитини того з батьків, хто буде проживати окремо (ч. 1 ст. 109 СК) тощо.

6) пріоритет захисту прав та інтересів дітей та непрацездатних членів сім’ї.

Законодавство містить цілу низку заходів щодо підвищеного захисту прав та інтересів дитини. Такий захист здійснюється батьками дитини (ст. 154 СК), іншими родичами:

— бабою, дідом, сестрою, братом, мачухою, вітчимом (статті 258, 262 СК) або іншими особами, які нею опікуються

— опікуном, патронатним вихователем (статті 249, 255 СК).

Особа, яка досягла 14 років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу (ч. 1 ст. 18 СК). Учасниками сімейних відносин, які потребують певної підтримки та допомоги, окрім неповнолітніх, є також непрацездатні особи (інваліди 1, 2 та З групи, особи пенсійного віку).

СК передбачає пріоритетний захист непрацездатних членів сім’ї і містить спеціальні юридичні механізми, які дозволяють це зробити найбільш повним чином.

Відповідно до СК, повнолітні діти зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги (ч. 1 ст. 202 СК);

вони мають право звертатися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних нате повноважень (ст. 172 СК);

той з подружжя, який є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, має право на утримання від іншого з подружжя (ст. 75 СК).

4. Сімейне законодавство. Сімейний кодекс - основний акт сімейного законодавства. Характеристика інших актів сімейного законодавства.

Під сімейним законодавством розуміють систему сімейно-правових нормативних актів, розташованих у певному порядку залежно від їх юридичної сили.

Найвищу юридичну силу в нашій державі має КонституціяУкраїни, норми якої є нормами прямої дії. Особливе значення для регулювання сімейних відносин мають норми другого розділу Конституції, де зафіксовано права, свободи та обов'язки людини і громадянина.

Основні принципи сімейного законодавства закріплено у ст. ст. 51, 52 Конституції України:

Шлюб ґрун-тується на вільній згоді жінки і чоловіка.

Кожен з подружжя маєрівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.

Батьки зобов'язані утри-мувати дітей до їх повноліття.

Повнолітні діти зобов'язані піклу-ватися про своїх непрацездатних батьків.

Сім'я, дитинство, мате-ринство і батьківство охороняються державою.

Основні міжнародно-правові акти, ратифіковані Україною уцій юридичній галузі, такі:

Загальна декларація прав людини(1948), у ст. 16 зазначається, що чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознаками раси,національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю;

шлюб може укладатися лише у разі вільної і повної згоди сторін,що одружуються;

сім'я є природним і основним осередком суспільства і має право на захист з боку суспільства та держави.

Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права (1996).

Європейська Конвенція захисту прав та основних свобод людини (1950).

Конвенція про права дитини (1989) та ін.

Закони України: «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»(1992), «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» (1993); Укази Президента України; Постанови Кабінету Міністрів України.

Крім того, низка важливих питань щодо державного захистусім'ї, материнства, батьківства, дитинства тощо регулюється нормами цивільного, житлового, трудового, пенсійного законодавства та законодавства про освіту, охорону здоров'я тощо.

Сімейний Кодекс України, прийнятий 10 січня 2002 р., набрав чинності з 1 січня 2004 р., є законодавчим актом, в якому містяться норми права, що регулюють суспільні відносини у галузі сімейного права.

Складається з семи розділів, які містять 287 статті. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя та недопустимість свавільного втручання у сімейне життя.

Сімейний кодекс складається із семи розділів:

І. Загальні положення;

ІІ. Шлюб. Права та обов'язки подружжя;

III. Права та обов'язки матері, батька і дитини;

IV. Влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування;

V. Права та обов'язки інших членів сім'ї та родичів;

VI. Особливості усиновлення за участю іноземців та осіб без громадянства;

VII. Прикінцеві положення.