1. Поняття та місце сімейного права в правовій системі України.

Сімейне право — це сукупність правових норм, які регулюють сімейні відносини. Тобто сімейне право регулює особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між подружжям, іншими членами сім'ї.

Сімейний кодекс України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів.

Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою:

зміцнення сім'ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб;

утвердження почуття обов'язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім'ї;

побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки;

забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку.

Сімейні відносини виникають лише між громадянами на підставі конкретних юридичних фактів. Юридичні ж особи взагалі не є суб’єктами сімейного права. Ці відносини регулюються спеціальними нормативно-правовими актами, основним з яких є Сімейний кодекс України (10.01.2002 який набув чинності з 1 січня 2004 р. ).

Процес розгляду сімейних справ відрізняється від цивільних справ, та й виконання рішень також суттєво відрізняється. По справах про передачу дитини на виховання другому з подружжя не можна так легко виконати рішення, як рішення про відібрання годинника. Сімейно-шлюбні взаємовідносини в Україні в багатьох випадках регулюються нормами моралі, а не тільки правовими нормами, і це характерно тільки для сімейного права. Все це дає підстави розглядати цю галузь права як специфічну, самостійну, що має об'єктом особисті та майнові відносини, які виникають на ґрунті шлюбу, родинності та усиновлення.

2. Предмет та метод сімейного права.

Під предметом правового регулювання Сімейного права слід розуміти сукупність суспільних відносин, що регулюються нормами Сімейного права.

пред­метом сімейного права є сукупність відносин, що регулюються та охороняються нормами і принципами сімейного права з приводу особистих немайнових прав та обов'язків і тих майнових прав та обов'язків, що виникають на грунті шлюбу та сім'ї.

Особливості предмета правого регулювання Сімейного права:

1) на відміну від Цивільного права, яке регулює три групи відносин – особисті немайнові, майнові, що пов’язані з особистими немайновими відносинами та майнові, Сімейне право регулює лише особисті немайнові та майнові – тобто сімейні відносини завжди мають особистісний характер, нерозривно пов’язані з учасниками цих відносин, а тому права та обов’язки, які ними набуваються, не можуть бути передані або перекладені на іншу особу;

2) сімейні правовідносини виникають у зв’язку зі вступом до шлюбу, створенням сім’ї, спорідненості, усиновлення, опікою та піклуванням, патронатом, а також народженням та вихованням дітей.

У праві виділяють два загальних методи правового регулювання: диспозитивний та імперативний.

Диспозитивний метод базується на координації цілей та інтересів учасників суспільних відносин, коли вони самі вільні приймати рішення щодо участі в цих відносинах. Суб’єкти мають право відступати від описаних у правових нормах стосунків, встановлювати для себе основні та додаткові права та обов’язки. Наприклад, при укладенні шлюбного договору учасники самостійно встановлюють для себе права та обов’язки.

Імперативний метод базується на відносинах субординації. Для нього характерно обмеження ініціативи суб’єктів правовідносин щодо зміни положень юридичних приписів. Наприклад, законодавством встановлений шлюбний вік і учасники сімейних відносин повинні дотримуватися вимог закону щодо укладення шлюбу з певного віку.

Правове регулювання в Сімейному праві здійснюється на тих самих засадах, що й в Цивільному:

1) юридична рівність учасників (відсутність відносин влади та підпорядкування);

2) вільне волевиявлення (напр. вступ до шлюбу);

3) майнова самостійність (напр. роздільне особисте майно подружжя);

4) судовий захист суб’єктивних прав та інтересів.