31

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………..3

РОЗДІЛ 1 Визначення поняття «обвинувачений»…………………………………5

РОЗДІЛ 2 Процесуальний статус обвинуваченого в кримінальному провадженні………………………………………………………………………...11

1. Права та обов’язки обвинуваченого………………………………………..11

2. Показання обвинуваченого як засіб захисту в кримінальному провадженні………………………………………………………………………...15

РОЗДІЛ 3 Особливості захисту прав обвинуваченого в кримінальному судочинстві………………………………………………………………………….22

ВИСНОВОК………………………………………………………………………...27

СПИСОК ВИКОРИСТАННИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………...29

ВСТУП

Актуальність теми. У час, коли багато європейських країн мають статус сильної демократичної, правової держави, наша країна тільки розпочинає розуміти складність і вагомість набуття такого статусу. Одним із найважливіших кроків нашої держави у цьому напрямі було створення єдиної правової системи, особливо цього вимагала сфера дотримання прав людини. У цьому розрізі відчутним для суспільства було прийняття Кримінального процесуального кодексу європейського зразка.

Після його прийняття 2012 року було чимало зауважень стосовно норм кодексу з боку законодавців, науковців і громадян, стало зрозуміло, що кодекс потребує уточнень й конкретизації. Серед них, на нашу думку, – питання особи обвинуваченого в кримінальному провадженні, його процесуальний статус.

Дана тематика досить часто досліджувалась вченими науковцями, однак в розрізі КПК 1960 року.

Так, проблеми вивчення особи обвинуваченого у своїх роботах досліджували відомі вітчизняні та зарубіжні вчені, а саме Ю.І. Азаров, О.М. Бандурка, Р.П. Чича, М.Т. Ведерніков, Н.М. Грєбнєва, А.В. Дуда, Д.Б. Кастарнов, В.Я. Тацій, Ю.В.Лисюк, А.В. Молдован та ін.

З прийняттям нового КПК науковці продовжують вивчати проблеми процесуального статусу учасників кримінального провадження, в тому числі і обвинувачено. Разом з тим, незважаючи на значну кількість досліджень щодо процесуального становища обвинуваченого, за нинішніх умов потрібний новий підхід щодо розгляду дискусійних положень з визначеної проблеми дослідження. Багато з висловлених вищезазначеними науковцями положень на даний час є дискусійними та потребують нового бачення орієнтуючись на чине законодавство України та міжнародно-правові норми, присвячені захисту прав людини та громадянина.

Метою роботи є вивчення процесуального статусу обвинуваченого як учасника кримінального провадження.

Відповідно до поставленої мети в роботі зроблено спробу вирішити такі наукові завдання:

- визначити наукові підходи до визначення поняття «обвинуваченого»;

- дослідити поняття та значення правової природи притягнення особи як обвинуваченого;

- охарактеризувати процесуальне становище обвинуваченого на кожній стадії кримінального провадження;

- класифікувати права та обов’язки обвинуваченого;

- розкрити правову природу показань обвинуваченого;

- з’ясувати суть і значення захисту обвинуваченого під час кримінального провадження.

Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають під час кримінального провадження щодо особи обвинуваченого.

Предметом дослідження є правові норми які регламентують правовий статус обвинуваченого та практика їх застосування.

Структура курсової роботи: Курсова робота складається із вступу; трьох пунктів, двох підпунктів, висновку та списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 32 сторінки, з них: основного тексту – 24 сторінки, список використаних джерел — 3 сторінки (30 найменувань).

Розділ 1 Визначення поняття «обвинувачений»

З позицій міждисциплінарного підходу, на відміну від поняття «людина», поняття особистість являє собою характеристику суспільної істоти. Конкретний індивід, як суб’єкт суспільних відносин, носій певних соціальних ролей, характеризується сукупністю індивідуальних властивостей, якостей, тим самим є особистістю. Людина набуває риси особистості у процесі суспільного життя та діяльності шляхом поступового опанування соціального досвіду, засвоєння соціальних навичок та ролей, іншими словами – у процесі соціалізації.

Особистість – це соціальна сутність людини, що визначається сукупністю усіх суспільних відносин: формування особистості відбувається у процесі соціалізації, тобто взаємодії людини із середовищем, з іншими людьми, колективами, суспільством в цілому, і зумовлене змістом цих відносин; якщо сутність особистості – це персоніфікація суспільних відносин, то конкретна особистість – це вираз суспільної сутності у формі власної індивідуальності.

Зазначене правомірно відносити до вихідних даних для конструкції поняття особа обвинуваченого. Будучи соціальною категорією особа обвинуваченого, як і будь-яка людська особистість, розкривається через свою поведінку, через діяльність, що відбувається у суспільстві.[10;78]

Під особою, котра бере участь у кримінальному судочинстві, вчені - процесуалісти розуміють фізичну або юридичну особу, яка залучається до кримінальної процесуальної діяльності на підставі відповідного процесуального рішення або в силу закону, наділена процесуальними правами та обов’язками й виконує у зв’язку з цим відповідну процесуальну функцію. [12;15]

З прийняттям Кримінального процесуального кодексу України відбулися значні зміни у нормативному регулюванні набуття особою статусу обвинуваченого. Запровадження нового процесуального порядку складання обвинувального акту призвели до виникнення деяких проблем, пов’язаним із процесуальним становищем зазначених осіб, набуттям ними відповідного процесуального статусу та можливістю своєчасно реалізувати надані законом права.

У КПК в редакції 1960 року зазначалось, що особа, щодо якої винесено постанову по притягнення як обвинувачуваного, вважається обвинуваченим з його залучення й до вступу вироку в чинність закону. [16]

З прийняттям нового Кримінального процесуального кодексу України 2012 року, радикальні зміни відбулися у питаннях визнання особи обвинуваченою, моменту висунення обвинувачення, його процедури та оформлення тощо.

У відповідності ст.42 КПК України, обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт, щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому ст.291 цього Кодексу. (КПК)

Набуття особою статусу обвинуваченого лише після передання обвинувального акта до суду пояснюється тим, що на даному етапі кримінального провадження остаточно формулюється обвинувачення, яке надалі підтримується державним обвинувачем суді. Тому логічною є позиція щодо визнання за особою статусу обвинуваченого тільки після формалізації обвинувачення у відповідному процесуальному рішенні слідчого, затвердженому прокурором – обвинувальному акті.

Однак закон не містить строків протягом яких обвинувальний акт має бути складений та направлений до суду.

Обвинувачений - це центральний учасник кримінального процесу. Це та людина, яке звинувачують у скоєнні злочину, але питання про його винності ще не вирішене, це запитання доведеться вирішувати, а цього потрібно передусім досліджувати всебічно, повно та неупереджено всіх обставин справи, як викривальні обвинувачуваного, і виправдовують його.

Н. М. Гребнєва пропонує наступне визначення особи обвинуваченого: особа обвинуваченого – це сукупність взаємопов’язаних якостей, властивостей, рис, ознак особи, що характеризують його у основних сферах діяльності людини (соціальній, психологічній, біологічній), у тому числі у правовій сфері під час реалізації спеціального правового статусу, що виникає у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством. [4]

М.Т. Ведерніков вважає, що особа обвинуваченого – це конкретна особа, що характеризується виявом своїх якостей як у основних сферах діяльності будь-якої людини, так і у специфічній правовій сфері під час реалізації спеціального правового статусу та виконанні правової соціальної ролі. До основних положень у понятті особи обвинуваченого автором віднесено наступні:

1. У якості обвинуваченого виступає конкретна особа.

2. Стосовно цієї особи у встановленому законом порядку винесено постанову про притягнення її у якості обвинуваченого.

3. Ця особа має спеціальний правий статус, ядром якого є право на захист та необхідними для цього властивостями особистості.

4. Вона проявляє свої особистісні якості як у специфічній кримінально-процесуальній сфері, реалізуючи спеціальний правий статус, так і у інших сферах діяльності, що є основними для будь-якого члена суспільства. [3]

Зазначимо, що під «статусом» розуміється встановлене нормами права положення його суб’єктів, сукупність їх прав та обов’язків. А поняття «статус обвинуваченого» безумовно витікає з визначення статусу. Отже, під «статусом обвинуваченого» розуміємо визначене законодавством правове положення особи на досудовому слідстві. [26;210]

В особистості обвинуваченого відображені різні суспільні відносини, учасником яких він є в повсякденному житті. Це різного роду соціальні зв’язки з іншими людьми і соціальні ролі, які виконує даний громадянин. Він, як правило, одночасно є учасником трудової діяльності, сімейних відносин. У такому аспекті, притягнення громадянина до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення являє собою комплекс дій, звернених до даної людини, завдяки яким він отримує можливість виконувати ще одну соціально-значиму, хоча може бути і небажану роль – бути обвинуваченим.

Особистість обвинуваченого, як і всяка інша людська особистість, включає в себе і певний комплекс морально-психологічних ознак. Це: погляди, переконання, установки, життєві цілі, соціальні устремління; інтелектуальні, емоційні, вольові особливості тощо. Морально-психологічні властивості особистості обвинуваченого знаходяться в єдності з її соціальними властивостями. Особистість формується під впливом певних соціальних умов, які опосередковуються через психіку людини і проявляються в поведінці. Властивості особистості обвинуваченого, по-перше, в своїй основі соціально придбані. Вони є результатом певних умов життя, виховання, впливу, зв’язків. По-друге, кримінальне правопорушення виявляється досконалим завдяки прояву не всіх і навіть не більшості, а лише окремих елементів особистості. [12;16]

Обвинувачений у кримінальній справі якого призначено судовий розгляд, іменується підсудним. Обвинувачений, щодо якого винесений обвинувальний вирок, іменується засудженим. Обвинувачений, щодо якого винесено виправдувальний вирок є виправданим.

Слід звернути увагу, що законодавець використовує терміни «обвинувачений» та «підсудний» як синоніми, що дозволяє констатувати про їх рівнозначність, можливість використання у правозастосовній практиці як однакових.

Особа обвинуваченого досить часто стає центральною темою дисертаційних досліджень науковців.

Так, Дуда А.В. пропонує таке поняття як «структура особи обвинуваченого». Елементами структури особи обвинуваченого називає:

1) установочні (персонографічні) дані: прізвище, ім’я, по батькові; дата, місяць, рік народження; місце народження; місце проживання та реєстрації; громадянство; національність; освіта; рід занять, спеціальність, посада; відношення до військової служби; наявність військових чи інших спеціальних звань, орденів, нагород, медалей;

2) якості та властивості, що характеризують соціальний статус особи обвинуваченого, її спрямованість та функції в системі суспільних відносин та у життєдіяльності, а саме ті, що розкривають індивідуальні властивості обвинуваченого, моральність, поведінку, дані щодо відносин, які складаються в різноманітних сферах суспільного життя та фактори соціального середовища, що впливають на особу обвинуваченого;

3) кримінально-правові ознаки та властивості особи обвинуваченого (ставлення до вчиненого злочину, його наслідків, поведінка під час проведення досудового слідства у кримінальній справі (в тому числі й попереднього, якщо таке мало місце) та порівняння поведінки обвинуваченого під час розслідування кримінальних справ);

4) психофізіологічні особливості обвинуваченого:

а) дані щодо психологічних, психічних особливостей здоров’я;

б) дані щодо фізичного стану здоров’я. [5]

Під діяльністю щодо вивчення особи обвинуваченого, слід розуміти кримінально-процесуальну діяльність слідчого, прокурора, судді та суду, що спрямована на встановлення сукупності необхідних для досягнення мети кримінального судочинства обставин про особу обвинуваченого, що мають значення для правильної кваліфікації діяння, встановлення інших обставин, що

підлягають доказуванню, забезпечення точного дотримання процесуального порядку досудового розслідування та судового розгляду, а також обрання та застосування найбільш ефективних заходів щодо запобігання злочинам. [15;326]

Обов’язковою умовою набуття статусу обвинуваченого у кримінальному провадженні є винесення обвинувального акта та направлення його до суду, а також можливе направлення до суду клопотання про застосування щодо неї примусових заходів медичного або виховного характеру.

У порівнянні, відповідно до ч. 2 ст. 42 КПК України, обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду у порядку передбаченому КПК України.

Тобто до закінчення досудового розслідування, особа перебуває у статусі підозрюваного (у разі якщо їй повідомлено про підозру) і лише після передавання обвинувального акту до суду із відповідною його реєстрацією у суді, набуває статусу обвинуваченого (підсудного).

Такі зміни у системі суб’єктів кримінального процесу на думку науковців та практиків сприяють виконання завдань кримінального провадження ст. 2 КПК України).

Керуючись викладеним та погоджуючись із наведеними точками зору щодо визначення досліджуваних понять із урахуванням сучасного стану законодавства, убачається можливим запропонувати наступне визначення поняття особи обвинуваченого (підозрюваного) як фізичної особи, яка характеризується та володіє комплексом ознак та зв’язків (соціальних, психологічних тощо) та набула спеціального правового статус у зв’язку зі здійсненням кримінального переслідування щодо неї.

Таким чином, запропоноване визначення охоплює характеристики, якості та властивості, притаманні особі у діяльності поза межами кримінально-процесуальних відносин, а також у правовій сфері у зв’язку зі здійсненням щодо неї кримінального переслідування.