90.Олігофренія.Реактивний стан. Симуляція.

Олігофренія, чи слабоумство, є розумовою недорозвиненістю, що може бути наслідком внутрішньоутробного ушкодження плоду, хвороби батьків (сифіліс, алкоголізм), пологової травми. Олігофренія може бути й набутою у результаті запалення головного мозку, захворювання залоз внутрішньої секреції (щитоподібної залози, статевих залоз тощо). До олігофренії прийнято відносити тільки ті зміни, що виникають у ранньому дитинстві.

Загальною для всіх олігофренів є неповноцінність розумової діяльності, що поєднується з порушенням інших сторін пізнавального процесу, з афективними і вольовими розладами, а також із різними фізичними і неврологічними розладами. Клінічна картина олігофренії виявляється не тільки в порушеннях психіки, а й у соматичних і неврологічних симптомах, що є показником недорозвинення чи неправильного розвитку всього організму. За станом розумового недорозвинення розрізняють три форми олігофренії: ідіотія, імбецильність, дебільність.

Неврози та реактивні психози є зворотними психічними розладами, що виникають під впливом психічної травми, важких психічних переживань та емоційної перенапруги. Реактивні психози можуть бути короткочасними (гострими) і тривалими (хронічними).

Психогенні реакції істеричного типу можуть виявлятися у самонавіюванні, іноді — в синдромі псевдодеменції, тобто помилковому слабоумстві. На тлі звуженої свідомості людина може поводитися начебто навмисно безглуздо. Тривалі реактивні (психогенні) психози. Реактивна депресія виникає внаслідок психічних впливів. Настрій депресивний. Вираз обличчя хворого страждальницький, мова тиха. Він розуміє звернену до нього мову, орієнтується, але все уявляється йому в темних барвах, він плаче, втрачає апетит, погано спить.

У судово-психіатричній практиці реактивні депресії спостерігаються зазвичай в осіб після вчинення злочину. Після проведеного лікування здоров'я повністю відновлюється, і вони можуть постати перед судом.

Симуляцією у психіатрії є навмисне удавання неіснуючого психічного захворювання чи психічного розладу. Вдаються до симуляції для того, щоб уникнути покарання й відповідальності за вчинений злочин, полегшити режим перебування в місцях ув'язнення, звільнитися від громадянських обов'язків. Існує симуляція вміла й невміла.

Якщо симулює психічно здорова людина, йдеться про правдиву симуляцію. Симулювати можуть і психічно хворі. Це симуляція на патологічному ґрунті. Іноді має місце продовжена симуляція, коли людина, яка хворіла на психічне захворювання, продовжує свідомо симулювати його симптоми.

Понад симуляція (сюрсимуляція) — удавання нової, невластивої для даного захворювання симптоматики (наприклад, понадбезглузда поведінка, грубі розлади пам'яті, невластиві шизофренії). Іноді, досить рідко, спостерігаються випадки дисимуляції — приховування наявного душевного захворювання. Це симуляція здоров'я душевно хворою людиною.